матеріал підготувала Чирук Марія
З кінця лютого ми всі живемо у новій реальності, немає жодної людини, яку б не зачепила агресія Росії проти України. На кожній публічній людині завжди лежала відповідальність за власні слова та вчинки, та зараз ця відповідальність сильніша, ніж будь-коли. Блогерка Людмила Вовк, відома в інстаграмі, як Няшка, поділилась своїми думками щодо ведення блогу під час війни, розповіла про волонтерство та плани на життя після перемоги.
Розкажіть про ваші перші дні повномасштабного вторгнення.
Надіялась що цього не станеться, але очікувала. Перші емоції - шок і купа лайки в голові.
Перше, що зробили - по пабліках дізналися, де пункт по збиранню коктейлів Молотова. Де видають зброю і де бомбосховища. Тікати думки не було. Тривожну валізу не збирали.
Що ви тоді публікували та як фільтрували інформацію?
Публікувала збори, новини, як переживаємо ракетні удари. Фільтрувала тільки слова, щоб бан від інсти не зловити. Ну й не постила місце прильотів.
Чи бували випадки коли ви публікували недостовірну інформацію?
Було давно. Магазин одягу вкрав чужі відгуки, товар, накрутив підписки гівами і виглядав дуже правдоподібним. Коли через пару діб почали писати, що він не відправляє товар і блокує - я повернула всім, хто там щось замовляв, гроші з свого гаманця і магазин заблокувала скаргами.
А особисто натрапляли на шахраїв?
Так. На початку війни на паніці добре не перевірила магазин військового одягу і «замовила» чоловіку взуття. Тут все банально, просто попався єдиний магазин, де «все в наявності» або «по передплаті». І так як я всіх суджу по собі, то й подумати не могла що знайдеться людина, яка в війну додумається наживатись на воєнній амуніції. Тому й замовила не роздумуючи. Намагаюсь замовляти післяоплатою, щоб уникати таких ситуацій.
Як ви ви вважаєте, що необхідно, а що не варто публікувати у воєнний час?
Необхідно публікувати перевірені збори, поширювати інформацію про війну.
Не потрібно: те, що нашкодить нашим військовим.
Ви часто організовуєте збори коштів для потреб ЗСУ, розкажіть про військових, з якими познайомились під час війни?
Часто. Через день, практично.
На жаль про військових особистого сказати нічого не маю права. Лише те, що всі вони вмотивовані перемогти і дуже круті.
Що вам вдавалось придбати із зібраних коштів?
Купувала стільки, що й вже все не згадаю. Від машин до ліків, від дронів, прицілів, сонячних станцій до броньованих комп’ютерів. Від навушників для артилерії до тепловізорів для моряків. І, звісно, куди ж без посилок з смаколиками і цигарками, щоб хлопці не дуже сумували. У публічності є свої переваги: на авто збираєш за 2-3 доби. На менші речі - ще менше. Приносиш користь в короткі терміни. Це чудово.
Ви стали обличчям благодійного фонду. Розкажіть про це.
Нічого цікавого. Фонд попросив- я глянула документи, почитала чи все добре з ними і погодилась.
На вашу думку, блогери зовбов'яні зараз волонтерити?
Волонтерити не зобов‘язаний ніхто і ніколи. Це має бути щире бажання людини приносити користь. Інакше - все буде робитись через одне місце.
Як ви ставитесь до людей, які негативно відкликалися про Україну до повномасштабного вторгнення ,які спочатку мовчали, та потім вибачились? Чи варто дати їм другий шанс?
Ні. Других шансів на війні не дають. Ці люди - шкідники. А з шкідниками розмова коротка. Ніхто не домовляється з колорадським жуком, який їсть твою картоплю.
А в кому розчарувались ви особисто та хто навпаки приємно здивував?
Ні в кому не розчарувалась. Всі, про кого я думала максимально жахливо - так і поводять себе і всі, кого я вважаю достойними - ведуть себе достойно. Я превентивно почистила своє коло спілкування, тому жодних розчарувань.
Чи змінились ваші пріоритети і що найбільше зараз цінуєте?
Частково, але загалом - ні. Раніше мені було не байдуже, наприклад, на блокування сторінки. Зараз - байдуже, аби вспіти донести ту інформацію, яку треба. А так то загалом все без змін.
Як будете святкувати перемогу? Чи будуєте якісь плани на життя після закінчення війни?
Навряд чи буду святкувати, зважаючи на ту кількість смертей, яку принесла нам ця війна. Видихну, вип‘ю бокал і все. Планую далі жити, як і до війни. Будувати дім. Моє майбутнє пов’язане разом з моєю країною. Я тут до кінця.
