матеріал підготувала Попова Єлизавета
З початку повномасштабного вторгнення РФ до України, понад 6 мільйонів українців були вимушені покинути свої домівки та мігрувати, щоб врятувати себе та своїх близьких. Слова “біженець” та “переселенець” тепер стосуються кожного третього українця. Що ховається за цими словами, які почуття охоплюють цих людей та які психологічні наслідки очікують на них розкаже практикуючий психолог та сертифікований психотерапевт в гештальт підході Діана Бобер.
Що ховається за словами “біженець” та “переселенець”? Які психологічні наслідки очікують на цих людей?
Біженець та переселенець – це не просто слова, це реальні люди, які не хотіли з власної волі змінювати місце проживання і покинули свої домівки внаслідок агресії. Основними наслідками переміщення для цих осіб стають: відчуття провини, втрата почуття безпеки, недовіра до світу, руйнування соціальних зв’язків, підвищенне відчуття тривоги – це все є основою для формування психологічної травми.
Як позбутися відчуття тривоги та адаптуватися до спокійного життя за кордоном?
Остаточно позбутися відчуття тривоги неможливо, але його можна знижувати, створюючи навколо себе безпечне середовище. В нашому випадку, поки триває війна, ніхто з нас не може знайти абсолютний спокій. Тим людям, які поїхали важливо зрозуміти, що вони в безпеці, а загроза життю лишилася позаду. Так, звичайно всі переживають за своїх рідних та країну, але тут і зараз життя продовжується. Одна з головних порад, яка допоможе знижувати тривожність – повернути в життя стару рутину, або створити нову, вона буде опорою для почуття безпеки. Ми корисні там, де ми є, роблячи те, що ми робимо!
Чи можливо якось пришвидшити процес адаптації і повернення до нормального життя? Чи залишилося взагалі поняття “нормальності”?
Процес адаптації відбувається абсолютно індивідуально і залежить від стресостійкості людини. Чим вища здатність адаптуватися, тим легше людина звикне до нових обставин і ця якість, не набувається так швидко. В першу чергу, потрібно співчувати та жаліти себе, не намагатися перескочити цей етап. Також дуже важливо не проводити багато часу у самотності, ймовірно адаптація проходитиме гірше, якщо людина зачиниться у собі, тому треба долучатись у якісь волонтерські проекти, шукати роботу, вчити мову та встановлювати нові соціальні зв’язки. Якщо ж цей процес дуже затягнувся, потрібно повертати йому “нормальність”. Поняття “нормальності” взагалі зараз дуже викривлене і нажаль наша нова “нормальність” – це те, як ми живемо і що маємо зараз, що зовсім не схоже на попередню.
Багато людей відчувають провину, через знаходження у безпечному місці. Чому виникає це почуття і як правильно його позбутися?
Почуття провини виникає через те, що людям вдалось вижити і вони знаходяться у безпечному місці. Коли інші помирають, може здаватися, що вони могли та повинні були зробити більше. Також воно може підсилюватися певною категорією людей, які навмисно його розпалюють та пристижують тих, хто продовжує жити. Найчастіше це люди, які поставили життя на паузу, або ж постраждалі від подій більше за інших. Відчуття провини може поступово зникати, але коли Ви освідомите, що наші військові віддають своє життя, для того щоб ми мали змогу його продовжувати, а Ви робите все, що у ваших силах. Загалом почуття провини – хороший показник людяності, але все ж таки треба розмежувати, що Ви в змозі змінити, а що ні.
Де і в чому шукати опори на новому місці та як не соромитися просити про допомогу?
Найбільша опора в середині нас, в першу чергу треба зазирнути у себе. Також дуже важливо знайти людей, на яких Ви зможете спиратися, бо ніхто з нас не здатен впоратись з усіма проблемами самотужки. Через довіру формується відчуття безпеки, тож не варто соромитись звертатися за допомогою.
Нестерпно знаходитися у чужій країні , чи варто повертатися, якщо “тягне додому”?
Ми всі мали жити в себе вдома, ніхто не мав би їхати без власного бажання і коли людина відчуває, як сильно її “тягне додому”, варто взважити своє почуття безпеки та прислухатись до себе. Комусь безпечно в себе вдома, а комусь не безпечно і за тисячі кілометрів. Потрібно зрозуміти, що важливіше зараз.
Чи багато українців звернулося до Вас за психологічною допомогою з початку повномасштабної війни? З якими проблемами звертаються найчастіше?
Так, з початку повномасштабної війни до мене звернулося багато українців за психологічною допомогою та підтримкою. Найбільше звертаються з почуттям тривоги, депресією, апатією, нерозумінням – як жити далі, куди рухатися та як планувати майбутнє. Багато хто не встиг пережити всі емоції і в терапії відновлює контакт зі своїми почуттями. Для того щоб допомогти якомога більшій кількості українців, я зараз працюю над створенням психотерапевтичних програм в онлайн форматі, які будуть доступні кожному. А також веду блог у якому допомагаю пережити ці складні часи та знову отримувати задоволення від життя.
