матеріал підготувала Любченко Юлія
Як впливає критика на самоцінність та який вона має побічний ефект?
“Не такими” - ви й так завжди будете в очах інших. Бо ви, й справді, один такий на цілий світ”.
Практикуючий, прогресивний психолог - Тетяна Овчаренко, поділилася з нами секретами та способами боротьби з критикою та її наслідками. Надто часто, ця непрохана гостя, псує наше життя, тому в цій статті ми розібрали: що таке критика і як вона функціонує, аби дозволити собі жити своїм життям і своїми думками, незважаючи ні на що.
Чи є різниця у сприйнятті критики з погляду психології і простого життя?
Гарне питання. Насправді, психологія чудово впроваджується та застосовується в повсякденному житті на практиці, головне, знати як.
Є лише різниця в тому, як інша сторона може сприймати наші репліки наприклад, коли ми зупиняємо непрохані поради і деструктивну критику, які ми не просили, що дуже часто відбувається в нашому житті.
Причиною цьому - лише набираюча оберти психологічна культура у просторах пострадянського простору, в якому були інші правила і права.
Критика часто псує самосприйняття людини, як навчитися фільтрувати це і реагувати спокійніше?
Що таке взагалі «критика»? Це - насамперед оцінка. А це завжди про суб'єктивну думку людини по відношенню до чогось.
Те, що подобається одному, може не подобатись іншому. І це ок. Ми різні, це нормально. Інше питання, як ми самі ставимося до того, що піддаємо критиці.
Ваша зовнішність, відношення, спосіб життя - це ваш особистий вибір і тут ми або самі його робимо, несемо за це відповідальність і приймаємо його таким, яким він є. Або ж , слухаємо інших і живемо не своїм життям. Золота середина - прислухатись (іноді там є гарні поради та точки для росту. І потім прийняти зважене рішення (зробити по-своєму).
Аби легше було сприймати сказане зі сторони, важливо насамперед знайти та закріпити опору в собі і чесно відповідати собі на запитання “А що я думаю з цього приводу?”. Подобається вам те, як ви виглядаєте, то що ви робите і як ви це робите? Якщо ні, то змінюйте.
Чи існують якісь універсальні фрази або чіткі відповіді, щоб зупинити критика і не стати ще більш «не таким» в очах у диванних критиків ?
«Не такими» ви й так завжди будете в очах інших. Бо ви, й справді, один такий на цілий світ. Що ж, тоді просто підтвердіть свою унікальність та цінність.
Найскладніше - це перестати сумніватися в собі і вимкнути в собі внутрішнього критика і зупинити в голові цей нескінченний потік думок і звинувачень. Навчитися говорити собі "стоп", коли у черговий раз шукаємо в собі недоліки і "чому я недо - ". Список може бути нескінченний. А ось, коли задаєш клієнтові питання "А чим ти пишаєшся в собі? Що тобі подобається в собі"? настає тиша або людина скромно перераховує пару соціально-схвалюваних якостей або дій для інших.
Світ - це дзеркало. Вчимося чесно говорити про свої недоліки і переваги, визнавати своє право на помилку і не намагатися бути досконалим. Тоді нас не ранить критика інших. Ми будемо просто інакше її сприймати. Тому тут треба вчитись переводити свою увагу на свої переваги , які вже є в кожного з нас і їх дуже багато. Також, треба лиш уважніше придивитись.
Щодо реплік, то ви можете використовувати щось на кшталт цього:
- Ок, ти маєш право на свою думку/так думати/так жити. Але це твій вибір. А я роблю свій. У мене є моя думка з цього приводу.
- Так, я така/такий. І що?
- Спасибі за турботу, я про це подумаю.
- Спасибі, але я не просила ваших порад.
- Вдих-видих і просто промовчати.
До речі, ви як молода мамуся, точно вже стикалися з критикою, щось на кшталт, “ти - психолог”,” ти - мати”, які реакції це викликає у вас?
Так, вже було таке. З самого роддому і до того навіть, спочатку, я , як і кожна, мабуть, молода мамуся в чомусь могла сумніватися, але то було більше в моменті, коли я слухала іншу думку. І, здавалося б, логічні речі іноді воно говорять, але в мене завжди була своя думка і, що саме головне, відчуття, як мені і моїй дитині краще. Моїй, а не чужій. Тому я прислухалася, аналізувала інформацію з інших джерел, спілкувалася з авторитетними для мене спеціалістами та робила свої висновки, за які я брала повну відповідальність на себе.
Спочатку я турбувалася , чи правильно я роблю, мене це дуже виснажувало , що потім я просто на все забила і знайшла підтвердження тому, що я - інша, в мене все по-іншому, і при цьому, що саме головне, я достатньо добра, хороша і любляча матуся. Дитина обрала саме мене і я роблю все, що від мене залежить, що в моїх силах для цього. Мені краще знати , бо я несу за все це відповідальність тому тепер в мене і відповідь така ж «бо я ж психолог і я же ж мать , тому мені краще знати»
Чому таке явище, як непрохана критика, дуже сильно впливає на психологічний стан ?
Непрохана критика і поради - це завжди про порушені особисті кордони. І, якщо ми й самі до себе не дуже добре відносимся, то інші тільки додають солі на рану. До того ж, в будь-якому випадку, це маніпулятивна спроба комусь підвищити свою самоцінність за рахунок «я ок, ти не ок», «без мене тобі не впоратись» і тд. Тобто хочуть мінімізувати та зробити з тебе маленького, а потім в залежність від себе прив’язати - позбавити тебе своєї волі. А це вже про насилля. Тому нам не ок.
Треба мати міцні , але гнучкі, особисті кордони, щоби давати цьому відсіч і не втрачати себе, при цьому ще й вміти зберегти відносини з людьми, якщо вони для вас мають сенс.
Правда, що для впевнених в собі людей, критика немає значення і нічого не змінює, чому так ?
Впевнені в собі люди не залежать від думки інших. Щодо критики - прислухатися можна, звісно, якщо вона конструктивна. Насправді, якщо взяти , наприклад, професіонала своєї справи , то людина не боїться бути різною, пробувати, помилятися, знов пробувати і дізнаватися нове. До того ж, думка іншого професіонала, або , взагалі, іншої людина, якщо вона до діла, коректна та прохана - будь ласка, тільки на користь. Треба з усього вміти взяти щось собі в ресурс, критикують - значить, є що, а це вже дуже добре. Іноді, навіть, негативний відгук - це велике діло для вашої особистої точки росту , тут можна тільки подякувати. Критика впевнених у собі людей просто так глибоко не чіпляє, бо вони орієнтуються на себе та свої відчуття та роблять вибір у своєму житті все одно самостійно, беручи на себе повну відповідальність за його наслідки. Взагалі, іноді треба йти глибше у проблему, бо там можуть бути зовсім інші причини такої реакції і зовсім не на ту критику, яку ми чуємо, а на те, як ми себе починаємо відчувати через те або самі з чим не хочемо стикатися, що не приймаємо в собі. І тоді вже треба працювати саме з цим.
З приходом війни, зросла кількість «критиків». Когось не влаштовує те, що хлопці волонтери, а не військові, що люди намагаються радіти життю, а не плакати 24/7 у подушку і багато інших приводів, що на це так вплинуло?
Як і звичайно, завжди знайдуться люди, яким не подобається чуже життя, а зі своїм то що? Ми часто звикли проектувати свої очікування та заборони на інших людей. Краще так, ніж в своєму щось робити. За це треба брати відповідальність і діяти, а говорити - ми всі вміємо.
Щодо війни - у кожного свій фронт. Якщо всі підуть воювати, то кого треба буде захищати?
Так, війна йде, але і життя йде. І треба встигати, і радіти, і допомагати тим, хто цього потребує. Але так, хто як вміє: хтось рушницею, а хтось головою. Бо якщо навпаки, то буде щось не те.
Який побічний ефект має критика ?
Різний має: залежить від того що говорять, як говорять, кому і хто. Можна словом вбити, а можна зцілити. До одного хочеться прислухатись, а до іншого - ні. Буває, що правда коле, а іноді - то не наша справа. Вирішувати нам, як сприймати саму критику від когось та ціль, якщо хочеться нам її дати комусь. Але спершу спитайте, чи потрібна вона іншому.
Наш мозок дуже пов’язаний з тілом, тож який вплив на організм має надто бурхливе її сприйняття ?
Звісно, тіло та психіка одна ціла система. Якщо нас щось дратує, чіпляє, реагує все. Може підвищуватися рівень кортизолу (гормон стресу) , боліти голова чи будуть розлади з жкт, наприклад (хтось заїдає чи, навпаки, втрачає апетит). Все дуже індивідуально.
Над чим потрібно працювати, щоб ставитись до критики спокійно і жити як хочеться ?
Потрібно зрозуміти, що ми всі різні. Кожна із нас - особистість, індивідуальна та унікальна. В той самий час, ми всі не ідеальні. Щось нас чіпляє, а щось - ні. Це ок.
Щоб навчитись не реагувати, треба дозволити собі цю не ідеальність. Дозволити собі бути різним, незнаючим, неправильним, не таким для інших. Вирощувати в собі опору, щоб мати змогу мати свою думку щодо всього та бути впевненими у ній. Хоча , скажу, що сумніватися іноді - це ок, бо так ми можемо оглянути проблему/питання з різних сторін та прийняти більш зважене рішення. Тож треба ще й навчитися брати відповідальність за все у своєму житті і, наостанок, відчувати свої кордони, вміти їх захищати, керувати своїми емоціями і більш легко і з гумором до всього відноситись,не боятися бути вічним студентом.
Які поради, ви можете дати сприятливим людям?
Берегти свою чутливість там, де вона потрібна і направляти її в потрібне русло, все останнє не сприймати близько до серця і відправляти до Чорнобаївки.
