матеріал підготувала Груднєва Катерина
Чи замислювалися ви колись у чому таємниця радіо? Чому багато хто з нас, їхавши на роботу чи навчання вранці, включає улюблену радіостанцію і слухає музику? Чи замислювалися ви, хто складає плейлист, який ми слухаємо? На ці та інші питання відповість Анна Астровська – ведуча на радіо DJFM та улюблениця багатьох радіослухачів.
Що вплинуло на твоє рішення стати радіоведучою і як тобі це вдалося?
Десь у 15 років, коли я навчалася на курсах школи молодіжної журналістики, до нас прийшла радіоведуча з майстер-класом і мені спало на думку «Вау, радіоведуча. Чи хочу я бути радіоведучою?». І тоді я відчула у своєму серці «Так», але тоді мені сказали, що мій голос не підходить для роботи на радіо. Лише зараз я зрозуміла, що саме це тоді мене й підштовхнуло до реалізації себе в якості радіоведучої. Цікаво те, що приблизно через 4 роки після цього майстер-класу я пришла працювати до студії, на ту радіостанцію, де працювала ця жінка і зайняла її місце.
Чи є у тебе свої секрети бадьорості зранку?
Я взагалі вважаю, що працювати ведучим ранкового ефіру це якась певна містика. В мене, як і у всіх, не буває такого, щоб я кожного ранку прокидалась о п’ятій з бажанням підкорювати весь світ. Наприклад, ти приїжджаєш до студії осіннім ранком, на вулиці злива, настрою ніякого немає, але коли вмикаєш мікрофон, підіймаєш фейдер і бачиш на екрані «on air», що означає «ти в ефірі», то в цей час в тебе прокидається і настрій, і голос. Варто розуміти, що слухачам, коли вмикають радіо, не важливо чи болить в тебе горло, чи є в тебе настрій, чи, можливо, в тебе щось трапилося. Люди зранку хочуть почути бадьорий настрій, який зарядить їх позитивом на весь день.
Що радіоведучий завжди має під рукою?
Під час ефіру під рукою обов’язково має бути склянка з водою кімнатної температури, бо якщо це ведучий ранкового шоу, то ефір може тривати 3-4 години, з яких кожні 5 хвилин треба робити вихід. Ведучі не п’ють холодну та газовану воду, під час ефіру та за 2 години перед не можна пити каву, тому що вона буде пересушувати наші зв’язки. Не можна їсти солодке, бо воно викликає надмірне слиновиділення, що може стати на заваді якісній та гарній вимові, також не можна їсти печиво, бо крихти викликають кашель. Важливо перед очима завжди мати годинник та якусь новину. Наприклад, якщо ти виходиш в ефір і те, що ти хотів сказати вже не актуально, або якщо до студії завітав гість і закінчились питання, то під рукою завжди має бути новина, якась цікава та розважальна, яку ти швидко і коротенько доносиш.
Хто формує плейлист та як це відбувається?
Кожна радіостанція має музичного редактора, який розуміється на їхньому форматі. Також може бути музичний консультант – людина зі світу музики, яка має певний досвід та рівень, розуміє складову, так звану формулу, плейлисту. Загалом плейлист створюється на місяць вперед, а далі поступово оновлюється. Також є програма, де ти додаєш необхідні файли, а вона, дотримуючись певної формули, створює перелік треків. В такому випадку, музичний редактор лише перевіряє правильність цього переліку. Ведучий не має права ставити пісні, які заманеться. Виключенням можуть бути випадки, коли до студії прийшов артист з прем’єрою пісні або під час програми «пісні за замовленням».
Чи траплялися з тобою факапи під час ефірів? Які емоції ти відчувала під час цього?
Факапи – моє найулюбленіше питання. Перший мій факап стався тоді, коли я вперше влаштувалася на радіо. В мене в ефірі впала чашка, і тоді був звук, як ніби то за вікном грім. І наче нічого страшного, але коли ти працюєш на радіо менше року і в тебе впала чашка, ти думаєш «ну все, зараз мене звільнять, оштрафують і таке інше». Зараз, якщо таке трапилось, то нічого страшного, можна пожартувати про це. Ще був випадок, коли падала вже не чашка, а я. Того дня, прийнявши рішення вдягнути гарну, шовкову сукню, я просто з’їхала зі стільця під час ефіру та впала прямо під стіл. Мабуть, найбільш неприємна ситуація, яка траплялася, це коли я випадково зламала мікрофон. Він сам впав, але перед цим я занадто сильно на нього натиснула. Під час його падіння падає моя чашка з чаєм, який виливається на робочу поверхню. Ведучий починає сміятися, а ми в ефірі і ти просто не розумієш, що робити. Ще факапи бувають, коли приходять до студії артисти, а ти плутаєш його ім’я або дивишся на людину і думаєш «Боже, а як його звати», тому бажано, щоб в тебе перед очима завжди було написано, хто приходить у гості.
Які якості повинен мати хороший радіоведучий?
По-перше, це 100% організованість. Далі необхідно мати гарну пам’ять, бо під час ефіру ти повинен знати багато новин, пам’ятати в кого і з ким був спільний фіт і таке інше. По-третє, балакучість, коли ти із нічого можеш зробити свято та класну новину. Також важливо мати харизму та енергію – це все транслюється через голос. І, звісно, для того, щоб стати радіоведучою треба мати велику наполегливість та віру в себе, бо якщо це все не зробиш ти сама, то ніхто не зробить це замість тебе.
Як ти покращуєш свою дикцію?
Над цим треба працювати щодня. Варто виконувати артикуляційну гімнастику для рота, язика та щелепи. Радіоведучі мають добре вміти широко відкривати щелепи, щоб чітко вимовляти усі звуки. Звісно, скоромовки для того, щоб розім’яти свої м’язи та тримати їх постійно в тонусі. Ми вже пережили декілька років карантину, зараз переживаємо етап війни в Україні, і щоб не було такого застою, треба постійно працювати над собою. Пробувати говорити іншим голосом, говорити на грудному регістрі, говорити на головному регістрі і робити свій голос м’яким, щоб він був милозвучним та відповідно до ситуації звучав по-різному. В Україні дуже багато різних курсів як для радіоведучих, так і для акторів дубляжу. Я влітку мала змогу пройти ще одне навчання для себе і навіть якщо ви вже закінчили університет чи школу, то не варто зупинятися, адже навчання триває все життя.
Що тобі допомагає збагатити свій словниковий запас та наскільки це важливо у твоїй професії?
Ми зараз усі живемо в часи, коли у багатьох із нас прокидається національна свідомість. До початку війни, у побуті я спілкувалася російською мовою, бо моя сім’я спілкується нею. І мені також було складно перейти на українську, як і багатьом. А для того, щоб збільшувати свій словниковий запас, треба багато читати, говорити, дивитися фільми та слухати підкасти, а головне – робити це все нашою рідною, українською мовою.
На твою думку, які позитивні та негативні сторони у роботі радіоведучого?
По-перше, позитивним є момент, коли ти виходиш в ефір і кажеш «Доброго ранку, Україно. Ти слухаєш радіо DJFM. В студії з тобою Анна Астровська і я всім бажаю класного дня.», розумієш, що тебе чують мільйони людей і відчуваєш відповідальність, що повинен провести ефір так, щоб у людей дійсно був хороший настрій. Позитивний момент, до тебе в студію приходять українські артисти і ти один із перших, хто чує їх роботу, ти можеш спілкуватися з ними на «ти», бо у студії ви стаєте на рівних. І маєш можливість не тільки спілкуватися, брати інтерв’ю, а можеш ставити питання, які цікавлять особисто тебе та дізнатися те, чого не можуть знати інші. Щодо мінусів, Україна чує твій голос, але не знає, як ти виглядаєш. Для когось це плюс, а для когось це мінус. Для мене це плюс, тому що коли ти прокидаєшся зранку, то можеш не фарбуватися, тебе все одно ніхто не бачить. Мінусів в роботі радіоведучої немає, окрім залежності. Бо якщо ти спробував працювати на радіо і тобі сподобалось, то все, як би сказав Кузьма Скрябін «Чувак, ти попав», бо вже відмовитись від цього дуже важко.
Чи бачиш ти себе у цій професії через 5 років?
Слухайте, а чому б і ні, життя триває. Радіоведучі завжди будуть потрібні, хоча радіо вже як 10 років переживає етап трансформації. Будь-хто з радіоведучих, мріє в майбутньому мати власне шоу, де буде самостійно обирати формат, буде керувати своєю програмою і в багатьох це виходить. Якщо талановита людина, розуміє як працює радійний ринок, то дійсно усі зірки зійдуться. Ми планували запуск мого власного шоу перед війною, хотіли зробити «Dance chart» флагманською програмою радіостанції. Плани є, і точно за наступні 5 років я планую це все ж таки реалізувати. Так, через наступні 5 років я бачу себе українською радіоведучою, яку не тільки знають та чують голос, але й вся Україна знає, як вона виглядає. Чому б і ні, бо за словами артистів «все в твоїх руках» і все буде, Україно!
