Всі ми добре знаємо, що молодь - майбутнє нашої країни та саме в їхніх руках знаходиться доля цілої планети. Але, що ми знаємо про дітей XXl століття?
26 червня, в Україні святкують День молоді, а ми вирішили дізнатися більше про нове покоління. Про що мріють та чого хочуть юні українці? Які плани на майбутнє та чого кортять змінити підлітки? Як справляються зі своїми емоціями та як вони переборюють страх бути самими собою?
Ксенія, героїня нашого сьогоднішнього інтерв’ю, звичайна випускниця з Харкова, але вона абсолютно впевнена, що Україна майбутнього знаходиться в надійних руках. І саме вона відповість на вище сказані питання.
Ксеніє, розкажіть нам, будь ласка, про молодь XXl століття. Для вас напевно не секрет, що більшість дорослих людей вважають ваше покоління «загубленим». Чи є правда в цих словах?
Знаєте…Я не раз чула це засудження не тільки від сторонніх людей, а й від родичів. На мій погляд, це лише стереотип зв’язаний з тим, що ми проводимо забагато часу в Інтернеті та, в цілому, ведемо доволі «гуляцький» спосіб життя. Але це зовсім не так. По-перше, ми діти сучасності, ми йдемо ногу в ногу з новими технологіями, ми прагнемо чогось більшого, ми прагнемо розвитку. Серед моїх знайомих всі читають книжки, знають ким хочуть бути в майбутньому, а дехто навіть працює. Так, ми доволі швидко дорослішаємо, але це більше плюс, ніж мінус. По-друге, ми те саме покоління, яке прагне раз і назавжди видалити з історії такі речі, як расизм, дескремінція та сексизм. Ми приймаємо всіх людей такими, якими вони є. Так, звісно, як і всюди, є винятки, але більшість людей прагне бути розумними, бо розуміє, що якщо не ми, то ніхто!
Про що ви мрієте?
Декілька місяців тому я мріяла вдало скласти всі екзамени та вступити до університету… Але життя доволі швидко змінюється. Як би це банально не звучало, але я мрію про мир, мрію, щоб всі були здоровими та щаслими. Щоб все було добре!
Які у вас плани на майбутнє? Ким ви себе бачите?
Я хочу стати журналістом. Я вже йду до цієї мети, доволі скромними, але сміливими кроками. Взагалі, планувала піти на філологію, бо не знала, ким саме я хочу бути. Сиділа, думала та раптового зрозуміла, що я - журналіст! Обрати своє доволі легко, треба лише ближче познайомитися із самим собою… Хотіла б бачити себе достойною людиною в мирній Україні!
Щоб ви змінили в нашій країні?
В самій Україні - нічого. Ми живемо на прекрасній землі. Обожнюю Україну всім серцем. Але, все ж таки, через помилкові дії декотрих людей, ми відстаємо. Саме я вважаю, що терміново потрібно змінити план освіти та перейти на новий, більш сучасний та цікавий. Школа не повинна бути тюрмою. Доволі багато речей я ще б добавила, але скажу коротко: я б зробила все, щоб Україна процвітала, а не щоб її повільно тягнули то вниз, то в гору.
Опишіть Україну через 20-30 років. Як ви бачите майбутнє?
Бачу Україну мирною, могутньою державою, яку глибоко цінують на заході. Бачу країну повну амбіцій. Та бачу людей, справжніх потріотів, які, як і зараз, пишаються Батьківщиною!
Дякую, а тепер хочу перейти до трішечки інакшої теми. Ви зараз перебуваєте у тому віці, коли накоплюється велика кількість життєвих складнощів. Як ви справляєтеся зі своїми емоціями?
Емоції - це доволі складна та непередбачувальна штука…Спочатку було тяжко: сльози, зриви, вигорання. Та якось, я думаю, з віком приходить розуміння того, що емоції - абсолютна норма. Це треба лише пережити, а далі все буде добре ! Хочу дати невеличку пораду: краще пережити, дати волю всім своїм емоціям, ніж накопичувати їх впродовж життя. Пам’ятайте, що показувати сльози та біль - нормально. Я навчилася приймати себе, стало набагато легше.
Чим, на вашу думку, ваше покоління відрізняється від покоління ваших батьків?
Це надзвичайно цікаве питання ! Наше покоління виросло на свободі, на прийнятті інших, ми росли, дивлячись добрі мультики Діснея, читаючи казки зарубіжних авторів та чуючи слово «незалежність», либонь не кожного дня.
