матеріал підготувала Шевченко Дар'я
Що вам спадає на думку при слові «бікіні»? Ви певно уявляєте типовий купальник, яким ми користуємося, коли хочемо позасмагати на пляжі, чи не так? Нічого не звичного, ми таке бачимо кожного літа. А якщо я вам скажу, що раніше така проста частина літнього гардеробу була заборонена по всій Європі через те, що відкривала пупок? А що назва бікіні пов’язане із випробуванням ядерної бомби? Давайте розбиратися, що до чого!
Перший публічний вихід у бікіні
Повернемося у XX століття, на дворі 1946 рік — перше літо після кінця Другої Світової війни, уся Європа знову дихає повними грудьми із відчуттям свободи. Скоро літній сезон і в модній індустрії помічають бажання жінок більше засмагати, а через закриті купальні костюми, це зробити доволі складно. Тож двоє дизайнерів — Жак Хайм та Луї Реар починають роботу над своїми проєктами.
Жак Хайм, рекламуючи свій продукт називає його «Атом» і рекламує під слоганом «Найменший у світі купальний костюм». На що Луї Реар презентує значно менший купальний костюм із рекламним слоганом «Моє “Бікіні” розчіпляє “Атом”». У назві творець надихався островом Бікіні, на якому американці випробували атомну зброю на тому ж тижні. Дизайнер був переконаний, що його творіння викличе таку ж «вибухову реакцію». Реар стверджував: «Не можна назвати одяг «бікіні», доки воно не пролізе через обручку». Творець мав рацію, реакція публіки дійсно була вибуховою, тільки, очевидно, у негативному сенсі. Жодна з його моделей не хотіла приміряти настільки відвертий одяг для показу, тож йому довелося просити про це стриптизерку Мішелін Бернардіні. Дівчина вийшла у бікіні на публіку, одного з Паризьких громадських басейнів, 5 липня 1946 року. Пізніше про бікіні будуть говорити: «Воно розповідає про жінку все, окрім дівочого прізвища її матері».
Луї Реар із бікіні
Це був перший в історії одяг, що відкривав жіночий пупок, а це вважалося неприйнятним. За дрескодом слідкувала так звана «пляжна поліція», вимірюючи лінійкою допустиму довжину купальних костюмів, занадто відверто-одягнених жінок у бікіні виганяли із пляжів. Заборона одягати бікіні починається с 1949 року по всім громадським пляжам Європи — від Франції та Німеччини до Іспанії та Італії.
Поліцейський виписує штраф жінці у бікіні на громадському пляжі в Італії - 1957 рік
Однак, заборона не торкалася французького кінематографу і новій хвилі популярності «вибухового купальника» можна завдячити секс-символу тих часів — Бріджит Бардо — у 1952 році вона з’явилася на екрані у фільмі французького режисера Віллі Розьє — «Маніна, дівчина в бікіні». А через рік акторка здивувала всіх появою у бікіні на Каннському кінофестивалі, коли знімалася у стрічці «І Бог створив жінку».
Бріджит Бардо в Каннах
Так, впродовж 50-тих років багато акторок почали шокувати своїми образами в кіно, зокрема, сама Мерилін Монро носила бікіні. Така популярність не могла сховатися від французьких жінок, тож к 60-тим рокам заборону на бікіні почали знімати по всій Європі, а в Америці це зробили після процвітання «серф-культури» в Каліфорнії. Ось так бікіні, пройшовши шлях бойкотування і заборон, стало для нас вже сьогодні звичною та модною частиною гардеробу.
