Home

Традиційне у базовому чи як виживає український бізнес?

матеріал підготувала Нагаївська Тетяна

35 тисяч на ЗСУ, понад сто корсетів-вишиванок по всьому світу та безсонні тижні за шиттям. Про це та більше у сьогоднішній розмові з засновницею українського бренду одягу - Юлією Корейко.

 

Як взагалі з’явилася ідея створення власного виробництва?

Відповім банально - з дитинства. Взагалі, в школі я була золотою медалісткою, в університеті - червоний диплом, я завжди ходила на всі гуртки і, мабуть, через це мені не вистачало часу сконцентруватися на тому, що мені дійсно подобалося. Але із самого малечку усі мої блокноти були заповнені ескізами. Ручкою у звичайних зошитах я малювала сукенки для принцес. І ще відтоді я мріяла стати дизайнером одягу. Далі, в студентські роки, я вдарилась у науку й забула про свої плани, подумавши, що це все не серйозно і мені необхідно знайти серйозну престижну роботу. З часом так і сталося, але креативність та бажання щось творити час від часу нагадували про себе, тому я вирішила припинити себе обманювати і почала поступово тягнутися до того, чого прагне душа. Але був один нюанс - я не вміла шити. Уже тоді я працювала у веб-дизайні й підшукувала собі нові челенджі. Як зараз пам’ятаю, близько першої ночі, а я шукаю курси з пошиття корсетів. Все ж таки я знайшла й закінчила їх, але було важко, адже на початку я навіть голки правильно тримати не вміла. Та попри це, у мене непогано виходило, тому вже по закінченню курсів я вирішила монетизувати свої вміння.

А чому саме корсети, тим паче із вишивкою?

Я вирішила почати з найважчого. Повторюсь, я не вміла шити абсолютно. Тому я поставила собі за умову навчитись шити найтяжчу річ у гардеробі - корсет. Адже якщо вмієш шити їх, все інше видається простіше простого. Це може прозвучати трохи дивно та навіть парадоксально, але зараз, чесно кажучи, я не вмію нічого шити, окрім корсетів. 

А із вишивкою наші корсети тому, що ми вирішили додати краплину традиційного у нашу буденність і тим самим показати, що одягати  вишиванку у повсякденному житті зручно й трендово. В наших теперішніх реаліях виникає якесь особливе бажання ідентифікувати себе як українку, тому можна сказати, що це був мій внутрішній запит, який згодом відгукнувся стільком нашим клієнтам.

А чи не плануєте розширяти власне виробництво? Можливо, почати шити ще й білизну.

Так, але у трохи іншому напрямі. Ми зараз почали відшивати ще й спідниці для комбінування їх із корсетами. Дівчата вже почали замовляти їх для створення повноцінного образу до Дня Перемоги. І, можливо, скоро розпочнемо пошиття худі із вишивкою, але поки це лише ідеї. А також, ледь не забула, ще будуть весільні корсети. До повномасштабного вторгнення ми закупили матеріали і весь цей час вони лежать за скляними дверцятами шафи й шепчуть: “бери нас, твори щось”. Очікуйте оновлень, вже скоро.

 

Багато з’явилось конкурентів під впливом тренду на корсети?

Насправді я обожнюю своїх конкурентів, я їх поважаю і називаю швидше колегами, аніж конкурентами. Скажу більше, я їх навіть раджу своїм клієнтам. Знаєте, коли багато роботи, багато замовлень, а людина просить корсет, і просить швидко, а часу фізично немає - я раджу своїх колег, бо я знаю, що в них також якісні вироби. Але є люди, які роблять банальний плагіат. Які просто “злизують” наші корсети, абсолютно все таке саме: тканина, орнамент, кольори, фасон. Таких людей я не поважаю відверто, періодично сваримося в дірект. Я навіть хотіла зробити позов до суду на авторське право, проте, це доволі-таки складна та невдячна річ, адже якщо ти робиш патент на якийсь елемент гардеробу, а хтось змінює хоча б один ґудзик - технологія змінена і притягнути людей до відповідальності практично неможливо. Разом з тим, кожен, хто копіює нас, невпинно доводить, що ми попереду, тому потроху вчимося ігнорувати таких недоброчесних “бізнесменів” та спрямовувати енергію на творчість та креатив, замість того, щоби розводити суперечки. Я щиро вірю в те, що наш клієнт завжди нас знайде.

Чи не плануєте ви задля безпеки себе та своїх працівників перевести виробництво за кордон? 

Ні. Ми знаходимось біля Києва, а тут доволі-таки спокійно, наскільки це можливо в теперішніх умовах. Тим паче ми знаходимося у напівпідвальному приміщенні й навіть жартуємо, що знаходимось завжди в укритті. Тому наразі не бачу сенсу кудись мігрувати на даному етапі. До речі, у нас зараз близько 30% замовлень із-за кордону.

 

А із якими країнами вже встигли попрацювати? Замовники в основному емігранти з України?

Так, це українці. Ми не ведемо соціальні мережі англійською для популяризації продукції серед іноземців. Скажу більше, навіть ідеї такої не було. Адже, припустимо, італійка не буде одягати той же корсет з елементами української вишивки з такою любов’ю, як це роблять українки. Відсилаємо корсети нашим громадянам до Канади, Мексики, США, Ізраїлю, Англії, Німеччини, Польщі, Італії, Франції. Наші дівчатка отримують замовлення і кажуть, що неначе вдома побували. До речі, багато запитують про постачання у білорусь, але ми відправляємо лише в країни цивілізованого світу. 

Зараз українські бізнесмени бідкаються, що справи йдуть донизу через війну. Чи кількість замовлень у вас змінилась від 24 лютого?

Сказати важко. Ми під час війни додали новий продукт - корсет з вишивкою, який, власне, всім так полюбився. Я це назвала : “Кожен фініш - це, по суті, старт”. Я думала, що війна - це вже кінець моєї швейної справи, декілька місяців не шила і не креативила взагалі, але згодом почала потроху повертатися у звичний для мене ритм. Треба сказати, що у нас доволі-таки купівельноспроможний народ. Дівчатка підбадьорюють себе й тим самим допомагають нашим хлопцям із фронту, адже ми з кожного замовлення 10% передаємо ЗСУ, наближаючи нашу перемогу. Тому можу сказати, що справи йдуть позитивно.

 

Чи плануєте ви розширювати виробництво по містах України?

Поки таких амбіцій немає, скажу чесно. На найближчий час хочу розширити наявний виробничий цех, щоб одночасно працювало приблизно 10 швачок. Це орієнтовно у 3 рази більше, аніж ми маємо зараз. Бо через відсутність робочих рук ми відмовляємо багатьом дівчатам, тим самим втрачаючи наш дохід. І далі, як я вже казала, плануємо додавати інші речі, так як усі рано чи пізно куплять свій вишитий корсет і це просто перестане бути актуальним для наших поточних прихильниць. Крім того, не забуваймо, що корсети - хвиля тренду, яка колись пройде. Треба буде шукати щось більш актуальне. Але хто-зна, що я придумаю завтра чи через місяць, можливо, ми Вас ще не раз здивуємо!