Звичка «жити потім»: до війни
матеріал підготувала Тихоненко Альона
Ви хоч раз думали «почну з понеділка», «полюблю себе, коли схудну», «буду насолоджуватись життям, коли переїду в інше місто»? У психології цей феномен називається «синдром відкладеного життя». Простими словами, це очікування кращого моменту, щоб «почати жити».
Згадайте себе декілька років тому. Яким тоді уявляли своє майбутнє і чи здійснилось це зараз? Ви живете, як мріяли, чи хоч трохи наблизились до цього?
Війна як причина синдрому
Після 24 лютого життя більшості українців завмерло, а нерозуміння що робити заполонило повністю. Для декого війна стала поштовхом для «тут і зараз». І все-таки чимала частина людей поставила паузу з думкою, що почне жити опісля. Зараз дехто відчуває прийняття й поступово відновлює життєвий ритм. Та що ж робити, якщо ви досі відчуваєте несправедливість за те, що маєте те, чого були позбавлені інші?
5 найпростіших порад:
- Час не чекає, доки ви почнете жити. Він проходить, а ви втрачаєте хвилини, які не повернути. Невідомо, що буде завтра, тож жити тут і зараз – найліпший варіант.
- Психотерапевт. Неважливо, ви зараз вдома чи були змушені покинути його. Якщо відчуваєте, що не можете впоратись з чимось, то чудовим варіантом стане спеціаліст. Він допоможе зрозуміти себе, прийняти ситуацію та нарешті почати жити.
- Пауза – не допомога. Усвідомте, що обмежування себе в таких речах, як похід у кіно або чашка кави не допоможе нікому. Що ж робити? Займайтесь благодійністю. Донатьте чи допомагайте плести сітки. Так ви точно будете відчувати свою користь, а не провину.
- Сила самодисципліни. Дії породжують мотивацію, а не навпаки. Не чекайте кращого моменту, змусьте себе, просто почніть. Робіть те, чого давно хотіли. Згадайте, можливо, це вивчення іноземної мови або кулінарія. Навряд чи хтось хотів би через багато років шкодувати про втрачені можливості. Тому мрійте, плануйте й невеликими кроками йдіть до своєї мети.
- Тут і зараз. Немає коштів на психотерапевта? Дещо ви зможете зробити для себе самі. Розвивайтесь, вчіться чути себе, проводьте час наодинці. Це можна робити за допомогою медитацій, що дозволяють зануритись в тишу. Ще варіант: пишіть усі думки на папір або в нотатки на телефоні. Намагайтесь зрозуміти й почути себе, запитуйте: «Що я відчуваю?», «Чи став(-ла) я кращим(-ою), ніж вчора?» «Що я можу зробити зараз для себе?»
Читайте книги, дивіться фільми, пізнавайте нове і пам’ятайте, що немає більш вдалого моменту, ніж зараз.
