матеріал підготувала Кантура Марія
«NASHI Interview» — український ютуб-канал. Це інтерв’ю з людьми, які працюють задля розвитку нашої країни. Це про тих, кого ви бачите щодня на екранах телебачення, і тих, хто уникає надмірної публічності. Це ті люди, які змінюють Україну, будучи у стінах кабінетів. І люди творчих професій, які пишуть музику, складають вірші. Ті, які йдуть нога в ногу з часом, і ті, хто творять руками. Ті, які очолюють величезні штати людей, і той, хто впевнено крокує один. Ті, хто захищає нас на передовій, та ті, хто забезпечує тил — так описують біографію "Наших інтерв'ю".
Сьогодні ми поговорили із співзасновницею та ведучою проєкту Андріаною Гриндою про ідею створення цього ютуб-каналу, складнощі роботи у воєнний час та плани на майбутнє.
Команда каналу «NASHI interview»
Вітаю, Андріано. Розкажіть детальніше про «NASHI Interview» та ваші професійні обов'язки в проєкті.
Вітаю! Ми створили канал рік тому. Нашою ціллю було започаткувати саме україномовний канал про цікавих людей, які змінюють нашу країну. У нас в гостях є як зірки, так і непублічні люди. Ми знімаємо інтерв’ю з акторами, львівськими лікарями (наша команда зі Львова), з багатьма телеведучими. З початком повномасштабного наступу ми змінили контент.
Я — співавтор та співведуча «NASHI Interview». У нас є двоє ведучих: я і моя колега. Ми можемо як і спільно проводити інтерв’ю, так і ділитись, щоб кожна вела окрему частину розмови. Також я веду соціальні мережі нашого каналу в Інстаграм та Фейсбук.
Якими були плани проєкту на 2022 рік до війни?
До війни ми планували розвиватися у напрямку, про який ми говорили спочатку. Додатково хотіли подавати заявку на музичну премію «Юна» як журналісти, але її скасували. Основною ціллю на 2022 рік було вийти на всі показники, для того, щоб монетизувати канал. Зараз ми розвиваємося досить органічно, не вкладаємо великих коштів у рекламу.
До війни нашими героями інтерв’ю були зовсім інші люди, ніж зараз. Ми планували знімати ексвійськових, які воювали в АТО і повернулися до цивільного життя, багато з них займалися підприємництвом, тож ми хотіли висвітлити їхнє мирне життя. На жаль, не вдалося започаткувати цей проєкт, оскільки досить велика кількість військових знову повернулися в зону бойових дій. Тож, я думаю, ми обов'язково зробимо такі сюжети після нашої Перемоги.
Інтерв’ю з Євгеном Клопотенко
Як змінився контент каналу від початку повномасштабного вторгнення?
Змінилися герої проєкту. Зараз це волонтери, військові, біженці. Зокрема, у нашому першому сюжеті після 24 лютого ми розповідали про людей, які тікають від війни. Ця тема торкнулася й нашого колективу, оскільки фотографиня проєкту виїхала у Польщу. Тому ми з нею обговорили це, оскільки хотіли висвітлити тему, про події за кордоном, щоб наші біженці могли уявляти приблизну ситуацію там.
Потім наш вектор уваги змістився на висвітлення діяльності волонтерських організацій. Це були здебільшого львівські команди, тому що Львів став основним хабом, куди привозили допомогу з-за кордону. Насамперед ми робили це для того, аби допомогти волонтерам у їхніх фінансових потребах та знайти багато людей, які допомагатимуть їм.
Коли наш колектив почав показувати життя волонтерів, ми зрозуміли – це справжні зірки. Вони робили надзвичайно багато, хоча були дуже втомлені. Це була допомога військовим, внутрішньо переміщеним особам та домашнім улюбленцям. Наша аудиторія могла звернутися з пропозицією допомогти, або підтримати донатом. Також у нас є інтерв’ю з військовими, здебільшого це ексвійськові, які брали участь в АТО. Багато з них допомагають теперішнім військовим зі зброєю та всім необхідним.
В майбутньому плануємо велику кількість уваги приділяти саме воїнам ЗСУ, адже вони — наші Герої. Також у нас є інтерв’ю з людьми які втратили свої домівки, внаслідок російської агресії, або просто виїхали з гарячих точок.
В одному інтерв’ю ми говорили з матір’ю Дмитра Козацького - Героя Азовсталі, тоді було морально складно налаштуватися на розмову, підбирати слова, оскільки на той час Дмитро перебував у пекельному російському полоні. І ми всі розуміли, що його мамі, попри усмішку, було складно спілкуватися, у неї були сльози на очах і тривога. У таких умовах найважче знімати інтерв’ю. Сподіваємося, що усі ці жахи закінчаться і все буде добре.
З початком війни ми зрозуміли, що у суспільства з’явився запит на знання української мови, історії, наших традицій. В Україні є дуже багато людей, які не знають елементарних речей зі шкільної програми. І це не образа, а констатація факту, адже це проблема нашої країни. Дуже добре, що зараз багато людей хочуть і вивчають про все українське. Тож ми радо запрошуємо на наші інтерв’ю людей, які мають глибокі знання з історії, мови та літератури України. На нашому ютуб-каналі вони розповідають цікаві факти про все українське. Наша історія багата і сильна, тому кожен повинен її знати та пишатися нею.
Що найскладніше у ваших професійних обов'язках тепер?
Найскладніше знімати матеріали з людьми, які постраждали від війни. Особливо складно нам далося наше перше інтерв’ю: було дуже важко спостерігати картину коли люди стояли навіть у літніх речах і були змушені в один момент покинути все, взяти невеличкий рюкзачок, і туди вмістити своє життя. Ми робили схожий сюжет, коли їздили до Варшави, знімали українців, які проживали тимчасово там. Зустрілися з пані, яка родом з Одеси, хотіли, щоб вона сказала кілька слів про себе, побажання Україні, і чи хотіла б вона повернутися додому. При згадці про Україну жінка розплакалася, тому що тікала від війни не вперше. Складно спілкуватися з людьми, які пережили таке горе.
Є певні складні моменти в самому монтажі, але це більш професійні моменти.
Інтерв’ю з Іриною Фаріон
Андріано, на вашу думку, яку роль відіграють такі ютуб-канали для країни, у якій триває війна?
Зараз на телебаченні є формат «Єдиних новин». З точки зору журналістики це правильно, але ми розуміємо, що все не може потрапляти туди. Різні ютуб-канали зі свого боку можуть висвітлити те, що не виходить в ефір на телебачення, і це дуже важливо. Ми висвітлюємо маленькі волонтерські організації, про які навіть львів’яни не знають, але вони гідні нашої уваги.
Я вважаю, що дуже добре коли є різні проєкти на воєнну тематику. Це не зовсім типова журналістика, але ми робимо добру справу, тому що показуємо героїв сучасності. До того ж на телебаченні, є обмеження у часі, відповідно вони не можуть приділити одній темі годину, а на ютуб-каналі це можна робити. Ми вважаємо, що повинні робити маленькі кроки, які наближають нас до перемоги з кожним днем. Такі канали можуть висвітлювати багато чого. Немає жодних правил, ми самі собі встановлюємо конкретні рамки. До того ж, ми можемо висвітлювати того, хто через якісь причини не може потрапити на телебачення.
Як плануєте далі розвивати канал «NASHI Interview»?
Ми обов’язково будемо висвітлювати наших людей які допомагають країні, тому що їм важлива підтримка. Важливо що, їхні імена є відомі, їм набагато легше зібрати кошти на допомогу, покликати людей на концерт. Ми дуже вдячні, що вони залишилися з Україною і в Україні.
Ще дуже хочемо висвітлити лікарів, саме медичний персонал. У Львові плануємо зняти інтерв’ю з хірургами, які оперують наших військових, тому що у цьому місті є багато поранених героїв, у нас військовий госпіталь переповнений. Є хірурги, які мають дар від Бога рятувати наших захисників з дуже критичних станів, тому вони гідні уваги.
Іноді ми маємо проєкти зовсім іншого формату, як, наприклад, сьогодні у нас буде. Наша команда разом з іншими волонтерськими організаціями маємо благодійний вечір. Ми збираємо кошти на пікап для ЗСУ, тому що зараз є така проблема — дуже важко закрити збори, вона буде ставати тільки більшою, оскільки попереду важкий опалювальний сезон. Отже, ми створили такий ролик з дітьми, для того, щоб назбирати кошти, але збір дуже повільно накопичується. І от зараз ми організовуємо благодійний аукціон, де особливі дітки намалювали свої картини, а ми будемо їх продавати. Всі виручені кошти підуть на потреби ЗСУ. Плануємо й надалі організовувати заходи таких форматів.
Що надихає команду проєкту на нові звершення?
Усі наша команда працює безоплатно. Ми працюємо на ентузіазмі, ми не отримуємо фінансових прибутків з ютуб-каналу. В принципі, це не наша головна ціль. Нашою головною метою було розвинути україномовний ютуб. Для того, щоб там були дійсно цікаві розмови з відомими українськими людьми. Дуже прикро, що раніше на україномовному контенті люди заробляли копійки, або взагалі не мали доходу, так не має бути. Ми навпаки маємо розвивати й шанувати своє, культуру, мову, традиції, поширювати україномовний контент, тому що у світі є приблизно 42 мільйони людей, які розуміють українську мову, тоді в чому є проблема? Я радію, що багато медійних осіб перейшли на українську. Це похвально, якщо вони це зробили дійсно щиро. Нас надихає спілкування з людьми, коли ми маємо розмову із волонтерами, з військовими, у нас виростають крила. Тому, що ти розумієш, що ці люди працюють заради майбутнього нашої держави, у них є патріотичні цінності, і ти заряджаєшся. Коли ти знаєш і кавуєш з такою людиною — це вже дуже цінно. А якщо ми маємо камеру, і можемо професійно ділитися таким контентом на якомусь майданчику, цінність зростає в кілька разів. Нас дуже надихають такі розмови, і ми радіємо, коли надихаємо інших людей.
А ще нас надихають поїздки. Зараз ми не так часто їздимо. Зокрема,gh ми хотіли поїхати в Дніпро. Але з точки зору безпеки, усі знаємо, яка там ситуація, тому ми проведемо інтерв’ю онлайн. Думаю, що нас дуже б надихнула ця поїздка, коли наша команда побачила б людей, які фактично на лінії передової виконують колосальну роботу. Я розумію, що на сході є люди, які жертвують своїм життям, здоров’ям. Тому те, що я вкладаю свій час, кошти, ідеї у створення інформаційного продукту, щоб висвітлити цих прекрасних людей — волонтерів, наших військових — це, насправді, є найменшим, що можу зробити. Проте я щаслива, що наша команда з допомогою YouTube-проєкту може також принести свою лепту у нашу перемогу.
Інтерв’ю з ведучим Богданом Юсипчуком
Що ж, дякую Вам за відверту розмову. Натхнення та віри Вам і Вашій команді. Все буде Україна!
