Коли світ здається неконтрольованим, люди шукають хоча б ілюзію впевненості. Про те, чому під час війни ми частіше звертаємося до «магічних» пояснень реальності, розповідає Юлія Дьомкіна — психологиня Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша»
Під час війни змінюється буквально все — побут, звички, цінності. Але найпомітніше змінюється те, як ми думаємо. Люди стикаються з цілковитою відсутністю контролю над подіями, які не піддаються логіці. І в таких умовах у багатьох активізується магічне мислення — віра в те, що думки, символи або дії можуть впливати на реальність.
Це не про магію, не про окультизм, не про дитячість та не про слабкість. Це — про спробу втриматися, коли земля тікає з-під ніг. Адже у тривалому напруженні, яке в нашому випадку триває четвертий рік, знижується наша здатність до критичного мислення.
— Магічне мислення виникає в момент, коли логіка перестає допомагати. Людина втрачає відчуття контролю, стикається з хаосом, і тоді з’являється бажання знайти щось, що «працює». Якщо я покладу в сумочку цей оберіг — усе буде добре. Якщо подивлюся, що там із ретроградним Меркурієм — значить, я принаймні щось розумію. Це знижує тривожність та дає внутрішню опору. І саме цього шукає психіка, — пояснює психологиня Центру ментального відновлення «Незламна» від «Фонду Маша» Юлія Дьомкіна. — Це не «дитячий» тип мислення. Під час кризи до нього вдаються абсолютно різні люди, навіть дуже раціональні й освічені. Жінки та чоловіки, цивільні та військові. Це частина нашого мозкового механізму виживання.
І цифри це підтверджують: згідно з даними КМІС (опитування з 17 лютого по 5 березня 2024 року), 43% українців вірять хоча б в одну з форм передбачення — астрологію, таро чи екстрасенсорику. Серед жінок таких — 49%, серед старших людей — понад 50%, а серед тих, хто має дуже низький дохід, — аж 65%.
Магічне мислення часто має ритуальний прояв: хтось носить оберіг, хтось не вимовляє «нещасливі» слова, а військові тримають при собі один і той самий жетон:
— Якщо людина знає, що їй це допомагає заспокоїтися — то добре. У дрібницях воно навіть може бути корисним: наприклад, вирішити, купити сукню чи ні — чому б не запитати в таро? – говорить психологиня Юлія Дьомкіна. – Та коли справа стосується виживання, рішень про евакуацію, медичну допомогу — тут мають працювати виключно факти, а не магічне мислення. Один із прикладів — мати з грудною дитиною, яка відмовилася від примусової евакуації, бо чекала передбачення знахаря. У цьому випадку вже йшлося про складний комплексний розлад, але він наочно демонструє: коли йдеться про безпеку — магічне мислення може бути небезпечним.
Цікаво, що магічне мислення має не лише індивідуальний, а й колективний вимір. Наприклад, суспільство може створювати образи «невразливих героїв», віру в «особливу силу» слів чи пісень, які «змінюють хід подій».
— Пам’ятаєте, як у перші дні повномасштабної війни українці масово долучалися до онлайн-молитов? Це й було колективне магічне мислення. Воно стало частиною національного наративу, способом триматися разом і вірити в перемогу.
Але важливо завжди зберігати баланс:
— Якщо магічне мислення стає єдиним способом реагування, воно починає заважати. Найкраще — це поєднання: ритуали плюс реальні дії. Психологічна підтримка, волонтерство, взаємодопомога, звернення до фахівців, — говорить психологиня.
Отже, магічне мислення під час війни — це не ознака слабкості чи наївності. Це глибока людська потреба знайти сенс і точку опори в умовах невизначеності. Іноді, щоб зберегти розум, люди вдаються до уявного. І це теж спосіб вижити. Головне — в пошуку сенсів не втратити зв'язок з реальністю.
