Вона підкорює нові вершини і впевнено йде вперед. Вона знає, як зробити своє життя прекрасним і втримати баланс між сім’єю і роботою. Вона творить кращу версію себе і розфарбовує своє життя яскравими фарбами. Оксана Польна — директор Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України поділилася з GOSSIP magazine власною історією життя, розповіла про кар’єрні злети, амбіції та самодостатність.
Оксано, ви реалізована людина в кар’єрі, сім’ї, у саморозвитку. Як ви досягли успіху та гармонії в житті?
Говорити про баланс і успіх, коли тобі лише 30+ (посміхається) рано, але, загалом, почуваю себе добре, впевнено. Час від часу треба виходити з зони комфорту аби досягати наступного рівня (як у грі). В мене зараз такий період, що хочеться якнайдовше залишатися в такому стані, позичити чарівну паличку і зупинити мить… Адже я стала мамою вдруге Господь подарував мені ще двох синів. Ці відчуття складно передати словами. Баланс - це ж також непроста річ. Багато чого закладено з дитинства, у сім’ї̈. Я вважаю баланс в житті людини — це досягнення усвідомленої точки, де нам добре. У мене в житті безліч ролей, і я постійно їх вдосконалюю. Щодня, засинаючи, намагаюсь декілька хвилин присвятити пережитому дню і проаналізувати чи все гаразд. Чи я не образила когось, а якщо і виникло непорозуміння, то чому? Гідною людиною потрібно залишатись завжди, все інше - по ситуації. Прикладом для мене завжди була моя родина. Вона така велика і така різна, що спостерігаючи за ними, я формувала для себе життєву позицію, яка мені не зраджує. Мені поталанило з добрими вчителями. Поруч були і є люди, яким я вдячна за можливості, які вони для мене відкрили, кредит довіри, який був наданий в той чи інший момент мого професійного шляху.
Чому ви обрали для реалізації кар’єрного зростання саме Національну школу суддів України?
У Львівському регіональному відділенні НШСУ я працюю з 2005 року і пройшла усі сходинки зросту: від методиста до директора. Підготовка висококваліфікованих кадрів для системи правосуддя – це надзвичайно відповідально. Я відчуваю власну суспільну місію у цьому напрямку і дуже люблю свою роботу. Крім цього, очевидно, крім юридичних знань, все ж на перше місце вийшли лідерські якості. Вдалося створити і очолити потужну команду однодумців, з якою ми реалізовуємо дуже цікаві, а головне корисні проекти. У моїй роботі сьогодні я застосовую всі свої знання, життєвий досвід і навіть ролі. На цій посаді я — і юрист, і економіст, і викладач, і подруга, і мама також. Тому я обрала саме цю роботу. Бо тут можна повною мірою реалізувати всі освітні і професійні навички, свої таланти, перебувати у постійному творчому неспокої.
Ви досягли всього, що бажали?
Досконалості немає меж (посміхається). Такий собі коловорот мрій і цілей, в якому я живу і насолоджуюся процесом їх здійснення і досягнення.
Протягом всього шляху до звершення планів та мрій у роботі чи були якісь перепони?
Ніщо не дається нам просто. Ми завжди повинні витрачати якісь ресурси аби отримати бажане, омріяне. Ресурси можуть бути зовсім різні. Це вихід з зони комфорту, спілкування з близькими, матеріальні блага, а інколи — це і втрата чогось. Спостерігаючи за жінками у своїй професії, я звернула увагу, що надзвичайно складно, та не завжди успішно, вони намагались поєднати кар’єру та особисте життя. Хтось залишає роботу і присвячує себе родині, хтось навпаки — кар‘єрі. Хтось відкладає на «пізніше» народження дітей, тим самим ставить під сумнів подальший розвиток відносин у cім’ї. Долі настільки різні… Мені теж досить складно було на початку. Але підтримка батьків, рідних, близьких завжди супроводжувала мене.
Чим любите займатися у вільний час, як проводите час з сім’єю? Що Вас надихає?
Я багато читаю, займаюсь спортом, в нас є традиція щонеділі разом ходити в кіно. Для мене будь яка дія це використання наявного ресурсу. Тому захоплююся тим, що відновлює, заряджає, мотивує рухатись далі. Ще у дитинстві я з захопленням спостерігала, як вміють гарно малювати…співати…, а коли бачу гарний танець…, то емоції настільки глибокі, що можу і заплакати… Одним словом, я можу сміливо назвати своїм хобі — створювати красу у всьому! В саду, вдома, на роботі, в колі друзів, в родині… Я дуже люблю, коли все гарно підібрано, досконало розставлене, продуманий кожен наступний крок при вирішенні якоїсь поставленої задачі (це я про роботу). Завжди стараюсь робити так, щоб мені самій було приємно перебувати у створеній мною атмосфері. Ці відчуття складно передати словами.
Ви дуже красива жінка, доглянута та впевнена в собі. Як вам вдалося стати впевненою в собі?
Я вважаю, що кожен з нас повинен насамперед відчути себе і прийняти. Навчитись жити з «такою, як я». Багато хто буквально сприймає слова, що «усі ми родом із дитинства» і не хочуть/не вміють працювати над собою, над своїми ранами. Комусь важко, хтось не знає як, хтось не хоче в принципі. Як наслідок, усе як снігова куля, наростає
і витісняє з нас прекрасне . Це дуже складна тема. В мене бачення трошки інше. Я вважаю, безперечно, що закладене батьками у дитинстві формує шаблон поведінки, життєвих позицій, чеснот і ми бачимо моделі вже майбутніх сімей. Але, якщо в людини вистачило сили зрозуміти і усвідомити ситуацію, то для того, щоб жити так, як хочеться, (оскільки в силу досвіду була можливість зустрічати кращі «моделі») – треба наполегливо йти до мети! Не зважаючи ні на що, прагнути зламати закладений зразок. Адже якщо некомфортно зараз, далі буде ще гірше. Тому, приймати чи не приймати себе…як на мене, — відповідь необхідно шукати лише в собі.
