Сьогодні професія, якій присвятила своє життя Тетяна Руденко, українською звучить надзвичайно урочисто — адвокатеса. А ще ця тендітна красуня в буквальному сенсі має залізний характер і сталевий внутрішній стрижень, бо непохитно захищає закон і тих, на чиєму боці правда. Адже вона — досвідчений експерт з питань конкурентного права та публічних закупівель, координатор Transparency International Ukraine з моніторингу медичних закупівель Києва, Одеси, Львова та відповідних областей.
Тетяно, у вас великий досвід роботи на держслужбі, в Антимонопольному комітеті. Як ви туди потрапили? Чи не побоялися колосальної відповідальності?
Майже 10 років у моєму житті — це робота на державній службі, в Антимонопольному комітеті. Про це я мріяла ще коли була студенткою Київського національного торговельно-економічного університету, котрий я закінчила з відзнакою за спеціальністю «Менеджмент антимонопольної діяльності». Вже на 4-5-му курсах я проходила практику у цій державній установі і настільки захопилася цікавими справами, розслідуваннями, що вирішила працювати саме тут. За ці роки я отримала дійсно колосальний досвід, котрий не дасть жодна приватна компанія. Причому, йдеться і про безцінний досвід комунікації на усіх рівнях та суто людських відносин. Без такої сходинки у кар’єрі було б неможливе моє професійне зростання. Адже я почала з посади провідного спеціаліста, а потім стала заступницею голови Київського міського територіального відділення Комітету. Так, за ці роки роботи на державній службі мені довелось зустрітися з реальностями життя, з недобросовісністю колег, з нечесністю керівництва. Так, частенько доводилося працювати 6-7 днів на тиждень, адже людей не вистачало, а за невисоку як на той час зарплату мало хто хотів йти на держслужбу. Це були нелегкі часи, але їх я буду згадувати завжди — з радістю та вдячністю.
Ваша спеціалізація — антимонопольне право і держзакупівлі. Наскільки складно і цікаво працювати саме в цій галузі? У чому полягає специфіка?
Що складніша робота, то вона цікавіша. Особливо коли йдеться про державні закупівлі, котрі сьогодні нероздільно пов’язані із специфікою роботи Антимонопольного комітету України — він є органом оскарження цих закупівель. Коли я почала займатися приватною юридичною практикою, то значно розширила свій досвід саме завдяки роботі з оскарженням. У мене дуже багато клієнтів, які працюють у найрізноманітніших сферах. Це енергетика, ремонт доріг, продукти харчування, послуги, вироблення промислових та непромислових товарів, навіть криміналістичне обладнання. До мене звертаються керівники великих підприємств, представники бізнесу. Це дає змогу постійно бути у русі, отримувати нові професійні знання та безпосередньо заглиблюватися у ту царину, якою займається клієнт. Це дуже захоплює!
Чималу кількість часу також приділяю роботі із провідними фаховими журналами в сфері закупівель, для яких я готую статті. Завжди намагаюсь поділитись із нашими читачами якісною, вчасною та практичною інформацією.
Чому вирішили піти з престижної посади і зайнятися приватною адвокатською практикою? Чим вас привабила професія адвоката, які з нею були пов'язані особисті та професійні очікування?
Після Антимонопольного комітету як юрист та адвокат я мала досвід роботи у приватних компаніях і завдяки цьому зробила певні важливі висновки: я дуже хочу бути керівником для самої себе та обирати клієнтів, з якими хочу працювати, кейси та стратегії самостійно, на власний розсуд та керуючись професійним інтересом. Саме так я маю змогу розвиватися так, як я хочу, керувати та розпоряджатися робочим часом. Тобто це моя ідеальна зона професійного комфорту. Окрім того, у моєму активі є такий напрям, як волонтерство — це державні медичні закупівлі під егідою Transparency International Ukraine. Я переконана: людина має працювати та заробляти гроші не лише для того, щоб задовольнити свої нагальні потреби. Кожен з нас повинен щось робити для суспільства, щоб допомогти державі стати на щабель вище. Три роки тому я стала регіональним координатором державних медичних закупівель, саме ці закупівлі в той час були одними з найбільш корумпованих. Той величезний рівень корупції просто шокував мене. Тому я вирішила, що боротьба із цим, моніторинг і контроль лікарень, центрів первинної медико-санітарної допомоги, медінститутів буде моєю громадянською позицією. Я хочу довести чиновникам від медицини, що так, як було колись, вже точно не буде. Ми змінюємося самі і змінюємо країну на краще!
Відкрийте секрет, як вам вдається одночасно бути діловою леді та берегинею сімейного вогнища? І що ви найбільше любите робити вдома?
Поєднувати ці дві ролі дуже нелегко, адже роботі, якою я захоплююсь, я маю віддаватись стовідсотково. Кожен кейс — це невід’ємна частинка моєї душі. Так само щиро я люблю свою родину, свій дім. Тобто як би це складно не було, але я вмію бути й гарним адвокатом, і щасливою мамою. Щодо жіночих талантів, то дуже люблю випікати щось смачненьке — кекси, пироги, а потім накривати на стіл, ставити красивий посуд, свічки. Обожнюю прикрашати свою оселю живими квітами— у мене постійно мають бути в домі свіжі живі квіти. Я понад усе ціную родинний затишок та всіляко його створюю. Для мене дуже важливо, щоб вдома було комфортно, приємно, гостинно, щоб туди хотілося повертатися. Кожен сантиметр моєї оселі наповнений моєю увагою, любов’ю, бажанням насолоджуватися життям!
Чи залишається у вас час на те, щоб бути щасливою і турботливою мамою та займатися улюбленими справами?
Професія адвоката забирає дуже багато часу на роботу із документами. Скажу відверто: якби день мав замість 24 годин приміром 48 годин, то це було б ідеально. Тоді я б повноцінно охоплювала всі сфери життя, якими б хотіла займатися. Тому, звичайно, часу не вистачає. Але намагаюсь у кожну вільну хвилину більше часу проводити з донечкою, насолоджуватися музикою — грати на фортепіано, читати літературу, якою я захоплююсь. Вдома із маленькою донечкою мені допомагає няня.
Що вас найбільше надихає в житті і заряджає оптимізмом?
Я в принципі по життю дуже позитивна людина, такий собі енерджайзер. Тому на навколишній світ завжди дивлюсь із позитивом. Я не скиглю, не скаржуся на обставини, не обговорюю когось. У моїй професії таке взагалі неприпустиме. Приміром, карантин, в якому ми всі опинилися, — перенести його нелегко для будь-якої родини, тому що дуже важко весь час знаходитись у замкненому просторі. У мене ж, навпаки, у цей період було дуже багато роботи, важливих зустрічей. А ще карантин дав можливість приділити більше уваги рідним та знайти позитив там, де, на перший погляд, було неможливо. Це був як ковток свіжого повітря та поштовх оновити свою оселю, своє життя. Безумовно, мене заряджає та надихає моя родина. А ще — небайдужі люди, котрі допомагають медикам боротися з коронавірусом. 
Чи є у вас життєвий девіз або принцип, якого ви завжди дотримуєтесь?
Жити тут і зараз та цінувати кожен свій день і нашу чудову мальовничу країну, в який ми живемо. Не треба скиглити, бідкатись, шкодувати за минулим — треба насолоджуватися кожною хвилиною! Я завжди борюся за справедливість. Це не лише моє професійне, а й життєве кредо. На мою думку, то є обов’язкова цінність, до якої має прагнути не тільки кожен з нас, а й українське суспільство в цілому.
