матеріал підготувала Маргарита Шинкаренко
Започаткування її бренду припало на тяжкі часи — Covid та війни. Страшне сьогодення намагається утамувати її палку любов до зйомок, але все на марно. Тетяна Фурса – засновниця українського бренду FURSA, фотографиня, операторка, монтажерка, телеведуча, скрипт-супервайзерка, викладачка з постановки голосу та мови. Дівчина, яка не звикла опускати руки, а знаходить сили діяти та надихати.
Тетяно, у 20 років ви стали засновницею власного бренду жіночих корсетів FURSA. Розкажіть, як виникла ідея створення свого продукту у сфері моди?
Усе почалося із університетського життя в КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого, де я навчалася на журналіста та телеведучу. Те відчуття прекрасного у мене зародилося саме там. Оскільки ми створювали класні роботи, багато знімали, то хотілось чогось ще більшого. Я завжди знала, що колись відкрию свою справу. Попри тяжке навчання, навіть сама не очікувала, що вийде це зробити так швидко і саме в період підготовки до диплому «Ранкового шоу». Перше, що спало мені на думку, це були корсети. На 2020 рік їх було не так багато, але вони мали дуже велику ціну. Тому мені стало цікаво – наскільки це виправдано. Чи можна вигадати щось, що дасть змогу КОЖНІЙ дівчинці придбати річ, про яку вона так мріє? Тому я вирішила взятись за це. Продукт мав бути за адекватною ціною та з хорошою якістю. Пізніше не захотіла фокусуватись лише на корсетах, тому вирішила додати ще речі, які я б і сама носила. На жаль, випадок з карантином не дав швидко розігнатися. Усе відбувалося повільно: поки про мене дізнались, бо рекламу запускати не вміла, навіть не знала як це робити. Зйомки проводила лише через університетські знайомства. Потім почалась війна. Постійно якісь обставини заважали рухатися мені у тому напрямку, що я планувала.
Ви самі займаєтесь пошиттям та дизайном чи у вас є помічниці ?
Запустити цю справу мені допоміг мій хлопець та дівчинка-швачка, яка була моєю першою помічницею. Сама я в пошитті нічого не тямлю, тому передала цю відповідальність в руки майстру. Але щодо створення дизайну у мене є декілька підходів. В основному я надихаюся роботами закордонних та українських брендів, спостерігаю за ними та зберігаю, що подобається. Потім видозмінюємо, вимальовуємо та створюємо те, що я хотіла б бачити. Але одного разу ми пошили прозоре боді для танців — річ, яку я сама придумала та намалювала.
До початку повномасштабного вторгнення FURSA став партнером World Ukrainian beauty 2021. Які ви відчували емоції під час першого виходу в люди вашого продукту?
Узагалі я ретельно перевіряю, хто мені пише та що. Багато є випадків, коли підводять людей, але тут вийшло все чудово. Організатори виявились дуже хорошими, вони все пояснили та запросили. На заході я отримала нереальні відчуття. Дуже приємно помічати свої вивіски, бачити те, як дівчатка позують у твоїх корсетах. Це було для мене дуже знаковою подією.
Яка головна мета вашого бренду? Що ви хочете донести до аудиторії завдяки своїй продукції ?
Оскільки моя справа ще невеличка, то я не вважаю, що головну ціль ми вже донесли до людей. Тим не менш, ми маємо на меті показати, що кожна жінка прекрасна ВЖЕ, і наші речі лише підкреслюють її красу та додають більшої впевненості. Не можна сказати, що вдягнувши річ ти красива. Ні. Ти й так прекрасна. Але в кожної жінки має бути можливість виглядати ще краще.
Криза повномасштабного вторгнення значно повпливала на долі багатьох бізнесів. Як ваш бренд пережив ці дні та з чим ви стикаєтесь зараз?
Спочатку це був повний стоп. Ми взагалі не працювали. У кожного свої проблеми, тому я не примушувала команду братись до роботи. Ніхто взагалі не знав, що буде далі. Пізніше, коли щось почало налагоджуватись, з’явилась невелика віра, що все буде добре. Я подумала: «Та як можна зупинятись. Скільки брендів відкриваються, повертаються до роботи». Спочатку ми нічого не виготовляли, лише працювали у оренді товарів для зйомок, гроші з яких відправляли на потреби ЗСУ. Потихеньку розкачувались, але все ж не наважувались знову почати. Моя швачка переїхала до Польщі, що стало мені ударом. Вона була для мене дуже важливою. Але обставини – є обставини. Шукати заміну було дуже важко: хтось не вміє створювати лекала, хтось не знає як робити самі корсети. Я дуже багато кому писала, і в кінці кінців знайшла ту саму. От тоді почався нарешті бум, адже дівчатка хочуть мати привабливий та вишуканий вигляд за будь-яких обставин. Їм сподобались нові сукні, які ми зробили. Пізніше запустили знову корсети. Нещодавно мене навіть запросили на платформу від BRAVE.UA (маркетплейс, де зібрані всі українські бренди). У них на меті розвинути вітчизняні бренди на світові масштаби, тому ми вирішили до них доєднатися. Приємно, що таке зараз створюють, адже раніше подібного не було. Усе відбувається повільно та поступово. Але я сподіваюся, що завдяки цим маленькими кроками про нас скоро всі дізнаються.
За освітою ви «Диктор та ведуча телебачення». Наскільки це клопітка справа працювати ввесь час перед камерою та які перспективи особистого розвитку ви вбачаєте в цій професії?
Коли ми тільки вступили до університету, нам сказали: «А чого ви сюди прийшли? Для вас роботи немає. Зараз потрібні тільки зірки». По суті, нас готували до того, що буде складно знайти себе в цій професії. Сьогодні телебачення згасає і для того, щоб підняти рейтинги, потрібні лише зіркові обличчя. Тобто все залежить тільки від нас. Це не та робота, що ти вивчився, і вже йдеш працювати. Якщо ти активно ведеш соцмережі, TikTok, ти блогер, то, можливо, тебе візьмуть. Звичайні обличчя нікому не цікаві. Сучасні обставини вносять корективи, тому саме зараз реалізації в цьому немає. Але я прагну бути телеведучою, бо це моя друга місія.
У період студентства ви взяли для себе досвід правильної постановки голосу та дикції, а під час війни започаткували свій міні-курс, де навчали подібного інших. Як виникла ця ідея?
Із початком війни я переїхала до іншої країни. Мені було трохи складно у перші місяці, тому хотілося принести користь хоча б на відстані. Я запитала себе: «Що я вмію?». Робити красивими дівчат і дійсно покращувати чийсь голос. Тому я запустила свій міні-курс («Відчуй свій голос та поліпши українську»), який містив лише 3 заняття. У той час відправила майже всю суму на ЗСУ. Пам’ятаю, що тоді я настільки виснажилась, що навіть захворіла. У мене повністю сів голос, що було вперше в моєму житті. Розумію, це була моя помилка, бо хотіла швидше всім допомогти. Після закінчення курсу було багато позитивних відгуків. Я навіть не очікувалаJ Зараз одна дівчинка, дізнавшись про мене через свого знайомого, який був на курсі, хоче потрапити на заняття. Тому я планую відновити ці уроки, адже мені подобається закохувати людей в українську та їх дикцію. Лише тепер не буду настільки себе виснажувати як минулого разу.
Знаходячись за камерою ви оператор та монтажер. Що ви відчуваєте, коли стаєте частиною знімального процесу та чи пам’ятаєте курйозні випадки, які вам найбільше запам’ятались?
В університеті дійсно був мій зірковий час. Кожен день якісь зйомки, організація, репортажі, оренда техніки, монтаж, вивчення тексту для роботи в кадрі і т.д. Кожна зйомка була чимось особливим. На третьому курсі у мене навіть вийшло особисто зв’язатись з українським письменником та музикантом Сергієм Жаданом, взяти в нього інтерв’ю і в знак подяки, що він погодився, зняти концертний кліп «Троєщина». Ця історія була для мене певним дивом, адже я захоплювалася його творчістю ще зі школи. Після цього випадку мої викладачі з університету теж були, м’яко кажучи, шоковані. Щодо курйозних випадків, то була ситуація, коли разом з Лєрою Дідковською ( учасниця дитячого гьорлз-бенду Open Kids) пішли створювати матеріал на М1 Music Awards. Ми були у захваті від того, що нам дають інтерв’ю стільки зірок. Пам’ятаю, як Олена-Христина Лебідь ( ведуча програми « Аферисти в сітях ») зробила комплімент, сказавши, що у мене гарні губи. Я розуміла, що це буде записано і залишиться мені на згадку, тому неймовірно зраділа. Але після перевірки камери ми побачили, що у нас не записався звук! Усе мало б працювати, але не розумію, що тоді сталося. Увесь останній час ми ходили як у воду опущені (Лєра, бо її робота ледь не зірвалася, а я, що мені не залишиться те відео на згадку J ) Але згодом все ж зібралися із силами і почали знімати по-новому у тих, хто ще не був задіяний. Потап з Позитивом навіть дали несподіваний коментар: «Приходьте навчатись у Карпенка-Карого…», тому незважаючи на такі неприємні обставини в нас усе вийшло. На сьогодні операторством я особливо не займаюсь, більше фотографую, але останню роботу я нещодавно знімала для KRUTЬ у шотландському костелі. У той час я навіть заностальгувала за цим прекрасним процесом. Оскільки я у Великобританії, то фотографую більш благодійно для українців.
Ви були задіяні до знімального процесу серіалу «Моя улюблена страшко». Яка це була робота? Вас навіть включили у титри фільму.
Декого туди навіть не вписували, тому це для мене велика пошана (сміється). Я дуже хотіла працювати скрипт-супервайзером ( помічник режисера зі сценарію, який відповідає за розбиття на сегменти, створення розкадрування, текст акторів у кадрі). Моя подруга Діана працювала хлопавкою на цьому фільмі, тому якось мені телефонує та говорить: «Таню, ти давно хотіла. Треба замінити одну дівчину, бо вона захворіла. Якраз спробуєш себе». Я погодилась. У результаті, мені дуже сподобався цей процес. Я тоді виходила на зміни часто, бо зйомки відбувались швидко, а та дівчина фізично не встигала з усім. Я мала на меті і далі розвиватись у цьому напрямку, адже вони планували запускати ще один проєкт. Але початок повномасштабної війни і все – кінець. Після війни я б залюбки повернулась до цієї справи. Я НЕ ЖИВУ, коли немає знімального процесу, як-от: фільм, бренд чи щось особисте. Тому зараз я намагаюсь направити цю невичерпну енергію у власну справу та курси.
Чи маєте ви амбітні плани на майбутнє?
По-перше, я дійсно хочу зробити FURSA більш відомим. Зараз ми знову тільки починаємо, будемо запускати рекламу та працювати з блогерами. Але я розумію, що для цього все ж потрібний час. По-друге, маю надію гарно реалізуватись через свої курси з постановки голосу. Цей досвід гарно допоможе у моїй професії телеведучої. Мої амбіції як казала моя бабуся: «Вперед! Назад ні кроку!»
