Home

Талановита людина - талановита в усьому: міф чи правда?

матеріал готувала Копилець Віталія

Знайти себе – справа не з легких. Комусь вдається, а хтось й досі блукає світом, шукаючи власне «я», яке так не хоче, щоб його помітили. Ще важче – знайти те діло, яка приноситиме тільки задоволення та усмішку на обличчі. Бортник Юля, викладач англійської мови, засновниця онлайн-школи й водночас графічний дизайнер, справилася з обома завданнями. Пощастило? Хтозна. Настав час довідатись.
 

Своє життя ви присвятили не одній справі. Але якщо б довелося обирати між викладанням та графічним дизайном, який варіант би отримав першість? Чи, можливо, усілякими способами шукали б «золоту серединку»?

Графічний дизайн подобався мені завжди. Але вивчати його почала в той час, як пандемія змусила перейти на онлайн-форму роботи. Тоді з’явилося більше вільного часу, який можна було присвятити чомусь новому. Траплялись моменти, коли спадало на думку віддати себе графічному дизайну повністю. Та зваживши все, зрозуміла, що не можу відмовитись від викладання, яке я дуже люблю. Але можу поєднати свої нові навики дизайну з викладанням і створити щось крутезне, як я і вчинила. І досі не уявляю себе тільки за комп’ютером, де спілкування з людьми зводиться до мінімуму, де не потрібно когось навчати і мотивувати. Тому обрала русло, де можна використовувати й одне, й інше.

Кажуть, вчаться у того, кого люблять, а успіх викладача залежить також і від його моральних якостей, рис характеру. Ви дотримуєтесь такої думки чи гадаєте, що головне  у цій професії – знання, здобуті з часом?

Як на мене, знання – найменше з того, що впливає на тебе, як класного викладача, хоча є надзвичайною важливою складовою успіху. Щонайголовніше  – ти повинен бути хорошою людиною, з якою іншим комфортно, приємно й цікаво. Учні мають відкритись і довіритись тобі, тільки так вони дійсно «розговоряться» на уроках, відкриються, як особистості. Потім йде вміння донести яку-небудь інформацію, доступно пояснити її і ще кілька разів повторити.  А це потребує неабиякого терпіння, адже не кожен вловлює щось нове одразу. Але краще знайти баланс. Всі ці якості повинні йти комплексі.

З якими страхами доводилося зіткнутися, відкриваючи власну школу англійської мови «English To Go School»? Важко було наважитись на такий відповідальний крок?

Відкрити школу англійської мови я хотіла, мабуть, близько 2 років. Але ніяк не могла зрозуміти, як доведеться керувати цим всім онлайн. Для мене було важливо знати, чи справді круто минають уроки, тому й почала шукати систему, яка б дала можливість зрозуміти, що ж відбувається у класах. І тільки після цього я наважилась. Маючи вже досить велику аудиторію в Instagram, я досить швидко знайшла чудових кандидатів на вакансію викладача. Сподобався не один, от обрала зразу трьох і не прогадала. Учні також зацікавились навчанням, і за місяць школа була заповнена. Все відбувалось дуже швидко, я не встигала за розвитком подій. Насамперед важко було морально. Трішки стресово, але реально. В англійській мові є вислів «go with a flow» - пливти за течією. Так само інтуїтивно створювала бізнес я. Та мої чуття мене не підводили, адже пізніше зрозуміла, що робила все правильно.
 

Які зміни відбулися у вашому житті під час війни? І чи вдалося вам до них пристосуватися?

Найперше - я почала працювати ще більше. Робота допомагає відволіктись, забути про всі мої страхи й переживання. Не можу сидіти, склавши руки. А коли бачу крутий результат своєї праці, навіть не думаю зупинятись. Принаймі після перемоги в мене не буде відчуття, що я зовсім нічого не робила, чекаючи поки війна закінчиться. Я вірю, що це станеться зовсім скоро. Вірю, що все буде добре.

Чи здається інколи, що робота забирає увесь час й усі сили? Бувають дні, коли на себе й на сімю не залишається й хвильки?

Зараз свою роботу я можу назвати хобі. Коли на тебе ніхто не тисне, а ти нікуди не поспішаєш, це тільки в задоволення. Через те, мабуть, і працюю так багато. А мій хлопець такий же трудоголік. Він займається одним, я – іншим, потім ділимося створеним, а інколи навіть проводимо дискусії. Працюємо над новим спільним проектом, тому й за роботою проводимо час разом, чому я справді радію. Коли ж з’являється вільна хвилинка, що трапляється досить рідко, неодмінно беру до рук книжку, переглядаю американський серіал або випікаю щось смачненьке.

 

Щоб освоїти графічний дизайн, головне – бажання, чи все ж таки потрібен талант? Мистецтво й творчість супроводжували ще з дитинства, чи такі навики Ви здобули з часом і плідною працею?

Малювати я любила ще дитиною. Чи скоріше перемальовувати й розмальовувати, ні в якому разі не виходячи за лінії. Звісно, з графічним дизайном це можна круто поєднати, наприклад, мені ставало в пригоді не раз. Але насправді то трішки різні речі. Без цього вміння також можна впоратись. Безумовно, креативність й перфекціонізм у мене сформувались в раннього віці. Але й навіть у такому випадку було необхідно вчитись. Що я і зробила - пройшла безліч курсів і застосовувала все одразу на практиці. 

 

Працювати і вдосконалюватись потрібно завжди. Які нові вміння хотіли б опанувати Ви?

Я людина, яка завжди хоче дізнатись щось нове. Немає ліміту. Вивчила графічний дизайн, взялась за німецьку мову. Коли почала вести блог, зацікавилась SMM, рекламою і маркетингом. І після того знову стала думати, що ж опановувати далі. Завжди обираю щось творче. Головне – бути зацікавленою у тому, що вивчаю. Тоді я заглиблююсь у цю тему й намагаюсь дізнатись якомога більше. Наприклад, зараз хочу зайнятись анімацією, обробкою відео та монтажем. Digital і креатив – це про мене.

Поїздки до США – яка ж мета?

Мені було 18, коли я вперше поїхала до Америки. І    тоді про вивчення англійської, здобуття досвіду я думала найменше. У мене було так: «Вау, я справді  їду за кордон». Найважливіше - там сформувалося моє ставлення до роботи, я навчилась її не боятись, працювати днями й ночами, якщо потрібно. Та повернувшись, вирішила, що більше не поїду, бо дуже важко. Але все-таки відправилась до Америки вдруге. Тоді зрозуміла, що мені подобається говорити англійською і слухати її. Спілкуючись зі своїм кращим другом, запитувала його про все, що тільки мене цікавило. А чи справді використовується Present Perfect Continuous у тому чи іншому випадку? А чи користуються таким словом американці? І завдяки цьому я дізналась дуже багато.  Мова стала мені подобатись ще більше. І викладати я почала ще більше. А коли люди чули про мій досвід у США, вони одразу ж розуміли, що я можу їх навчити реальної розмовної англійської. Але вдосконалення знань – не єдине, що я там здобула. Після трьох поїздок до Америки я стала відкритішою і привітнішою, перестала боятись почати розмову з незнайомими людьми. Отримала купу позитивних емоцій, відвідавши Disneyland, 5 національних парків та ще безліч просто неймовірних місць. Це був крутий досвід, який від мене вже ніхто не забере.
 

Якщо б вас попросили описати себе 3 словами, якими б вони були?

Завжди ставлю це питання своїм учням, і вони зазвичай довго думають, що сказати. А я думаю: «Як же добре, що відповідаю не я». А сьогодні таке завдання в мене. Можу сказати, що я справедлива у відношенні до всіх. Відповідальна, іноді рівень моєї відповідальності аж зашкалює. І цілеспрямована. Завжди ставлю багацько цілей, а так як я відповідальна й перед собою, то намагаюсь досягти кожну з них.