Оксана Бойчук про професію адвоката, її переваги і недоліки, про те, як стають адвокатами, якими якостями і знаннями необхідно володіти, щоб домогтися успіху. Також Оксана в інтерв’ю для журналу GOSSIP magazine поділилася цікавими випадками зі своєї адвокатської практики.
Почнемо з нашого традиційного запитання: коли і з якої причини ви прийшли в юриспруденцію та адвокатуру?
Думаю, що все почалося з того дня, коли я в дев’ятирічному віці вперше відвідала приміщення суду. Там я побачила жінку в мантії, яка зі справами у руках проходила повз мене по коридору, прямуючи до зали судових засідань. На мене це справило таке неймовірне враження, що десь глибоко в душі з’явилась мрія, що я так само колись одягну мантію судді. Хоч я була дитиною, але мені здавалося, що це неймовірно, коли у жінці поєднуються краса, розум, інтелігентність і ще не зовсім для мене зрозуміла на той час серйозність.
Чи одразу зрозуміли, що саме це ваше?
Якщо говорити про юриспруденцію загалом — так. Якщо про адвокатуру — ні.
Можна сказати, що я юрист у другому поколінні…)) У нашій сім’ї юрист батько, який самостійно мене виховував з моїх десяти років. Він багато працював, а мене не було на кого залишати, тому після школи я часто ходила до нього на роботу. Це також вплинуло на мій вибір професії. А протягом навчання в університеті я не переставала мріяти, що колись стану суддею. Якщо б хтось мені сказав, що знайду себе в адвокатурі — я б просто не повірила. Я рухалась конкретно в «судовому напрямку».
Я вважаю, що мені по-справжньому пощастило, адже моїм першим місцем роботи був Верховний Суд України. Проте постійні реформи і майже відсутність вакантних посад, які б дозволяли рухатись вгору по кар’єрних сходах, спонукали мене іти в «живу практику». Це було непростим рішенням, але я розуміла: або зараз, або ніколи.
Знаєте, кажуть, що немає правильних або неправильних рішень, коли їх вже прийняли.
Але я вважаю, що це було моїм першим сміливим, самостійним і саме правильним рішенням, адже відлік своєї кар’єри я починаю саме з цього періоду. Я почала працювати над своїми першими справами, у мене повністю змінилося мислення в роботі, я виступала в судових засіданнях і бачила, що судді мене слухають. Тримати увагу судді під час процесу і вміти його переконати своїми доводами над доводами опонента не так просто, це — мистецтво. Я зрозуміла, що мені це вдається, а смак перемоги — це такі емоції, які завжди хочеться переживати знову.
Оксано, над чим ви працюєте саме зараз з точки зору адвокатури?
І зараз, і завжди працюю над собою…)) Адвокатура — це те середовище, де ти повинен відповідати конкуренції. Конкурентоспроможність вимагає завжди багато працювати над собою у будь-якій професії. Що стосується самих справ, то їх зараз багато, і всі вони дуже різні. Переважно зараз моя робота ведеться у таких напрямках, як право інтелектуальної власності, кримінальне право, захист бізнесу, який включає в себе багато різних юридичних аспектів.
Які зі справ, проведених вами в рамках адвокатської практики, ви вважаєте найбільш значущими?
Однією з перших справ, яка дала мені поштовх по кар’єрних сходинках, було кримінальне провадження, яке вдалось закрити у зв’язку з відсутністю у діях клієнта складу кримінального правопорушення.
З дня отримання цієї справи і до дня проведення у ній слідчої дії залишалось менш ніж 48 годин. Моїм завданням було максимально швидко побудувати стратегію захисту, погодити її з клієнтом і підготувати усі необхідні процесуальні документи.
Якщо говорити про специфічність або оригінальність справ, які я супроводжувала, то можу виділити спори з авторського права. Колись я намагалась уникати авторського права, але у долі були інші плани. Я познайомилась з жінкою, яка звернулась до мене відразу з трьома справами, які полягали у порушенні її авторських прав. Одну ми виграли у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду, створивши прецедент застосування презумпції авторського права.
Була також складна справа про порушення авторських суміжних прав виконавця пісні, але її вдалося вирішити в досудовому порядку і мій клієнт отримав грошову компенсацію.
Пригадую справу про поновлення на роботі патологоанатома. Складність ведення процесу полягала в тому, що клієнт не завжди прислухався до моїх рекомендацій, наприклад, міг дати десь інтерв’ю, чим довів обставини та деталі справи невизначеному колу осіб, а потім ставив мене уже перед фактом такого інтерв’ю. Згодом мені навіть телефонували з погрозами. Але справа мала успіх у всіх трьох інстанціях і клієнта було поновлено на роботі.
А загалом хочу зауважити, що будь-яка справа завжди буде значущою тоді, коли ви змогли досягти для клієнта максимального результату, враховуючи ті обставини і проблеми, з якими цей клієнт до вас звернувся.
Якими є, на ваш погляд, проблеми вітчизняної адвокатури? Які способи їх вирішення?
В адвокатурі, на жаль, проблем не менше, ніж в інших сферах, і якщо говорити про всі і детально, вам доведеться мене довго слухати)). Якщо коротко, зараз я б поділила проблематику в адвокатурі на зовнішню (реформування адвокатури, внесення змін до законодавства, систематичне порушення прав і гарантій адвокатів та ін.) та внутрішню (порушення правил адвокатської етики, постійна асоціація суспільством та ЗМІ адвоката з його клієнтом, недобросовісна конкуренція та зловживання процесуальними правами тощо). Будь-яке з цих питань вимагає детального та комплексного підходу, адже серед них завжди будуть такі, які ми зможемо вирішити, а будуть такі, які не зможемо. Наприклад, можна приймати зміни до законодавства, які будуть або ускладнювати, або полегшувати життя адвокатів. А є проблеми, які залишаються вічними, наприклад, ми не зможемо викорінити серед адвокатів осіб, які не виявляють поваги до своїх колег та систематично зловживають своїми правами…
Якими якостями має володіти адвокат, щоб досягти певного успіху?
Успіх — це така річ, якої зазвичай всі хочуть відразу і багато, а дуже часто, як результат, мають нічого чи поступово.
На мій погляд, щоб досягти успіху, адвокат повинен постійно працювати над собою, самовдосконалюватися, бути стресостійким, не боятися відповідальності, ризику і бути готовим приймати будь-які виклики як у роботі, так і у житті. Я переконана, що саме в цьому полягає сила характеру. Адвокат ніколи не може дозволити собі бути слабким. Якщо ви стараєтесь добре робити свою роботу, ви сильна людина і дивитесь у майбутнє з оптимізмом, то рано чи пізно успіх до вас прийде.
Якщо ж вам здається, що ви неуспішний і все у вас в житті стало з ніг на голову, є один дієвий спосіб. Знайдіть людей, яким значно гірше, ніж вам, і спробуйте їм допомогти. По-перше, ви зможете переоцінити свою ситуацію, а по-друге, зробите добру справу.
Поділіться, будь ласка, цікавим випадком з вашої практики, за який ви відчуваєте особливу гордість.
Коли я була ще студенткою, якось у лікарні познайомилась з жінкою, яка сильно постраждала від домашнього насильства. Згодом я зрозуміла, що це відбувалось систематично, і мені просто хотілось її підтримати. Коли ця жінка дізналась, що я закінчую юридичний факультет, вона мене попросила їй допомогти, адже вона повністю залежала від чоловіка, а на руках була маленька дитина, яка постійно ставала свідком скандалів і побиття. На той час я не була готова до такої справи ні морально, ні з точки зору досвіду. Але я ризикнула. Тоді можна було представляти осіб на підставі нотаріальної довіреності. Пригадую, що за рік вдалось не лише оформити розлучення жінки з тим чоловіком, а й відносно мирним шляхом узгодити його участь у вихованні спільної малолітньої дитини. Також вдалось забезпечити цю жінку окремим житлом, що було досить складно, я це розумію навіть зараз, коли за плечима є вже якийсь досвід. Не виключаю, що мені тоді могло просто пощастити… Ця жінка досі вітає мене зі святами та днем народження. І думаю, що саме за цю справу я відчуваю гордість, бо мені вдалось сприяти позитивним змінам у житті цієї людини і це було моїм першим маленьким досягненням. Але незважаючи на це, у 90% випадків я відмовляюсь від сімейних справ. Намагаюсь працювати так, щоб був виключений людський фактор. Я досить емоційна людина, а в роботі потрібно зберігати холодний розум.
Звичайно, робота займає велику частину життя, але розкажіть, як саме ви любите відпочивати.
Звісно, переключатись від роботи важливо. Обираючи професію адвоката, потрібно прийняти той факт, що ви постійно працюєте з негативом, проблемами і піддаєтесь стресу. Ніхто з клієнтів не приходить до адвоката з позитивними емоціями. Тому важливо відновлювати баланс. Я навчилась не пропускати негатив крізь себе (хоча ситуації бувають різні). Я намагаюсь шукати у всьому позитив і радіти дрібничкам. Це допомагає не перегоріти. Взагалі, я дуже люблю зустрітись з друзями за чашкою кави або ходити в кіно, виїжджати на природу. Гарно проведений час у хорошій компанії для мене один з кращих видів відпочинку. Також за першої нагоди, коли триває сезон змагань та чемпіонатів з дрифту, намагаюсь хоча б раз відвідати. Це дуже красивий вид автоспорту, і спостерігати за цим вживу — то неймовірні емоції.
А якщо говорити про відпустку, це однозначно відпочинок біля моря.
А що для вас є гармонією між роботою і сім’єю? Ви віднайшли свій баланс?
Думаю, що пошук такого балансу мене ще чекає попереду…) Гармонією для мене є той стан, коли ти встигаєш приділити увагу своїй сім’ї і пам’ятаєш хід справи щодо кожного свого проекту на роботі. Думаю, тут ключовими аспектами будуть визначення пріоритетів і якісний тайм-менеджмент.
Я вважаю, що коли у сім’ї присутні взаємоповага, взаєморозуміння та взаємна підтримка і якщо люди ідуть по життю пліч-о-пліч, то немає нічого неможливого.
