матеріал підготувала Літус Вікторія.
Яна Котик – українська футболістка, яка вже встигла двічі стати чемпіонкою України та тричі виграти Кубок України. Її футбольний шлях почався з раннього віку в рідному Радивилові, де вона зробила свої перші кроки у спорті. Завдяки дисципліні та цілеспрямованості Яна виросла у сильну захисницю, що зараз виступає за полтавську «Ворсклу» та представляє Україну на міжнародному рівні в складі національної збірної.
Яна, розкажіть, коли ви вперше зацікавились футболом? Чому саме цей вид спорту став основою для вашої кар’єри?
З самого дитинства я завжди любила активно проводити час, а моїми найкращими друзями були здебільшого хлопці (посміхається). Вони часто запрошували мене приєднатися до їхніх ігор у футбол, і це стало основою моєї любові до цього виду спорту. До речі, я не відчувала жодних обмежень через те, що була дівчиною, і швидко зрозуміла, що футбол — це те, що захоплює мене повністю. Цей вид спорту став для мене не тільки фізичною активністю, а й способом спілкування, командної роботи, відчуття єдності та досягнення спільних цілей.
А як батьки ставилися до того, що ви займаєтесь футболом?
Вони ніколи не були проти мого захоплення. Хоча в нашому суспільстві все ще існує стереотип, що футбол — це «чоловічий» спорт, моя родина завжди мене підтримувала. Вони з радістю спостерігали за моїми досягненнями, навіть найменшими перемогами, і пишалися моїми успіхами. Це надихало мене не здаватися і рухатися вперед, незважаючи на можливі упередження. Моя сім'я — мої найвідданіші фанати та підтримка. Вдячна, що вони завжди мене підтримують, незважаючи на результат. Вони мотивують мене ставати краще та досягати своїх цілей.
Чи виникали у вас труднощі на початку вашого шляху? Можливо був момент у вашій кар’єрі коли ви сумнівалися у своїх можливостях і хотіли відмовитись від футболу?
Напевно, найбільші труднощі виникли, коли я перейшла в команду «Житлобуд-2». Це був різкий перехід з дитячого футболу в дорослий, і він став справжнім викликом для мене. Я опинилася в команді, де дівчата мали значно більше досвіду, і цей період став справжньою школою життя. Тренувальний процес став набагато інтенсивнішим, вимоги до фізичної форми та технічних навичок значно зросли. Спочатку було важко налаштуватися на такий рівень, адже все відбувалося швидко і чітко. Кожен рух, кожне рішення на полі повинно було бути бездоганним, а це вимагало величезних зусиль. Були моменти, коли я сумнівалася у своїх силах, почала порівнювати себе з іншими, старшими дівчатами і здавалося, що я не достатньо хороша, щоб конкурувати на такому рівні. Виникало відчуття, що я не витягну, і думки про те, щоб покинути футбол, з’являлися все частіше. Проте важливою частиною цього шляху стали мої рідні та близькі. Вони завжди підтримували мене, давали віру в себе, мотивували продовжувати рухатися вперед. З їх допомогою я зрозуміла, що це лише тимчасові труднощі, і якщо я продовжуватиму працювати, то зможу досягти того рівня, до якого прагнула. Крок за кроком, я почала відчувати себе на рівні з іншими дівчатами, і кожен новий успіх на полі став для мене підтвердженням того, що я здатна подолати будь-які труднощі. Цей досвід навчив мене не здаватися і боротися, навіть коли здається, що сили закінчуються.
Яно, а як ви дізнались про виклик до національної збірної України і які емоції ви відчули в цей момент? Чи пам’ятає свій дебютний гол за Збірну?
Я дізналася про виклик до національної збірної України з телефонного дзвінка від адміністратора команди. Коли я почула це, я буквально не могла повірити своїм вухам (посміхається). Весь світ ніби зупинився, і я відчула справжній вибух емоцій. Це був момент ейфорії, коли ти розумієш, що твоя велика футбольна мрія здійснилася, і цей виклик став підтвердженням того, що ти рухаєшся в правильному напрямку. Це почуття було настільки сильним, що важко навіть передати словами, адже для мене це стало не лише визнанням моїх зусиль, а й підтвердженням моїх здібностей на найвищому рівні. Що стосується дебютного голу за збірну, то я точно пам'ятаю цей момент. Це був один з найважливіших голів у моїй кар'єрі. Все відбулося швидко, але кожен етап цього моменту закарбувався в пам'яті. Коли м'яч опинився в сітці, я відчула таке велике полегшення і радість, адже це був не просто гол, це було підтвердженням моєї роботи, моїх тренувань, моєї боротьби. Я була надзвичайно вдячна за можливість бути частиною цієї команди і носити таку почесну футболку, і це стало справжнім досягненням для мене. Цей момент залишиться зі мною на все життя, адже він став символом моєї праці та наполегливості!
Коли ви потрапили у Збірну, як вас прийняли колеги по команді?
Мене прийняли дуже добре. Враховуючи, що я вже була знайома з багатьма дівчатами, адже часто зустрічалася з ними на футбольному полі під час змагань, я не почувалася чужою в команді. Ми часто перетиналися на різних турнірах, і багато з них були моїми суперницями, з деякими ми навіть грали в одній команді на клубному рівні. Це додавало мені впевненості, адже я знала, що з ними мені буде легко знаходити спільну мову, як на полі, так і поза ним. Всі дівчата були дуже привітні та відкриті, вони одразу створили атмосферу дружелюбності та підтримки. Це дуже важливо, коли ти приходиш до нової команди, адже комфорт і довіра в колективі дозволяють швидше адаптуватися і відчувати себе частиною великої родини.
Чи є у вас якісь ритуали або підготовчі ритуали перед грою? Як ви морально налаштовуєте себе?
Моє налаштування на гру починається значно раніше, ніж безпосередньо перед матчем — ще за тиждень до нього, коли в команді стартує цикл підготовки. Це важливий період, коли я ретельно працюю над фізичною формою, тактикою та технічними навичками, щоб бути максимально готовою гри. Для мене кожен матч — це велика відповідальність, адже я завжди прагну показати свою найкращу гру і зробити все можливе для досягнення команди. Тому я налаштовую себе відповідно, концентруючи увагу на деталях і вдосконаленні своїх сильних сторін. У мене немає певних ритуалів перед матчем, але є кілька способів, які допомагають мені налаштуватися психологічно. Один з них — це перегляд моїх вдало виконаних моментів з попередніх ігор. Це допомагає відчути впевненість і нагадує, що я здатна на великий результат. Я також слухаю улюблену музику, яка підвищує мій настрій і додає енергії. Музика зазвичай має великий вплив на мій емоційний стан, тому я обираю композиції, які надихають, заспокоюють або, навпаки, дають енергію для активної гри. Морально я налаштовую себе на позитивний результат, нагадуючи, що важливі не тільки технічні моменти, але й мій внутрішній стан. Вірю в свою команду, у нашу здатність досягти спільної мети, і це додає мені сили. Я намагаюся залишатися спокійною, зібраною, фокусуючи увагу на тому, що можу контролювати на полі, і це допомагає впоратися з хвилюванням і залишатися в гарному психологічному стані.
Яно, чи були у вашій кар’єрі тренери, які особливо вплинули на ваш стиль гри та сам підхід до футболу?
У моїй кар'єрі було кілька тренерів, кожен з яких відіграв важливу роль у моєму становленні, як футболістки. Кожен з них привносив щось своє, і їхній вплив на мене був, без сумніву, позитивним. Від кожного тренера я навчалася чомусь новому, покращувала свої індивідуальні навички і завжди прагнула вдосконалюватися. Це дозволяло мені розвиватися не тільки як футболістці, а й як людині. Зокрема, один із тренерів дав мені змогу глибше зрозуміти важливість тактичних аспектів гри. Він навчав мене стратегічно мислити на полі, звертати увагу на дрібниці, які часто можуть бути вирішальними під час матчів. Інший тренер, навпаки, допоміг мені розвивати фізичну витривалість і робити акцент на командній роботі, що дозволило мені значно покращити взаємодію з партнерками по команді. Кожен тренер по-своєму впливав на мою техніку, стиль гри і сам підхід до футболу. Я дуже вдячна кожному тренеру за їхню важку працю, відданість та професіоналізм, який вони вклали в моє навчання. Вони не лише ділилися своїм досвідом, але й допомагали мені зрозуміти важливість постійного самовдосконалення. Цей досвід я отримала і продовжую отримувати, і він дозволяє мені ставати краще з кожним роком. Я переконана, що без таких тренерів мій шлях у футболі був би зовсім іншим, і я дуже ціную кожного з них за їхній внесок у мою кар'єру!
Поділіться, а які основні перешкоди стоять перед молодими дівчатами, які хочуть займатися футболом? Можливо ви стикалися з такими і можете дати пораду?
На жаль, футбол досі вважається переважно «чоловічим» видом спорту, і дівчатам часто доводиться долати певні стереотипи та упередження. Це може стати серйозним бар’єром на шляху до професійного розвитку, адже суспільство не завжди підтримує прагнення дівчат до великих досягнень у такому виді спорту. Окрім того, на початкових етапах можуть бути проблеми з доступом до якісних тренувань і команд, що має вплив на подальший прогрес. Особисто я стикалася з труднощами у віці 17-19 років, коли я отримувала мало ігрової практики. Це був складний період, особливо з психологічної точки зору, бо я розуміла, що працюю на максимум, але все одно не потрапляла в основний склад. Це створювало відчуття невизначеності, і іноді було важко зберігати мотивацію. Проте, я завжди пам’ятала, що в таких ситуаціях потрібно не опускати руки. Я зрозуміла, що головне — це терпіння і віра в себе. Треба дочекатись свого шансу і довести тренерам, що ти готова грати на найвищому рівні. Моя порада молодим дівчатам, які стикаються з подібними труднощами, — не зупинятися і продовжувати працювати над собою, навіть коли здається, що все йде не так. Потрібно вірити в себе, у свою мрію і не дозволяти перешкодам зупиняти свій шлях. Важка праця, наполегливість і терпіння завжди окупаються. Ваша мета повинна бути сильнішою за будь-які труднощі, і саме це дозволить вам пробитися і досягти успіху. Крім того, не бійтеся звертатися за підтримкою до тренерів і командних товаришів, адже навіть у найскладніші моменти важливо відчувати підтримку оточення.
Які ваші найближчі цілі у футболі? Можливо – виступати за якусь із європейських команд?
Звичайно, є така ціль — грати в європейському чемпіонаті, хотілося б спробувати свої сили там. З найближчих цілей — виграти чемпіонат України, потрапити в груповий етап Ліги Чемпіонів та закріпитись в основному складі національної збірної!
