Вони забезпечують верховенство права, законність і правопорядок, захищають права і інтереси громадян. Мар’яна Остапенко - прокурор Жмеринської місцевої прокуратури, чарівна жінка, мама. Мар’яна розповіла про «звичайний» день жінки-прокурора, амбіції, плани та певні труднощі професії. Ексклюзивно для журналу GOSSIP magazine.
Мар’яно, ви працюєте прокурором в Жмеринській місцевій прокуратурі. Розкажіть, як розвивалася ваша кар’єра, перш ніж ви стали прокурором? З чого все почалося?
Перш ніж стати прокурором був певний період досвіду. Я закінчила коледж імені Михайла Грушевського за спеціальністю «Правознавство». Одночасно в літку 2004 почала працювати діловодом в Барському районному суді та продовжила навчатись у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Здобувши вищу освіту, через кілька місяців я залишила суд і пішла працювати юристом. Маючи можливість порівняти ту роботу, яка покладається на діловода, обов’язки юриста і те, що я відчувала у душі коли переступала поріг судової зали, як учасник судових процесів, я зрозуміла що без юриспруденції не уявляю свого життя. А після народження донечки, я без сумніву зібрала усі необхідні на той час документи і у вересні 2013 взяла участь у конкурсі на вакантне місце прокурора у Жмеринській міжрайонній прокуратурі. Спершу біля 7 місяців я була стажистом на вакантній посаді, а вже з березня 2014 призначена на посаду прокурора.
А які ваші професійні амбіції? Де ви шукаєте мотивацію для руху вперед?
Амбіції…?! Чесно, мені здається я недостатньо амбітна. Мої професійні амбіції дають можливість долати перешкоди
і невдачі яких дуже багато у нашій повсякденній роботі. Прокурор – це не гарне слово і не «солодка» професія, як всім здається на перший погляд. Титанічна праця, яка потребує емоційну стійкість, витривалість та професійність. Від прийнятого рішення залежить доля та подальше життя інших людей. Так само я усвідомлюю всю відповідальність яку несу за свою донечку і рідних. Затишок і спокій моєї сім’ї і є моєю мотивацією. Улюблена справа робить людину щасливою, мотивує і заряджає.
Це достатньо типове, але цікаве питання. Якими якостями, на ваш погляд, має володіти справжня жінка-прокурор?
Питання і справді цікаве. Серед прокурорів досить багато жінок. А для жінки у чоловічій професії кожен день – це день подвійного емоційного навантаження і фізичної витривалості ніж для чоловіка. Не буває простих кримінальних проваджень, у кожній справі люди… і вони керуються емоціями. Прокурору важливо не давати волю своїм емоціям, відрізняти правду від брехні, не піддаватися співчуттям. Тому жінка-прокурор в першу чергу має мати емоційну стійкість, рішучість, витривалість, наполегливість, цілеспрямованість, дисциплінованість та самоконтроль. Ти прокидаєшся зранку, готуєш сніданок, плануєш як кожна звичайна жінка свій день, але різниця у тому, що ти вписуєш його у інший формат. Відкриваєш двері свого кабінету і починається інше життя. Вичитуєш повідомлення про підозру, яку слід вручити, готуєш клопотання про обрання запобіжного заходу, вручаєш це клопотання учасникам процесу разом із копіями зібраних матеріалів, направляєш його до суду для розгляду, потім у суді доводиш ризики і переконливість доказів того, що підозрюваного необхідно взяти під варту і перебування його на волі може лише зашкодити. Багато різних нюансів. У моєму колективі багато жінок, і я ні разу не бачила щоб жінка-прокурор здалася через втому. Звичайно можна і по іншому ставитись до своєї роботи і тих обов’язків, які визначено керівником, але це питання особистої відповідальності і авторитету. Жінки-прокурори на рівних з чоловіками підтримують обвинувачення в суді, працюють з слідчими, спілкуються як із злочинцями, так і з потерпілими. Дуже важливо для жінки-прокурора у всьому зберігати баланс (посміхається).
Ви справжня гордість вашого міста, про вас багато пишуть в місцевій пресі. Мар’яно, це те, про що ви мріяли?
Справді пишуть. Місцеві газети друкували мої вірші, час від часу виступаю у ефірі місцевого радіомовлення, а також на сторінках газети — інформуючи населення із новелами законодавства та виступи про результати діяльності місцевої прокуратури. Але про це я ніколи не мріяла. Робота прокурора пов’язана з публічністю. Я народилась у цьому місті, більшу частину життя прожила тут і тому якщо не особисто з кожним то в очі знаю більшу частину населення нашого гарного містечка. Мені приємно заходити у кав’ярню, магазин, пошту, сідати у таксі, а там скрізь приємні посмішки людей з якими комфортно спілкуватись і вітатись. Не знаю можливо це мій знак зодіаку, або інтуїція так розвинена, але я інтуїтивно відчуваю людей, ціную довіру, відкритість як у особистому житті, так і у роботі.
І Господь Бог на моєму шляху завжди посилає гарних та щирих людей різного віку і різних професій. Спілкування і дружба з якими мені в задоволення.
Напевно, непросто поєднувати всі робочі процеси, особисте життя, сім’ю. Що допомагає вам бути завжди енергійною? Як ви відпочиваєте від справ? Розкажіть про своє хобі. Чим захоплюєтесь і звідки черпаєте натхнення?
Не просто, дуже не просто. Завжди щодня мрію про лишніх 20 хвилин сну. Рідко, але все ж таки у вихідний день може випасти така можливість до 10 години бути у ліжку. Це і є мій відпочинок. Хоча крім кількох годин сну, я ще люблю готувати, тому відпочиваю на кухні. Це саме те місце, де думки мої переключаються від робочого навантаження. Дуже рідко маю можливість, але люблю писати картини. Час від часу лягають вірші у мій записник. Вже їх з десяток. Два роки тому я розлучилась. Досить складним був період розподілу майна, і сам процес розлучення. Тому для мене зараз є важливим стан моєї душі. Не загубити у рутині робочого процесу щастя і посмішку донечки і своє особисте щастя.
У пошуках свого буття, професіі
та днів під «небом»Ми сонця промені щодня
збираєм щедро у долонці.
Даруєм посмішку усім- знайомим
і чужим обличчямОтак і боротьбу ведем —
з минулим ... — в «нашому віконці».
м.Жмеринка 20.03.2018
FACEBOOK: marjana.ostapenko
