Коли жінка мріє щось зробити для інших людей і при цьому їй подобається те, чим вона займається, у неї зовсім інша енергія. Такі люди приймають нестандартні рішення. Ексклюзивне інтерв'ю для журналу GOSSIP magazine від Руслани Зосяк. Руслана психолог, практикує психоаналіз, веде приватну практику. Про напрямки, принципи роботи та про клієнтів.
«Психологія приходить до кожної людини в той момент, коли в її житті з’являється культура. В психоаналізі вважається, що культуру дитині починають прививати з того моменту, коли її привчають до горщика. Звучить трохи жартівливо, але в концепції Фрейда цьому приділяється важливе місце»!
З якими напрямами найчастіше працюєте?
Я працюю в полі класичного психоаналізу. Це напрям психології і метод психотерапії, який досліджує індивідуальне несвідоме людини, яка приходить на зустріч з психоаналітиком і скерована на вирішення внутрішніх конфліктів через розуміння свого внутрішнього світу. Ми часто думаємо, що керуємо своїм життям свідомо. Але, як показує більш ніж столітня практика психоаналізу, це не так. Часто люди приходять до психоаналітика, коли в житті виникає ситуація, з якою впоратися звичними методами не виходить. Проблема, з якою клієнт звертається, цілком зрозуміла кожній людині, і комусь іншому здається: це так просто — візьми і зроби те, те і те. Але, що б він (вона) не робив (-ла), бажаного результату досягти не може. Неможливо впоратися з проблемою чи ситуацією.
Питання в тому, що людина пробує впоратися з проблемою, усвідомлюючи (а деколи і не усвідомлюючи) її і використовуючи знайомі і звичні для неї механізми. Але більша частини нашої психіки в звичайному житті нам малодоступна з причин історичного культурного розвитку. А конфлікт і криється в бажанні свідомого і несвідомого.
А хто ваш клієнт? Жінки, чоловіки або пари?
Дуже цікаво, що ви поставили, на перший погляд, таке просте запитання (посміхається). Якщо просто, то приходять і чоловіки, і жінки, а також діти і підлітки. Але питання гендеру в соціумі зараз надзвичайно популярне. З точки зору психоаналізу кожна людина вважається бісексуальною. Тобто в кожному мужчині є щось жіноче і в кожній жінці є щось чоловіче. Ще Фрейд відзначав, що в стосунках статей немає нічого «природного»: кожен раз це зустріч з Іншим, оповита туманом з нічого не значущих слів і важко розгадуваних бажань.
Руслана, скажіть, знання психології допомагає вам особисто чи, навпаки, заважає в житті?
Буває по-різному. Переважно допомагає. Адже те, що я сьогодні знаю про себе, допомагає мені легко ставитись до різних цікавих людей і ситуацій. Це, наприклад, коли людина говорить одне, а транслює інше. Я трошечки більше розумію, ніж раніше. Але інколи це і заважає. Хочеться вдягти «рожеві» окуляри.
Яких принципів у роботі дотримується гарний психолог, як вважаєте?
Я не маю права оцінювати інших. Можу сказати тільки про себе. Обов’язковою для мене є етична позиція в психоаналітичному кабінеті або просторі (скайп) по відношенню до аналізу. Якщо коротко, то це конфіденційність, нейтральність, яка, до речі, і передбачає не оцінювати. Історія кожної людини є унікальною, і це важливий бік роботи. Одного підходу або теорії для всіх ситуацій не існує. Тож індивідуальний підхід я вважаю також одним із принципів у роботі психоаналітика.
Який найскладніший момент у терапії з клієнтом?
У психоаналітичному процесі у людини приходять моменти, коли запускається такий психічний механізм, як опір. Опір перешкоджає психоаналітичному проникненню в несвідоме і заважає поверненню витісненого. Як казав Фрейд, «сила, яка підтримує хворобливий стан» і не дозволяє дотримуватися основного правила психоаналізу: говорити все, що спадає на думку.
А який найулюбленіший?
Мені надзвичайно приємно, коли клієнт досягає успіху, подолавши опір. А це буває дуже непросто.
А взагалі, як довго проходить терапія?
Це дуже індивідуально. Чула, з досвіду колег, про поодинокі випадки, коли було достатньо і одного разу. Я, щоправда, з такими випадками не стикалася. Все залежить від запиту, маніфестованої проблеми клієнта. Хтось хоче вирішити тільки нагальну проблему, а хтось бажає заглибитись у процес пізнання себе і своїх несвідомих бажань. А взагалі, психоаналіз — не швидкий процес, інколи це роки.
Цікаво від вас дізнатися, які міфи про психологів найбільше смішать? Наприклад, правда, що психологи ніколи не сердяться, бо вміють контролювати себе та емоції?
Мене найбільш забавляє, коли людина дізнається, що ти психоаналітик або психолог, і лякається того, що ти бачиш її наскрізь. Але психотерапевти також просто люди, які не завжди мають намір практикувати в звичайному житті в свій вільний від роботи час (посміхається). А з приводу злості і контролю я би сказала так: пройшовши свій власний аналіз чи психотерапію (а без цього, з огляду на європейські та українські професійні асоціації, фахівці не допускаються до практики), частіше свої почуття та емоції спеціалісти можуть висловити символічно, тобто словом, жартом і т. ін. Тому, можливо, так і здається, що вони контролюють свої емоції. А емоції в них, звісно, є також, як у звичайної людини.
Чим займаєтеся у вільний час? Як відпочиваєте?
Мабуть, це найскладніше запитання. Коли в мене видається вільний час, я люблю бувати наодинці сама з собою, спостерігати, як пливе моя думка, горить багаття, люблю бувати на природі, дуже люблю свій дім і все, що пов`язане з ним, затишок. Люблю проводити час зі своїми дітьми.
