Так вже склалося, що слово «суддя» асоціюється у нас з кремезним чоловіком. І в розумінні багатьох — це ВІН, а не ВОНА. Героїня нашого інтерв’ю своїм прикладом доводить: кому, як не жінці з її природною наполегливістю, розібратися в хитросплетіннях людських доль, вершити правосуддя? Олена Павлюк — суддя Хмільницького міськрайонного суду. Вона береться за багато складних справ, має бездоганну логіку і сильний характер. Щоб не бути голослівними, пропонуємо відразу перейти до нашого інтерв’ю з цією дивовижною жінкою.
Олено, ви маєте досвід роботи в суддівській системі. Розкажіть, як розвивалася ваша кар’єра, перш ніж ви стали суддею? З чого все почалося? Як прийшло розуміння, що це саме ваш шлях?
Роботі в судових органах я присвятила майже половину свого трудового шляху. Мені подобається юриспруденція в усіх її напрямках, і жодного разу я не пошкодувала про вибір професії. Тому, напевно, і розуміння свого шляху до мене не приходило — я просто робила те, що мені подобається. Спочатку навчалася на юридичному факультеті, потім — робота юрисконсультом у приватному секторі, згодом я вступила на державну службу і стала помічником судді. Через кілька років роботи вирішила взяти участь у доборі на посаду судді, який тривав особисто для мене вісім років. Так, наполегливості в досягненні мети мені не позичати (посміхається).
Опишіть звичайний робочий день судді. Як готуєтеся до судових засідань?
Знаєте, за межами зали судового засідання мій робочий день незначно відрізняється від звичного дня в офісі. Починаю день з кави, працюю з документами, обговорюю новини і цікаві історії. Як тільки видається можливість і трохи вільного часу в графіку — обов’язково беру участь у професійних семінарах, лекціях, адже сучасні технології дозволяють робити це навіть дистанційно. Але переважно моя робота — це судові справи, і кожна з них потребує значної підготовки. До початку розгляду перевіряю, чи повідомлені сторони про розгляд, чи надійшли від них якісь заяви або документи. В судовому засіданні все відбувається за правилами, які чітко прописані в процесуальних законах. Виступають учасники справи, доводять свою правоту, надають докази. Взагалі кожна судова справа — це людська історія, чиясь доля, пошук справедливості. Я завжди про це пам’ятаю і до кожної справи ставлюся дуже відповідально.
Олено, як ви вважаєте, з чого починається особистий ріст та саморозвиток людини? Як до цього прийшли ви?
Як сказав Лао Цзи, «шлях в тисячу миль починається з першого кроку». Ніякого секрету немає, я переконана, що початок роботи над собою — це внутрішній імпульс, бажання щось змінити, піднятися на новий рівень. Ніхто крім тебе цього не зробить, хоча і підтримка близьких людей надзвичайно важлива. Про себе можу сказати точно — я з дитинства була дуже цілеспрямованою і наполегливою в навчанні, напевно, тому в професійному плані досягла значних успіхів. Але в якийсь момент зрозуміла, що професійного росту для мене недостатньо, що я хочу працювати над собою, над своїми особистими якостями, вміннями. Тому мене можна зустріти і на професійних конференціях, і на тренінгах з комунікації, і в спортзалі, і на курсах іноземних мов, і на мистецьких заходах. Мені дійсно цікаво все, чим я займаюся, хоча іноді сама дивуюся, звідки в мене стільки бажання, енергії і ентузіазму (посміхається). Я маю хобі, які приносять задоволення і дозволяють відволікатися від буденних справ. Останнім часом особливо багато часу приділяю книгам — напевно, карантин все-таки вніс свої корективи в наше життя і визначив нові пріоритети.
Скажіть, які цікаві книги ви прочитали за останній час? Що можете порадити прочитати у 2020 році для самоосвіти, відпочинку?
О, думаю, нам потрібне окреме інтерв’ю на цю тему (посміхається). Адже про книги я можу говорити дуже багато.
В свій час, здобуваючи другу вищу освіту філолога англійської мови, я навіть пройшла курс історії світової літератури — від античної до сучасної. Звичайно, чи не щодня я вивчаю професійну літературу, але переконана, що читачам вашого журналу набагато цікавіше почути про щось менш спеціалізоване. Взагалі я люблю книги паперові, для мене їх читання — свого роду приємний ритуал. В Києві ми з друзями щороку відвідували «Книжковий арсенал», і щоразу це були неймовірні враження. Для самоосвіти я б порадила щось легке і практичне, наприклад, про етикет. З нещодавно прочитаної художньої літератури — «Походження» Дена Брауна та вже майже класику Джорджа Орвелла — «1984». Дуже гарні враження в мене від книги Шеріл Сендберг «Не бійся діяти. Жінка, робота і бажання лідерства». Зараз читаю бестселер професора Гарвардського університету Майкла Сендела «Справедливість. Як вчиняти правильно?», а в найближчих планах у ме-
не — «Становлення» Мішель Обами. Взагалі книги обираю під настрій, а класику навіть можу перечитувати кілька разів.
Які ваші професійні амбіції? Де ви шукаєте мотивацію для руху вперед?
Мені дуже подобається вислів, авторство якого приписують давньоримському імператору Марку Аврелію: «Роби те, що маєш робити, — і буде те, що має бути». Моя робота дуже динамічна, щодня ухвалюються нові закони, потрібно бути в центрі подій. Тому завжди є куди рости і в чому розвиватись. Мотивацію шукаю насамперед в собі і в людях. Я щодня відчуваю відповідальність за те, що роблю, адже від цього залежить життя і доля інших. Тому сьогодні завжди хочу бути кращою, ніж була вчора.
Олено, могли б ви з висоти вашого професійного досвіду дати пораду нашим читачам, які цікавляться професією судді: чому їм приділяти особливу увагу в період навчання, які книги за професією читати, на кого орієнтуватися, до чого бути готовим?
Головне — будьте готові брати на себе відповідальність і завжди пам’ятайте, що і в роботі, і в повсякденному житті до судді прикута увага суспільства, тому потрібно відповідати високим стандартам доброчесності. Особисто для мене це дійсно важливо. Зі свого досвіду скажу, що процедура добору судді тривала і досить складна, і пройти цей шлях здатні не всі. Але ті, хто оберуть професію і серцем, і розумом, обов’язково досягнуть успіху!
Facebook: Олена Павлюк
