Коли людина мріє щось зробити для інших і при цьому їй подобається те, чим вона займається, у неї присутня особлива внутрішня енергія. Такі люди приймають нестандартні рішення та надихають на успіх. Ольга Гончарук-Аліфанова - суддя-спікер Хмільницького міськрайонного суду. Як це: бути суддею? Ольга розповіла журналу GOSSIP magazine про всі тонкощі роботи.
Ольго, Ваша професія надзвичайно цікава з точки зору звичайної людини. Суддя – звучить престижно та сміливо. Розкажіть, як Ви стали суддею?
Я походжу з родини юристів, мій батько та бабуся були суддями свого часу, мама — адвокат. З дитинства я пов’язувала своє майбутнє саме з правничою справою. Розуміла, що для цього мені потрібно добре вчитись: я на відмінно закінчила школу, маю юридичну, економічну та філологічну освіти, володію п’ятьма мовами. Однак, я довго не знала, з якою саме юридичною професією пов’язати своє професійне життя. Працювала секретарем в адвокатському бюро, пізніше представником в суді, певний час була юрисконсультом на підприємстві, але саме коли потрапила до суду, зрозуміла, що це любов всього мого життя! Коли я досягла відповідного віку та мала потрібний юридичний стаж, подала документи на суддю. Близько року проходила різноманітні тестування, екзамени, які я успішно склала, та стала суддею Хмільницького міськрайонного суду. Пишаюся, що зуміла досягнути своєї мети, а в роботі тримаю високу планку, яку свого часу задали мої рідні!
Це достатньо типове, але цікаве питання. Якими якостями, на Ваш погляд, має володіти справжня жінка-суддя?
Одразу наголошу, що в роботі судді, ми уникаємо поняття гендеру. Коли я заходжу до зали судових засідань, то перестаю бути жінкою і стаю виключно суддею. Суддя має бути неупередженим, розглядаючи ту чи іншу справу, та не користуватися особистими симпатіями чи антипатіями, ознаками статевого, національного чи расового поділу. Чесність, справедливість, висока освіченість, стресостійкість, психологічне благополуччя та нульова толерантність до корупції — ось такі якості мають бути у судді (як чоловіка, так і жінки). Важливими у роботі є також емпатія, доброзичливість та бажання допомогти людям.
Ви працюєте у Хмільницькому міськрайонному суді, де панує надзвичайна атмосфера. У суді грає класична музика, є виставка картин, де сторони по справах можуть заспокоїтись, поки очікують свою чергу. Хто був ініціатором такого дійства? Це надто нетипово для суду.
Раніше суди справді були закритими установами — нам було заборонено на законодавчому рівні якимось чином коментувати свої дії чи рішення. Однак з часом на рівні держави зрозуміли, що майбутнє – за комунікацією зі ЗМІ та громадськістю. Останні три роки у Хмільницькому міськрайонному суді введено в штат посаду прес-секретаря та обрано мене на посаду судді-спікера. Саме прес-служба суду і перейнялась проблемою надзвичайного емоційного напруження, пригнічення чи роздратування відвідувачів суду, які приходять до нас зі своїми бідами та проблемами. Як результат — величезна кількість схвальних відгуків від людей. Ми робимо все можливе, аби люди не боялись ходити до суду, знали, що суд стоїть на захисті їхніх прав. Крім того, ми активно займаємось підвищенням правової просвіти людей: маємо власну рубрику на радіо, активно ведемо соцмережі, пишемо просвітницькі публікації простою «людською» мовою для регіональних та всеукраїнських видань, розробляємо та проводимо лекції, які дуже подобаються дітям та молоді, нас знають по всій країні за «фірмовими» юридичними жартами щоп’ятниці. Деякі юридичні заходи проводяться не лише у нас, а й в інших країнах світу: я мала честь бути у складі делегацій від України та обмінятися досвідом з іноземними колегами. Тому з гордістю скажу, що українські суди виявились більш відкриті у багатьох питаннях, ніж суди Західної Європи чи США.
Мало хто сьогодні згадує про колосальну завантаженість суддів. Наскільки вона велика? Як проходить Ваш типовий день?
На разі — я у відпустці по догляду за дитиною, тому мій типовий день проходить, як у будь-якої мами немовляти. Проте звикла робити свою роботу якісно та добре, незважаючи на особисті обставини, тому усіма справами прес-служби займаюся і сьогодні. Колеги ще довго згадуватимуть мені, як я відписувала негайні повідомлення по роботі прямо з пологового. Що стосується завантаженості суддів, то вона надзвичайно велика: відчувається кадровий «голод» у судах. При нормі 182 справи, судді змушені розглядати понад 1000 справ на рік, адже люди не можуть чекати роками вирішення їхніх справ у судах. Формального восьмигодинного робочого дня ніхто не дотримується, бо є негайні справи, які розглядаються незалежно від часу чи дня тижня. Працювати пізно ввечері, на Новий рік чи Великдень — не дивно для мене. Але я люблю те, чим займаюсь!
Ольго, кожен день перед Вами проходить десяток доль і морально це дуже важко витримати. Як відволікаєтесь і відновлюєте сили?
Дійсно, в роботі зустрічаються випадки, коли певна справа чи ситуація пульсує в голові у вихідні та навіть вночі. Аби уникнути емоційного вигорання, треба вміти «перемикати» свою увагу на інші справи. Я отримую радість від простих речей: часу, проведеного з родиною, зустрічей з друзями, читання книг, плавання, подорожей, приготування чогось смачненького.
Ви елегантна і стильна жінка. Чи вистачає часу на себе в круговерті робочих процесів?
Дякую за приємні слова. Дійсно, при напруженому графіку, часу на себе не завжди вистачає. Однак, я навчилась казати собі «стоп», оскільки глибоко переконана, що все в людині має бути гармонійним. Я стежу за своїм харчуванням, веду здоровий спосіб життя, займаюсь психологічним здоров’ям та люблю релакс-процедури — це приносить мені задоволення та відволікає від круговерті справ.
