Матеріал підготувала Новікова Дар'я
Почнемо з одного простого питання. Як часто причиною проблем стаємо ми самі? Саме наше відношення? Ми просто починаємо страждати, бо в нас все «дуже погано». Пригнічуємо свій настрій, шукаємо негатив, найгірші варіанти розвитку подій, концентруємося на цьому і самі ж тонемо в цій калюжі.
А якщо ж розглянути ці моменти більш детально?
В нас просто не вийшло отримати ту саму вакансію з першого разу, нам не запропонували одразу ж оплату мрії за нашу роботу або просто розкритикували все, що ми робимо. І руки одразу ж опустилися. Ні в чому немає більше сенсу, весь світ жорстокий, і взагалі будь-яка справедливість відсутня. Вам ні що це не схоже? Наприклад, на залежність. Залежність від понурого, нещасного вигляду. Коли ми концентруємося лише на негативі й обома руками відмахуємося від позитивних змін, що обов'язково прийдуть. Хоча насправді все ж і так добре. В нас самі звичайні проблеми, самі звичайні ситуації, саме звичайне життя, бо ми самі звичайні люди. І це нормально, що в нас не виходить все з першої чи другої спроби, що нас критикують, що нас можуть недооцінювати. Але це не повинно гальмувати нас. Ми не повинні від цього залежати.
Людям властива одна негативна риса: ми не цінуємо по-справжньому те, що маємо і хочемо тільки брати від життя все, навіть не висловлюючи своєї вдячності. А при першій же ж поразці скаржимося на свою гірку долю і постійні невдачі. Але ж якщо поспілкуватися з успішними людьми, чи у всіх все одразу вийшло, чи всі вони щасливчики за долею? Звичайно, ні.
Основний фактор успіху – постійна робота над собою. З тисячі спроб одна й стане успішною. А на тих попередніх невдачах потрібно вчитися, робити висновки та задавати самій собі запитання: «Чого тут недостатньо? Над чим я можу ще попрацювати? Як я зможу їх зацікавити?» А не страждаючи, чекати доки все саме прийде до нас. Справа лише у нашому відношенні до цих перешкод. Чи ви будете віддаватися до кінця своїй справі? Чи виберете не діяти та скаржитися на успіх інших?
Звичайно, у кожного бувають важкі часи, що ми іноді забуваємо критично мислити. І різниця нас, людей, в тому як ми відносимося до них. Як приклад, я наведу достатньо просту ситуацію про муху. Так, та сама комаха, що залітає у нашу кімнату через відкриту кватирку, а потім годинами б'ється об зачинене вікно. А здавалося б, що просто потрібно підняти свій погляд догори, і там на нас і чекає той самий вихід. Хіба не схоже з нами? Ми самі потрапляємо у свої ж пастки та б'ємося за найочевидніший із виходів. Але очевидний – не обов'язково правильний. Набивши ж лоба, своїми мільйонними спробами, ми починаємо розуміти, що щось все ж таки робимо неправильно. І тільки проаналізувавши, що ми робили не так, ми починаємо помічати реальний вихід із ситуації. Іноді достатньо лише підняти свою голову, а іноді прислухатися до свого оточення (але тільки тоді, коли нам можуть надати конструктивну критику). Чи згодні ви, що лежачи на дивані, нам більш очевидно, як саме має вилетіти та муха? Бо ми, як мінімум, дивимося на цю ситуацію під іншим кутом. Ось так і з усіма проблемами. Ми дуже часто відхрещуємося від допомоги інших, хоча вона нам ніколи не завадить. Деякі вважають, що так вони будуть виглядати слабкими. Це максимально неправильно позиція. Інколи через нашу нервозність, наш погляд на ситуацію сильно замилюється. А людина, яка вперше почує вашу проблему, може з тверезим поглядом проаналізувати її – і можливо, дати таку очевидну пораду, про яку ви навіть і не могли подумати, бо жах як сильно накрутили себе.
Головна істина в тому, що наші невдачі неймовірно важливі. Саме такі етапи є основною частиною наших внутрішніх трансформацій. Коли ми сиділи та плакали цілими днями, вважаючи, що гірше вже немає куди, але потім знаходили вихід із цієї ситуації І що саме ви відчуваєте в такі моменти? Так, ви повинні пишатися собою, тим які ви сильні. Навіть якщо після цього хвилинного проблиску світла все ставало ще гірше чи на вас навалювалися нові проблеми. Насправді ж, кожен з нас зараз проходить ненайлегший етап свого життя. От сядьте і замисліться, які проблеми у вас були до війни? Звичайно ж вони були, але ж якими смішними вони здаються нам зараз. І навіть з'являється думка, що проблем-то особливо і не було. Це і показує те, що ми виросли, бо наше бачення світу змінилось. Повернувшись до мирного часу, ми продовжували би клопотати над тими повсякденними ділами та витрачати на них свою нервову систему, не звертаючи уваги на все прекрасне, що нас оточує.
Але ж яким важким не був період, він все одно залишає свій слід на нас, на наших помислах, на нашому розвитку. Головне – вміти це помічати, а потім і використовувати, оскільки гіркі часи насправді дуже цінні для нас. Бо це те, що нас формує. «Так, було важко, але зараз я мудріше».«Так, я майже зламалась, але зараз я впевнена у своїх силах на всі сто».«Так, мені було боляче, але я витримала, і тепер отримую задоволення від всього, що мене оточує». Війна як мінімум навчила кожного з нас цінувати спокій, мирне небо, повсякденні турботи. І це дійсно мінімум, бо за цей період з кожним із нас відбулося багато внутрішніх перевтілень, які можуть знадобитися нам надалі. Війна – це найжахливіша подія в історії людства, але ми не можемо зламатися під її тиском. Ми можемо це витримати і зможемо винести позитивні зміни з цього. Бо кому стане легше, якщо ви почнете тонути в негативі. Так, він має велику роль в нашому житті, але ми маємо вчитися на цьому і рухатися лише вперед.
Тож, мої милі читачки, хочу поділитися з вами деякими порадами щодо цієї теми, сподіваючись, що вони зможуть підтримати ваш стан та допоможуть вам реагувати на усі життєві перешкоди лише з посмішкою.
- Досить дивитись на проблеми, як на кінець світу. Зрозумійте, що це лише сходинка, яка приведе вас до успіху, до самовдосконалення і розквіту.
- Дозвольте собі відчувати увесь спектр емоцій. Іноді відбуваються дійсно жахливі події, і ви не маєте стримувати свої сльози чи злість. Головне не заривайтеся у це все з головою на довгий час. Всьому має бути міра.
- Почніть вести щоденник. Тільки виписуйте туди саме ваші думки, погляди на ситуації, якісь ідеї та перечитуйте це час від часу. Згодом ви побачите наскільки змінилося ваше бачення, наскільки ви виросли, які труднощі ви змогли подолати.
- Починайте аналізувати. Ставте питання у своїй голові та відповідайте на них. Нічого в нашому житті не відбувається дарма. З кожної ситуації ми повинні виносити щось нове для себе.
- Займайтеся собою і своїм розвитком. Нічого не придає більшої енергії, як провести хоча б пару годинок на одинці зі своїми думками, прийняти гарячу ванну з ароматними травами, випити чашечку кави, а потім зайнятися курсами, за професією, про яку ви давно мріяли. Гармонія нашої душі з нашим тілом – це мінімум, який ми повинні собі дозволити.
- Слідкуйте за своїм внутрішнім ресурсом. Не робіть нічого через палку! З цього користі не буде. Завжди потрібно розуміти для чого саме ти робиш ту чи іншу роботу. Якщо ти виходиш в мінус через неї, потрібно залишати її. Безглуздо тягнутися до того, що тільки заважає тобі, згодні? Скоріше за все, полишивши непотрібне, ти зможеш відкрити свій справжній потенціал, бо не будеш витрачати свою енергію на те, що тільки виморює тебе.
Скільки б років нам не було: хоч 16, хоч 25, хоч 50, ми розвиваємося і вчимося все своє життя. А наші життєві перешкоди – найкращі вчителі. Варто лише вміти дивитися на них з правильної сторони. Ми неймовірно сильні та здатні подолати все, варто тільки захотіти.
