матеріал підготувала Книш Олександра
Настя Балог - вісімнадцятирічна дівчина із невеликого міста на Закарпатті, яка змогла підкорити своїм голосом всю країну. Ми мали змогу поспілкуватися зі співачкою та дізнатися деякі секрети успіху.
Як ти зрозуміла, що спів – це справа твого життя?
Ще з дитинства я обожнювала співати. І десь в 4 роки я вже давала концерти вдома своїм рідним, заставляла їх аплодувати мені, платити за виступи. Згодом мама мене записала в музичну школу. Я зрозуміла, що музика мені цікава, і коли я співаю, то відкриваю нові кращі сторони себе та демонструю їх іншим.
Чи був колись в твою сторону булінг чи гейт?
Найсильніший булінг я відчула в школі. Я дуже багато їздила на різні конкурси та пропускала уроки. Повертаючись до школи я відчувала себе дуже щасливою, тому що в мене призові місця, і всі сили були витрачені не дарма. Але мої однокласники казали, що все в мене куплено, все проплачено, все зробили за мене мої батьки, я сама роздрукувала собі диплом… Було трохи прикро, тому що я знаю скільки я пропрацювала для того, щоб навіть виступити на конкурсі. Тоді було неприємно через вік та через те, що була зовсім одна в цьому середовищі. Зараз я не звертаю уваги на такі речі, тому що маю до цього підхід, уявлення про майбутнє та мету в житті, і взагалі по-дорослому до цього ставлюсь.
Що для тебе є найскладнішим в твоїй справі?
Найскладнішим, напевно, є поєднувати навчання в академії (КМАЕЦМ) і роботу над написанням пісень та на студії звукозапису. Тому що до війни були такі випадки, що я приходила з академії та хотіла написати якусь пісню, але просто не мала на неї сил. Це було трохи важко, але я справлялася.
Якими були твої емоції, коли почалась війна?
24 лютого я думаю, що відчула всю палітру негативних емоцій. Для мене це просто якийсь шок, що таке може відбутися, що в 21-му столітті люди розпочинають війни… В ту ніч я не спала, а дивилася серіал на ноутбуці. Телефон в мене був перевернутий екраном донизу, та я взагалі не звертала уваги на повідомлення. Потім я взяла телефон до рук і побачила повідомлення в телеграм каналах про початок війни. Мої друзі з Києва писали, що збирають речі та їдуть до мене на Закарпаття, тому що вони вже чують сильні вибухи. Мені пощастило, що я тоді була в Мукачеві. У моєї мами день народження 16 лютого, а в сестри 19 і вони заставили мене приїхати. Я мала дуже багато роботи, але, напевно, Бог допоміг, адже не уявляю, щоб було, якби я в той момент перебувала у Києві. В мене це не може вкластися в голові, мені дуже сумно, що ми повинні через це пройти. Але я впевнена на 1.000.000.000 відсотків, що Україна переможе, і все в нас буде добре!
Ти брала участь в «Голосі країни 10». І через пандемію продюсери вирішили провести одразу фінал замість 3 прямих ефірів. Ти засмутилась через те, що ефіри були незвичними, чи навпаки зраділа, що одразу отримала статус фіналістки?
Я взагалі не засмутилася, тому що я така людина, яка любить завжди щось нове. І для мене навпаки це було дуже круто! Новий формат голосу, новий формат спілкування з тренером. Було по-іншому, і мені це дуже сподобалося. Було прикольно, не так як у всіх.
Твоїм тренером на Голосі був співак Дан Балан, який живе в Молдові. Він тримав з тобою зв’язок, коли почалась війна?
Так, Дан Балан мені написав. Запитав чи в мене все добре, чи я в безпечному місці. Взагалі в нас дуже теплі відносини з ним. Ми інколи спілкуємося, я завжди з ним ділюся своїми успіхами, і він завжди дуже радіє за мене.
В 2021 ти виступила на головній сцені країни в палаці «Україна» на музичній премії YUNA, вигравши конкурс Yuna Junior. До того ти вже виходила на цю сцену на конкурсі «Яскраві Діти України». Але цього разу в тебе була авторська пісня, професійна постановка номеру, червоний хідник та ефір на каналі M1. Ти відчула себе справжньою зіркою тоді?
Взагалі YUNA - це один з найяскравіших моментів в моєму житті. І після таких подій я ще більше хочу працювати і займатися музикою! Напевно, так, я відчула себе зіркою, але в моменті про це не думала. Я просто прийшла гарно виступити, я відчувала себе по-справжньому щасливою і, що я на тому місці, в тій атмосфері і з тими людьми, з якими хочу бути. Я там, де повинна бути.
Вадим Лисиця є твоїм продюсером. Чим, на твою думку, ти його зачепила? Ти одразу погодилась на співпрацю?
Вадим Лисиця є моїм продюсером та другом, якого я дуже сильно люблю і поважаю. Ми з ним познайомились 2 роки тому, коли я виступала на конкурсі “New Cover FM”. Вадиму одразу сподобалось як я співаю, він сказав, що я розумію про що співаю. Що я одна з таких артистів, які викликають мурахи по тілу і мені терміново треба працювати над власним матеріалом. Потім він мені сказав, щоб я подала заявку на YUNA, дав мені декілька порад. Я приїхала в Закарпаття, вибрала пісні, зробила відео, надіслала заявку. І в решті решт я перемогла на цьому конкурсі! А вже коли я прийшла записувати пісню “Я вже тут”, якось одразу зрозуміла, що наша співпраця не закінчиться на цій пісні. Адже нам було дуже комфортно працювати, на записі я розуміла якого результату хоче досягнути Вадим, а Вадим розумів якого результату хочу досягнути я. Йому дуже сподобався матеріал, і співпраця була максимально зручною. Потім мене покликали працювати на авторський цех FOXXSTUDIOS. Ми почали працювати над моїм матеріалом, потім почалась війна, і він, звичайно, буде випускатися трошки пізніше.
Доречі Вадим можна сказати став «скандалом» року в сфері шоу-бізнеса, через бали на Євробаченні. Що ти думаєш про цей інцидент? Підтримуєш свого продюсера?
Ми живемо в країні, яка прагне до європейських цінностей та стандартів. Тому будь-який член журі має судити по професійним якостям, а не по особистим симпатіям. До того в такому конкурсі як Євробачення голосування ділиться на 2 види: людське, тобто народна думка і професійне. З професійної точки зору українське журі виставили бали, які не відрізнялася з балами журі інших країн. Українці віддали високі бали дружнім нам Польщі та Британії. Тобто політичні симпатії з боку журі могли б викликати підозру заангажованості, що поставили би під сумніви все голосування. Тому що за всю історію Євробачення були випадки дискваліфікації через такі ситуації. Тому вважаю, що це правильно, але це моя особиста думка.
Після того як співачка TAYANNA подарувала тобі пісню «Я вже тут» для виступу на музичній премії YUNA, ти вирішила взяти участь в конкурсі “Нове Покоління 2021 Весна», який проводив Фонд Розвитку Української Музики. І теж отримала там головний приз – зйомку кліпу. Кліп знімали в Португалії. Що ти відчула, коли дізналась, що ви будете знімати кліп за кордоном?
Я була здивована і дуже тішилася, що ми їдемо саме до Португалії! Тому що я дуже давно хотіла потрапити в Лісабон, подивитися архітектуру, прогулятись його вуличками, піти на океан. Мені дуже близька до душі ця країна, спокійна атмосфера, позитивні люди. Загалом мені дуже сподобалось.
В травні ти випустила пісню «Не складу я зброю», яка присвячена повномасштабній війні в Україні. Авторкою пісні є співачка EYRA (Світлана Кравчук). Як ви з нею познайомились? І чому тобі сподобалась саме ця пісня?
Пісня мені найбільше сподобалося, звісно, текстом, тому що він дуже сильний. “Не складу я зброю” про те, що в кожного з нас своя зброя, кожен може допомагати. І ми її не складемо, допоки не переможемо! Як на мене це дуже сильно і дуже влучно. Це реальна правда про наш народ, який він непереможний і те, що він точно буде боротися до кінця. Звичайно мелодія теж сподобалась, але текст він прям пробивав до глибини душі і пробирає до сих пір. Зі Світланою ми познайомилися на FOXXSTUDIOS і одразу знайшли спільну мову. Стали найкращими подругами: по магазинам десь пройтись, по телефону порозмовляти… Ну я Світлану дуже сильно люблю! Вона крута авторка, хороша людина та співачка, завжди дає влучні поради. Просто дуже-дуже класна людина!
Чи є в тебе хоббі? Що ти любиш робити в вільний час?
Я люблю танцювати, читати книги, малювати картини, писати пісні, грати на фортепіано. Якщо чесно, вільний час в мене є дуже дуже рідко, але коли в мене з’являється, то я його проводжу або сім’єю, або з друзями.
Які плани ти маєш на найближче майбутнє? Про що мрієш?
По-перше, я дуже хочу, щоб якнайшвидше закінчилася війна перемогою України! А далі навчання, робота, написання нових пісень. Скоро, до речі, в мене в серпні вийде нова пісня, навіть 2, я сподіваюсь. Їх також написала Світлана Кравчук. Зараз я поки в Закарпатті, можливо, повернусь до Києва, але ще теж не знаю коли.
