матеріал підготувала Руда Катерина
ФУТБОЛ, ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ТА НАСЛІДКИ ВІЙНИ - ПРО ЦЕ ТА ІНШЕ МИ ПОГОВОРИЛИ З ГРАВЦЕМ КИЇВСЬКОГО «ДИНАМО» U-19 - РОМАНОМ САЛЕНКО.
Романе, звідки Ви родом ?
Я з України, народився в Києві. Моя мама народилась в Україні, батько вже живе тут 30 років.
Вам 17 років, Ви зараз десь навчаєтесь?
Так, в цьому році поступив в Національний Педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова на спеціальність “Фізичне виховання та спорт”.
О, то можливо Ви в майбутньому бачите себе футбольним тренером ?
Так, звичайно. Після хорошої футбольної кар’єри в плані гравця, хотілось би бачити себе тренером.
З скільки років Ви граєте у футбол ? І який був ваш перший клуб ?
У віці семи років батько відвів мене у мій перший клуб київське “Динамо”, як і на данний момент я являюсь гравцем цього клубу. Батько хотів, та і зараз хоче мене бачити хорошим гравцем.
Якби не футбол, то що?
Важко відповісти на це питання. Не уявляю себе в якійсь іншій сфері.
Знаєте, багато людей, які віддалені від футболу, кажуть: “Футбол-це просто гра”. Але всі ті, хто любить футбол, хто цікавиться і ті, хто грають, всі ми розуміємо що, це не так. Що для Вас особисто означає футбол?
Футбол став великою частиною мого життя. Навіть, коли були якісь перерви, не міг стриматися, завжди хотів вийти на поле, понабивати м’яч. Коли футбол став більш важким, з’явились більш сильніші вимоги від тренерів, але твоя повна самовіддача і наполеглива старанність приносять велике задоволення від футболу. Я зумів пограти у другій лізі з більш досвідченими гравцями, так і зараз знахожусь з хорошими тренерами. Хочу прагнути до великих успіхів “Працюю, працюю і ще раз працюю”.
А чим Ви любите, Романе, займатись у вільний час ?
Я людина, яка сильно прив’язана до спілкування. Для мене дуже важливо, коли поруч знаходиться хтось з батьків, родичів чи друг, з яким можна поговорити. Не відмовляю собі від посиденьок за комп’ютерними іграми, а також постійно розвиваюсь- читаю книги, граю в настільні ігри.
Можливо є книга чи гра яку ви порекомендували б ?
Хочу порадити дві книги « Месяц на пределе» Джесси Ицлер и «Разум чемпионов» Афремов Джим. Зараз намагаюсь розвивати себе у шахах, дуже важка игра, але доволі таки цікава.
Розкажіть про свій перший матч. Що ви відчували в цей момент ?
Чесно, свій перший матч не пам'ятаю, але пригадую трохи пізніші, коли проводилися турніри, брали участь за якісь призові місця. Виходив з таким невеликим хвилюванням, але через 3-5 хвилин, ти якось входив в кураж. Можна сказати: життя змінювалось повністю, думки відлітали і у тебе в голові було тільки-футбол, гравці та м'яч!
Ви син легендарного футболіста, і в одному з інтерв’ю Артем Бенедюк казав що, хлопці іноді жартують ,підколюють на рахунок цього. Можете поділитись якимось жартом?
Я не зациклююсь на цьому та й не ображаюся. Це досить нормально на мою думку. Приколи можуть йти як в один бік, так і в інший, тому згадати всі або виділити якийсь складно.
Від батька до мене перейшла його кличка.
Якщо не секрет, яка саме?
Довольно таки народна кличка-«сало, сала». І в основному, вона звучить лише у футбольних компаніях.
Ігор Костюк дуже вимогливий тренер? Які поради чи підказки дає?
Так, звичайно вимоги дуже великі тому, що ми представляємо один із провідних клубів України. І критика, і. підказки звучать. Ти починаєш прислухатись, у тебе починає виходити і це додає мотивації працювати. Під критикою я маю на увазі, пояснення неправильних дій з мого боку.
Розкажіть про себе на полі. Емоції-це дуже важливо у футболі. Чи важко стримувати емоції, агресію ?
По емоціям у мене все добре, агресія завжди присутня, але в рамках спортивних правил. Мене достатньо важко вивести на емоції. На полі намагаюся виконувати установки, які дав тренер-куди бігти, як бігти. Постійно аналізую поле, тому що я - гравцем центральної позиції.
І на футбольному полі без помилок не обійтися, головне не боятись. Навіть якщо ти помилився, то бігти та виправляти.
На данний момент у «Динамо» Ви граєте під 18 номером. Можливо є якась історія, чому саме цей номер?
З цим номером у мене зв'язалося ще в другій лізі України. Там був досить маленький вибір номерів, і цей номер привернув мою увагу, бо в мене день народження 18 числа. В дитячих, юнацьких командах найчастіше я теж грав під дев’ятим. Мій батько теж грав під 9 номером. Так що, це як дві дев’ятки разом.
А як Ви оцінюєте виступи вашої команди в нинішньому чемпіонаті ?
Так як пішло багато старих гравців, а на їх місце прийшла молодь, то з першого часу у нас не було великої зіграності. Але з кожним матчем все більше і більше розуміємо один одного- хто куди біжить та який стиль гри у кожного. Виступаємо зараз досить таки непогано. Звичайно, без поразок та нічиїх не обійтися, але без падінь немає зльотів.
Цікаво, чи є в основній команді біло-синіх гравець, чия гра Вам подобається найбільше?
Дуже подобається Коля Шапаренко. Його стиль гри, те як він рухається на полі та його розуміння ситуацій.
Дмитрулін, Величков та Журавльов тренери, які залишили яскравий слід у вашій кар’єрі. Що такого особливого вони дали?
Перші яскраві моменти знайомства з дитячо-юнацьким футболом. І також хотів би додати тренера Олександра Віталійовича «Діназа 2005», за те що дав мені великий ривок, і розуміння того, що я гідний більшого.
Зараз ми всі маємо, дуже страшну сторінку в нашому житті. Як Ви вважаєте чи сильно змінився футбол через війну?
Так, це дуже вплинуло на футбол. Як з переносами матчів так із повітряними тривогами. Вплинуло на команди, які приймають участь в Єврокубках: виїзди, повернення додому, матчі через кожні 2-3 дні- це доволі важко.
Романе, в одному з інтерв’ю, Ви казали, що дуже хотіли б грати в «Динамо». Зараз Ви граєте в команді U-19 столичного клубу. Впевнена, що дуже скоро ми побачимо вас в основній команді. Ви добились свого, граєте там де хотіли. Який клуб у Вас в мріях наступний?
Раніше було бажання грати в певних клубах, але зараз більше хочеться грати в чемпіонатах. Це іспанська Ла-Ліга або англійський АПЛ. Ну і звичайно ж хотілося б грати в командах, які беруть участь у Лізі чемпіонів та Лізі Європи.
А який клуб Вам найбільше по душі в Іспанії?
Дуже подобається «Барселона», за старою історією, за тим часом, коли я був ще досить юний, і зараз за новою епохою.
І на останок, мені здається всіх цікавить, що сталось з непереможною основною командою «Динамо»? Ви в команді можливо говорите про це. Як Ви думаєте що так впливає на їхню гру?
Чесно, не можу стверджувати на всі 100 відсотків, але на мою думку, це пов'язано з випаданням основних гравців, тривалі переїзди, непростий час у єврокубкових матчах. І зараз взяли нових гравців у команду, які тільки адаптуються. Тому думаю, що найближчим часом все прийде в норму і «Динамо» показуватиме свій високий рівень.
Дуже дякую, Романе, що знайшли час для інтерв’ю. Дякую за відверту і цікаву розмову. Дуже приємно з вами спілкуватись. Бажаю вам успіхів, перемог, здійснення мрій, миру нам всім. Ми віримо в Вас та чекаємо в основній команді.
