1 вересня у Ліко-школі – День знань і свято зустрічі вчителів та учнів після карантину та канікул. Усі скучили за рідними стінами, цікавими уроками та бурхливим шкільним життям. А головне - теплим, сповненим взаємної віддачі та душевного позитиву спілкуванням. Саме на цьому, як вважає директорка Liko-school Олена Кухаревська, зосереджена філософія Ліко-школи. Акцент на людяності, а не лише на науці, допомагає розвинути і педагогам, і дітям, важливий емоційний інтелект – основу сучасного суспільства.
Олено Володимирівно, ви головна мама у Ліко-школі. Розкажіть, як освіта стала вашим покликанням?
Коли я закінчувала школу, то вже збиралася йти до нинішнього КНЕУ. Але на останньому дзвонику я відчула, що то зовсім не моє місце і моя доля – це педагогіка. Тому вступила до педінституту ім. Драгоманова на фізико-математичний, спеціальність – фізика та астрономія. Отож, свою кар’єру я почала як шкільний вчитель фізики. Пізніше взяла участь у професійному конкурсі і перемогла у «Вчитель року». Державні структури мене помітили та запропонували перейти до управління, а згодом до департаменту освіти. Я очолювала відділ кадрів і знала директорів усіх шкіл столиці. Потім життя склалося так, що пішла у приватну структуру і керувала мережею дитячих садочків, але одразу зрозуміла, що то не моє, що мене тягне магнітом до школи… Її, недобудовану, але таку омріяну, я побачила поруч із висотками, де жила. І тоді промайнула думка: я хочу бути тут директором. А буквально за тиждень мені зателефонували з Ліко-холдингу та запросили на співбесіду.
Скільки років існує школа та як давно ви очолюєте цей унікальний заклад?
Вже 7 років існує початкова Ліко-школа та 3 роки – технологічний ліцей «Ліко». Я прийшла сюди з самого початку, коли були тільки бетонні стіни та будівельники і брала участь в усьому. Внутрішнє оздоблення, інтер’єри класів та меблі – то були мої ідеї дизайну. Я радилася із архітекторами, але розуміла: красу та ергономіку повинна розробляти людина, близька до освіти. І коли щось робила, то міркувала: а моїм дітям це б сподобалось? Хоча вони вже дорослі і мають свої родини. Це допомогло мені зробити нашу школу дійсно сучасною та комфортною.
У вас велика місія – очолювати освітній заклад. Чи був страх взяти на себе відповідальність?
Страху керувати великим закладом та колективом у мене ніколи не було. Я завжди знала, що все вийде, бо я це люблю. Звичайно, на початку було дуже важко: я мусила спілкуватися з будівельниками, сама набирати персонал, дітей, проводити співбесіди. Усі складнощі першого року були на моїх плечах і телефоні, але згодом я набрала свою команду мрії і стало простіше. Також я боялася, що не встигну, не наберу дітей. Спочатку до нас прийшло 60 учнів, а початкова школа розрахована на 245. Рівень довіри батьків був дуже низький, але протягом року ми взяли ще 40 першачків – тобто 100 дітей загалом. Наступного року ми подвоїлись, а вже на 3-й рік Ліко-школа була повністю заповнена.
Ліко-школу разом із ліцеєм можна сміливо назвати закладами майбутнього. Чим вона відрізняється від інших приватних шкіл? В чому полягає її унікальність?
Початкова школа у нас справді дуже прогресивна, діти змалечку навчаються за допомогою сучасних технологій, опановують другу іноземну мову, науки і творчо розвиваються. Наші вчителі володіють будь-якою програмою – Нова українська школа (НУШ), Росток, Інтелект України. Та головне, що ми завжди даємо вчителю свободу вибору, адже тільки він знає, як саме працювати з цими дітьми, з цим особливим поколінням.
Щодо ліцею «Ліко»: ми тримаємо високу якість освіти, даючи дітям відчути себе лідерами, підприємцями, дослідниками, можливість вже у школі визначитися з професією на профільних спецкурсах та освоїти сучасні технології. В той же час хочемо, щоб у школі дитина знаходила те, що їй до душі, розвивала той талант, який вона хоче. Наприклад, хтось мріє створювати роботів та кодувати, а хтось хоче опанувати акторську майстерність у шкільному театрі. Ми підтримуємо будь-які бажання.
Окрім академічних знань ми дбаємо про психологічний та душевний комфорт. Ми передусім виховуємо у дітях людяність та розвиваємо емоційний інтелект. Адже якщо людина геній з фізики, але бездуховна, то це може навіть загрожувати людству… Тому з дітьми працюють тьютори та психологи.
Які риси характеру потрібно мати керівнику школи, щоб добре згуртувати співробітників ?
Думаю, що директору, щоб об’єднати колектив, потрібно любити людей, а вони всі дуже різні, вміти розгледіти талант і дати можливість розкритися кожному. Спершу було дуже важко знайти своїх педагогів, однодумців, які сповідують такі ж цінності. Причому, у нас ніколи не було упереджень щодо досвіду чи віку. Але ми завжди шукали і шукаємо людей, які мають власні цінності, які на одній хвилі з учнями, не бояться бути собою, живі, з інтересами та ідеями. Зараз у Ліко-школі працює 150 вчителів. Ми завжди їх підтримуємо, для колективу регулярно проводимо навчання, новеньким допомагаємо освоїтися, даючи на підмогу менторів – вчителів із досвідом. А ще, окрім дитячих, у нас є психологи, котрі працюють саме з педагогами. Вони проводять тренінги, вчать їх рефлексувати, правильно відпочивати та полюбити себе. І тоді вчитель заходить у клас енергетично заряджений, з прекрасним настроєм і бажанням давати дітям знання.
У часи карантину нам було важко без живого спілкування, але постійна підтримка один одного допомогли. А цього року, нарешті, здійснилася моя мрія і наприкінці літа ми усім колективом майнули на Десну, пливли на байдарках. А потім розклали намети, запалили вогнище, завели пісні під гітару – у нас вийшов чудовий Team building!
Розкажіть, що цікавого ви запозичуєте із цінного закордонного досвіду?
Я особисто та вчителі часто їздимо по закордонних школах. Ми постійно слідкуємо за трендами, і завжди тримаємо руку на пульсі усіх освітянських новинок. Надихаємося, адаптуємо під наші запити і впроваджуємо у Ліко-школі. До речі, надихаємося навіть інтер’єрами – наші чудові дерев’яні сходи у атріумі, що одночасно виконують роль сидінь, я свого часу підгледіла у Норвегії.
Якщо говорити про навчання, то ми звертаємо увагу на тренди у ІТ, особливо тих, що стосуються Apple, Microsoft та STEM-підходів. Ще цього року запартнерилися з Аризонським державним університетом, з яким впроваджуємо проєкт «Друга освіта». Після закінчення діти можуть із цим дипломом вступати до ВНЗ не на нульовий підготовчий курс, а одразу на перший.
Окрім того, запозичуємо досвід для розвитку нашої команди. Зараз на базі школи відкриваємо тренінговий центр Apple для школярів і вчителів. Два роки вже працює тренінговий центр – «Учительська платформа», де онлайн та оффлайн навчаємо освітян з усієї України.
Олено Володимирівно, якою ви бачите школу завтрашнього дня?
Знаєте, школа і стіни – це вже рамки, а я бачу її як простір без кордонів, де відбувається колаборація всіх мешканців освітнього простору: навчання дітей, вчителів і батьків. Де діти вчать педагогів і батьків, а батьки допомагають вчителям і школі. Де кожен має право на власну думку і прояв будь-якої творчості. У такому просторі немає обмежень й усі вільні бути справжніми!
https://www.facebook.com/Likoschool
