матеріал підготувала Павлівська Анастасія
З приходом чужинців на власну землю, усвідомлюєш важливість того, ким ти є, до кого приналежна, і на чому зростаєш як людина. Однією з важливих факторів є література, яку читаєш. Так, усі ми знаємо українську класику, яку надала нам школа. Та хіба це все? Якщо освітня програма не змогла привити любов до читання своєї літератури, і залишила у свідомості викривлене враження про неї, ця добірка для вас. Нехай дані книги стануть вірним другом на шляху до особистісного пізнання української літератури.
Народжуючись на певній території, стаючи одним цілим з її народом, ми вже виконуємо спільну місію, закладену історично. І хоч як сильно ми відрікались, мовляв, у 21 ст. треба відійти від цього наративу, до нас прийшла наша неминуча історія, і все, що за нею тягнеться. Народ борців, або як кажуть іноземці «the land of the brave». І аби дух, тіло, і свідомість, були у рівновазі, нам треба прийняти своє життя, яким би воно не було. Оточивши себе українським – ви нарешті знайдете спокій і місце, у цьому бурхливому житті. Бути українцем - нагорода, а не світове нещастя. Вільні, непереможні люди з країни Хоробрих.
Якщо ми вже про боротьбу, то варто зазначити: ви читаєте цей текст тільки тому, що інші, до вас, долаючи заборони, репресії і колоніальний вплив, дали життя сьогоднішньому розвитку українській літературі. Наші вороги знали, що обірвавши життя літературі – обірвуть життя і самій українській ідентичності. Та ми не забуваємо, що тут « the land of the brave », тому в них аж нічого не вийшло.
Почнемо з класики, а себто Панас Мирний і його «Повія». Роман, що став ще й аби яким викликом для цнотливої літератури того часу. У центрі уваги - дівчина Христя, чиє життя пішло шкереберть після смерті батька. Автор, якому властивий глибокий психологізм, увійшов у внутрішній світ жінки так, що ми відчуваємо її усіма клітинками тіла. Це та сама сумна українська література. Але біль і людське горе, які ми переживаємо читаючи, це певний спосіб досягнення катарсису. 
Якщо сумна література для вас не на часі, і хочеться відволіктись, перенестись в світ розважливий та пригодницький, беріть до рук «Любов і піраньї». Макс Кідрук, після сварки зі своєю дівчиною, напідпитку, вирішує летіти до Бразилії. І ні, це не роман про кохання. У центрі уваги – неймовірна Бразилія. Легкий та живий текст, запалить вогник у серці. Після прочитання, захочеться жити, мріяти і планувати, що у теперішній час, все важче і важче робити. Дотепні афоризми, філософські роздуми, створюють довірливі стосунки між вами та книгою, що дійсно багато чого вартує.
Розваги закінчуються, так само стрімко, як і дитинство, де після, починається етап дорослішання, набивання «синяків», переломні моменти та вибір, від якого, як не як, залежить наше життя. Саме про це, книга Любко Дереша, «Спустошення». Журналіст Федір Могила, за сумісництвом, головний герой роману, застає кризу середнього віку у 34 роки. Його доля переплітається із життєвими шляхами інших, не менш спустошених, та не знаючих сенсу життя, персонажів. У цій книзі, кожен зможе віднайти те, що найбільше його хвилює. Здавалось, одна книга, але вміщує у собі відповіді на більшість необхідних людині питань.
Увага до української літератури, зростає з кожним роком. А у даний час, це база у становленні національної свідомості. Читаючи, ви не тільки оновлюєтесь і формуєтесь особистісно. А й берете участь, у боротьбі за Україну. Читаючи – поширюєте, а поширивши, виводите нашу країну вище, у культурному плані.
