Матеріал підготувала Надія Пікуль
Ми зібрали найбільш поширені питання і отримали на них відповіді від експертного психолога. Наталія Маркевич – психолог, юрист і молода мама. Про людяність, страх та мовний конфлікт далі в нашому інтрев’ю.
Як зберегти людяність під час війни?
Зараз клієнти часто звертаються з хвилюваннями пов’язані з відчуттям ненависті. Особливо після оприлюднення особливо трагічних новин, фотографій з місця подій. Їм здається, що після такого вони втрачають свою людяність і стають схожими на тих самих росіян. Але це нормальна реакція на ці події. В нас забрали наше звичне життя, наші плани на майбутнє і знищують наше теперішнє. Ми відновлюємо справедливість і в якійсь мірі ця ненависть може бути корисна. Перенаправте свої негативні емоції в улюблену справу. Заробляйте, донатьте, дбайте про своїх дітей, розвивайтесь. Не ховайте свої емоції - опановуйте їх.
Споглядаючи жахливі кадри скоєних російських злочинів, люди відчувають потребу в якнайгіршому покарання для загарбників. Що потрібно робити, щоб не стати такими ж, як вони?
Найперше – не перепощуйте ці кадри. Винятком є: у вас блог, який налічує тисячі підписників і є іноземні читачі. В протилежному випадку, ви «роздираєте свою рану» і робите те саме зі своїми друзями. Коли прийде час, то злочинці отримають своє покарання.
Які слова підтримки є найбільш доречними в даний час?
«Я хочу бути поряд з тобою», «Я тебе вислухаю, якщо тобі потрібно виговоритись», «Я не переживав те, що й ти, але я хочу бути поруч». Не відштовхувати, підтримувати та допомагати.
Звикати до війни – це погано?
Війна – це стресове явище. І перебуваючи в постійній напрузі, важливо зберегти здорову психіку. Я б швидше сказала, що ми не звикли, а адаптувались до цих подій. Нам потрібно знаходити причини для радості в кожному дні, берегти своє ментальне здоров’я. І ні в якому разі, не нехтувати повідомленнями про повітряну тривогу.
Комплекс вижившого: як справитись з цим?
- Закінчити самозвинувачування. Згадайте, що ви ні в чому не винні.
- Дозволити собі проживати емоції тут і зараз.
- Зробити щось для інших.
- Поспілкуватись з людьми, які переживають схожі емоції.
- Звернутись до психолога.
Синдром відкладеного життя: як знову почати жити?
Якщо не зараз, то коли? Банальне запитання, але варте уваги. Починайте планувати на малу перспективу; складіть розклад завтрашнього дня.; крім того, організовуйте свій особистий простір; спробуйте займатись спортом, знайдіть свій вид активу; хваліть себе, це важливо; проводьте час з близькими. Один військовий сказав: «Війна – це про життя, а не про смерть.» Я думаю, кожному треба подумати над цим.
Наскільки важливо говорити «мені страшно»?
Страх забезпечує нам життя. Ми не йдемо на червоне світло, ховаємось в укриття під час тривоги – бо ми боїмось. Але важливо, щоб цей стан нас не поглинав. Необхідно усвідомити страх, але не жити в ньому.
Ваша думка про русофобію?
Мені здається, що нам необхідно повністю націлитись на розвиток українського продукту. Для того, щоб весь світ знав, що це якісно і варте уваги. Не через ненависть до російського, а через визнання українського.
Як зберегти хороші стосунки з близькими, перебуваючи в постійному стресі?
Відчувати себе. Вдихніть і видихніть, порахуйте в зворотньому випадку від 10 до 0. Якщо ви відчуваєте, що ось-ось зірветесь на рідних – покиньте простір, де вони перебувають. Залиштесь на одинці і спробуйте опанувати себе. З кожним разом тримати себе в руках буде легше. Пам’ятайте, що ваші рідні – це не ваші вороги. Бережіть їх.
Про мовний конфлікт. Він зараз на часі?
Війна показує, що на часі зараз все. І мова не виключення. Не насміхайтесь з людей, які тільки починають розмовляти українською. Допомагайте один одному.
Ваша порада нашим читачам.
Наша психіка – це те, що не видно. Але про неї також необхідно дбати. Не забувайте про себе і про свою «внутрішню дитину». Пам’ятайте, що потрібно жити тут і зараз.
