З цією красивою, елегантною, надзвичайно комунікабельною та неймовірно енергійною жінкою можна говорити годинами… Адже регіональний директор Київського регіону «АТБ» — непересічна особистість та досвідчений професіонал, яка вміє «тримати удар» та дотримуватися балансу між улюбленою роботою в сфері ритейлу, великою родиною, хобі, спортом. Проте цього разу у нас особливий та урочистий привід для зустрічі із пані Ольгою.
Ольго, 25 вересня відбулося нагородження переможниць ІІ Національної премії «Найкраща українка в професії 2020». Які почуття, окрім гордості за спільну справу, вас переповнюють?
Так, я теж отримала диплом — мене було відзначено у номінації «Регіональний керівник мережі продуктових магазинів». Але, насамперед, ця премія — ще й важливий соціальний проєкт, який об’єднав нас, успішних, досвідчених українок, заради допомоги дітям-сиротам.
Ким ви мріяли стати у шкільні роки та чому врешті-решт обрали саме торгівлю?
Я навчалася, і дуже добре, у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням німецької мови та бачила себе в майбутньому на дипломатичній службі, десь в гарячих точках, бо у ті часи в усіх на слуху були воєнні дії в Афганістані. Однак через серйозний конфлікт з однією вчителькою я зрозуміла, що дипломата
з мене не вийде. Тому вирішила не вступати до університету й обрала технікум торгівлі та паралельно пішла працювати у гастроном. Я була продавцем у відділі овочів і фруктів, у мене завжди був найкрасивіший та ошатний відділ.
І це у часи, коли ще не було ні маркетологів, ані мерчендайзерів, ані чітких стандартів викладок у магазинах. Директор якось побачив і сказав, що колись я стану дизайнером, та доручив оформити інші відділи. Для мене це був перший досвід роботи в сфері ритейлу. Я зрозуміла, що це дійсно моє!
Ольго, як далі розвивалася ваша кар’єра?
Досить стрімко — у 21 рік я вже була директором комунального торговельного підприємства. А згодом у Кривому
Ви завжди вірили у свої сили і лідерські якості чи спершу почувалися невпевнено?
Керівна посада — це можливості та велика відповідальність. Витрачати сили і час на роздуми і самокопання просто немає сенсу. Адже якщо керівництво тобі запропонувало посаду, в тобі бачать перспективного співробітника, тобі довіряють. Зараз цікаво згадувати, як я брала участь у відкритті та становленні перших магазинів «АТБ». За один місяць ми відкривали в моєму рідному Кривому Розі п’ять нових супермаркетів. Це було дуже важко фізично, на сон залишалися лічені години. Був навіть випадок, коли я настільки вимоталася, що заснула прямо в новому магазині. Але все одно було дуже цікаво працювати.
Роботу в ритейлі можна порівняти з марафонським забігом. Складно звикнути до такого ритму?
Спочатку я не здогадувалася, наскільки динамічною і енергійною буде моє життя в компанії. Що «АТБ» стане галузевим лідером, що у нас буде найбільший товарообіг у галузі роздрібної торгівлі, ми увійдемо в топ найбільших платників податків та роботодавців, відкриємо більш ніж тисячу нових дискаунтерів у різних куточках України. Що дружна сім’я працівників «АТБ» виросте майже до 64 тисяч осіб. Цікава, динамічна і улюблена робота дає можливість реалізувати свій потенціал, розвиватися, жити повним життям. Це заряджає енергією.
Коли і за яких обставин ви прийняли вольове рішення переїхати до Києва?
У 2007 році мені запропонували стати керуючою Київським регіоном «АТБ». Була світова фінансова криза й складна ситуація в ритейлі. Я погодилася, не люблю довгих роздумів, сумнівів. І була впевненість, що компанія мене не залишить сам-на-сам з проблемою. Це як в родині — завжди можу розраховувати на підтримку. Коли я переїхала до Києва, в регіоні було 8 магазинів і 5 в столиці. Об’їхавши магазини і оцінивши масштаби роботи, я переконала керівництво, що мені потрібна моя команда, з якою ми зможемо ефективно розвивати цей напрямок торгового бізнесу. Якщо керівництво доручає, у мене крила виростають! Такий високий ступінь довіри здатен творити чудеса. Адже розумієш, що вірять у твої сили, твої можливості, цінують твій професіоналізм.
Зараз загалом в Україні відкрито 1163 супермаркети «АТБ». У столиці працюють 150 дискаунтерів, з урахуванням найближчих передмість — дві сотні, а загальна кількість магазинів регіону — понад 300. І потенціал для розвитку чималий. Словом, бачимо, до чого прагнути — є цілі, завдання, нові можливості. А значить, наш динамічний розвиток, який завжди вважався важливою частиною загальної стратегії розвитку «АТБ», триватиме. І ще мільйони громадян стануть нашими постійними клієнтами, отримають гарантовано якісні продукти до свого столу за доступною ціною.
Ольго, ви — надзвичайна жінка, бо не тільки побудували кар’єру, а й створили міцну родину та виховуєте трьох дітей! Які цінності та життєві принципи ви прагнете їм прищепити?
Вважаю, що головне в сім’ї — це любов. Мій чоловік і діти відчувають, наскільки вони для мене важливі, і я готова підставити плече в будь-який момент. При цьому про якусь гіперопіку й мови бути не може. Адже кожна людина має право на свою думку, має право зробити помилку, винести з неї власний урок. Я ніколи не відмовлю в пораді, допомагаю й підтримую їх. Але ні в якому разі не беруся керувати їхнім життям. Наприклад, коли дитина не могла вирішити, куди йти вчитися, обирала між маркетингом і логістикою, ми це обговорювали, наводили аргументи, разом оцінювали перспективи, плюси, мінуси, але не більше того. Остаточне рішення молодь повинна прийняти сама. Як мати я обов’язково підтримаю свою дитину будь-якій ситуації. З чоловіком мені дуже пощастило — ми розуміємо одне одного навіть без слів. Напевно, на такому абсолютному розумінні й будується справжня гармонія в родині.
Як ви любите відпочивати, що заряджає вас енергією?
Для мене це передусім спорт. Раніше я займалася фітнесом, відвідувала спортивний зал, але потім прийшла до того, що мені ближче біг. Причому, пробіжки я здійснюю без плеєра і навушників, щоб нічого не заважало та не відволікало. Вже неодноразово брала участь у марафонов. Найдовший за відстанню — це 75 кілометрів. Уявіть: 12 годин бігу без перерв, зупинок, перепочинку. Незважаючи на те, що в шкільні роки я цю дисципліну недолюблювала, зараз розумію — даремно. В минулому році я ще додала зайняття плаванням. Готувалася та планувала подолати свій страх відкритої води і переплисти Босфор. Мета, звичайно, дуже амбітна, але я була впевнена, що все вийде. Та пандемія внесла корективи в мої плани і за кордон в цьому році я виїхати не змогла. Проте я продовжую тренування і готуюся до наступного запливу. Дуже хвилююсь. Але як показав мій багаторічний досвід роботи в «АТБ», у житті немає нічого неможливого. Неможливе — це відмовка для слабких. Неможливе можливе! Живіть мріями! Переконана: що сильніша наша мрія, то сильнішими стаємо ми самі і створюємо життя, гідне себе!
З цією красивою, елегантною, надзвичайно комунікабельною та неймовірно енергійною жінкою можна говорити годинами… Адже регіональний директор Київського регіону «АТБ» — непересічна особистість та досвідчений професіонал, яка вміє «тримати удар» та дотримуватися балансу між улюбленою роботою в сфері ритейлу, великою родиною, хобі, спортом. Проте цього разу у нас особливий та урочистий привід для зустрічі із пані Ольгою.
Ольго, 25 вересня відбулося нагородження переможниць ІІ Національної премії «Найкраща українка в професії 2020». Які почуття, окрім гордості за спільну справу, вас переповнюють?
Так, я теж отримала диплом — мене було відзначено у номінації «Регіональний керівник мережі продуктових магазинів». Але, насамперед, ця премія — ще й важливий соціальний проєкт, який об’єднав нас, успішних, досвідчених українок, заради допомоги дітям-сиротам.
Ким ви мріяли стати у шкільні роки та чому врешті-решт обрали саме торгівлю?
Я навчалася, і дуже добре, у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням німецької мови та бачила себе в майбутньому на дипломатичній службі, десь в гарячих точках, бо у ті часи в усіх на слуху були воєнні дії в Афганістані. Однак через серйозний конфлікт з однією вчителькою я зрозуміла, що дипломата
з мене не вийде. Тому вирішила не вступати до університету й обрала технікум торгівлі та паралельно пішла працювати у гастроном. Я була продавцем у відділі овочів і фруктів, у мене завжди був найкрасивіший та ошатний відділ.
І це у часи, коли ще не було ні маркетологів, ані мерчендайзерів, ані чітких стандартів викладок у магазинах. Директор якось побачив і сказав, що колись я стану дизайнером, та доручив оформити інші відділи. Для мене це був перший досвід роботи в сфері ритейлу. Я зрозуміла, що це дійсно моє!
Ольго, як далі розвивалася ваша кар’єра?
Досить стрімко — у 21 рік я вже була директором комунального торговельного підприємства. А згодом у Кривому
Ви завжди вірили у свої сили і лідерські якості чи спершу почувалися невпевнено?
Керівна посада — це можливості та велика відповідальність. Витрачати сили і час на роздуми і самокопання просто немає сенсу. Адже якщо керівництво тобі запропонувало посаду, в тобі бачать перспективного співробітника, тобі довіряють. Зараз цікаво згадувати, як я брала участь у відкритті та становленні перших магазинів «АТБ». За один місяць ми відкривали в моєму рідному Кривому Розі п’ять нових супермаркетів. Це було дуже важко фізично, на сон залишалися лічені години. Був навіть випадок, коли я настільки вимоталася, що заснула прямо в новому магазині. Але все одно було дуже цікаво працювати.
Роботу в ритейлі можна порівняти з марафонським забігом. Складно звикнути до такого ритму?
Спочатку я не здогадувалася, наскільки динамічною і енергійною буде моє життя в компанії. Що «АТБ» стане галузевим лідером, що у нас буде найбільший товарообіг у галузі роздрібної торгівлі, ми увійдемо в топ найбільших платників податків та роботодавців, відкриємо більш ніж тисячу нових дискаунтерів у різних куточках України. Що дружна сім’я працівників «АТБ» виросте майже до 64 тисяч осіб. Цікава, динамічна і улюблена робота дає можливість реалізувати свій потенціал, розвиватися, жити повним життям. Це заряджає енергією.
Коли і за яких обставин ви прийняли вольове рішення переїхати до Києва?
У 2007 році мені запропонували стати керуючою Київським регіоном «АТБ». Була світова фінансова криза й складна ситуація в ритейлі. Я погодилася, не люблю довгих роздумів, сумнівів. І була впевненість, що компанія мене не залишить сам-на-сам з проблемою. Це як в родині — завжди можу розраховувати на підтримку. Коли я переїхала до Києва, в регіоні було 8 магазинів і 5 в столиці. Об’їхавши магазини і оцінивши масштаби роботи, я переконала керівництво, що мені потрібна моя команда, з якою ми зможемо ефективно розвивати цей напрямок торгового бізнесу. Якщо керівництво доручає, у мене крила виростають! Такий високий ступінь довіри здатен творити чудеса. Адже розумієш, що вірять у твої сили, твої можливості, цінують твій професіоналізм.
Зараз загалом в Україні відкрито 1163 супермаркети «АТБ». У столиці працюють 150 дискаунтерів, з урахуванням найближчих передмість — дві сотні, а загальна кількість магазинів регіону — понад 300. І потенціал для розвитку чималий. Словом, бачимо, до чого прагнути — є цілі, завдання, нові можливості. А значить, наш динамічний розвиток, який завжди вважався важливою частиною загальної стратегії розвитку «АТБ», триватиме. І ще мільйони громадян стануть нашими постійними клієнтами, отримають гарантовано якісні продукти до свого столу за доступною ціною.
Ольго, ви — надзвичайна жінка, бо не тільки побудували кар’єру, а й створили міцну родину та виховуєте трьох дітей! Які цінності та життєві принципи ви прагнете їм прищепити?
Вважаю, що головне в сім’ї — це любов. Мій чоловік і діти відчувають, наскільки вони для мене важливі, і я готова підставити плече в будь-який момент. При цьому про якусь гіперопіку й мови бути не може. Адже кожна людина має право на свою думку, має право зробити помилку, винести з неї власний урок. Я ніколи не відмовлю в пораді, допомагаю й підтримую їх. Але ні в якому разі не беруся керувати їхнім життям. Наприклад, коли дитина не могла вирішити, куди йти вчитися, обирала між маркетингом і логістикою, ми це обговорювали, наводили аргументи, разом оцінювали перспективи, плюси, мінуси, але не більше того. Остаточне рішення молодь повинна прийняти сама. Як мати я обов’язково підтримаю свою дитину будь-якій ситуації. З чоловіком мені дуже пощастило — ми розуміємо одне одного навіть без слів. Напевно, на такому абсолютному розумінні й будується справжня гармонія в родині.
Як ви любите відпочивати, що заряджає вас енергією?
Для мене це передусім спорт. Раніше я займалася фітнесом, відвідувала спортивний зал, але потім прийшла до того, що мені ближче біг. Причому, пробіжки я здійснюю без плеєра і навушників, щоб нічого не заважало та не відволікало. Вже неодноразово брала участь у марафонов. Найдовший за відстанню — це 75 кілометрів. Уявіть: 12 годин бігу без перерв, зупинок, перепочинку. Незважаючи на те, що в шкільні роки я цю дисципліну недолюблювала, зараз розумію — даремно. В минулому році я ще додала зайняття плаванням. Готувалася та планувала подолати свій страх відкритої води і переплисти Босфор. Мета, звичайно, дуже амбітна, але я була впевнена, що все вийде. Та пандемія внесла корективи в мої плани і за кордон в цьому році я виїхати не змогла. Проте я продовжую тренування і готуюся до наступного запливу. Дуже хвилююсь. Але як показав мій багаторічний досвід роботи в «АТБ», у житті немає нічого неможливого. Неможливе — це відмовка для слабких. Неможливе можливе! Живіть мріями! Переконана: що сильніша наша мрія, то сильнішими стаємо ми самі і створюємо життя, гідне себе!
