матеріал підготувала Голиш Олександра
Скільки разів у своєму житті Ви чули слово «онкологія», думаю, стільки ж разів у Вас виступали си́роти на шкірі. Ще нещодавно у багатьох хворих з’являлося бажання вилікуватись самостійно вдома. Однак сьогодні все змінилося, адже рівень професіоналізму спеціалістів у медичній сфері зріс настільки, що навіть таку хворобу як рак, вже можливо подолати. Героїнею сьогоднішнього інтерв’ю стала Гірагосова Ліна Миколаївна- лікар онкогінеколог зі стажем у цій сфері вже понад 20 років. У ньому Вона розповість про свій шлях, особливості роботи та «дзвіночки», які допоможуть будь-якій жінці уникнути цієї страшної хвороби.
На початку нашої бесіди я хотіла б більш детальніше дізнатися про Ваш шлях. Що спонукало Вас обрати таку одночасно складну та цікаву професію? Це була випадковість чи Ви йшли до цього з самого дитинства? Чи були у Вашій родині лікарі?
Медицина вабила мене з самого дитинства, адже я завжди хотіла когось вилікувати. У моїй родині ніколи не було лікарів, тому стати саме ним було моє особисте рішення. Одним з вагоміших поштовхів став мій дідусь, який працював шахтарем. Його руки завжди були вкриті ранами, які маленька я намагалася вилікувати. Дідусева підтримка приносила мені величезне задоволення. Мабуть, з цього почала формуватися моя мрія стати лікарем.
Що спонукало мене обрати таку професію? Закінчивши медичне училище та отримавши червоний диплом за спеціальністю «медична сестра», я зрозуміла, що хочу йти навчатися далі та стати лікарем. У кінці 90-х вступити до університету було важко, але завдяки тому, що я дуже старанно навчалася, у мене вийшло. У 1998 році я закінчила з відзнакою Луганський державний медичний університет за спеціальністю «Лікувальна справа». Далі протягом двох років проходила навчання на магістратурі за фахом «Акушерство і гінекологія».
Ця галузь медицини здавалася мені такою незвичною та романтичною. Я була закохана в цю професію, напевно, з перших моментів коли потрапила до пологової зали. Мені здавалося, що я торкаюся якогось дива, маючи змогу побачити народження нового життя. Через рік після вступу до клінічної ординатури мені запропонували попрацювати на кафедрі акушерства та гінекології під час відпускної компанії.
Так я й опинилась в онкогінекологічному відділенні обласного онкодиспансеру. Я пам'ятаю, як потрапила до операційної зали та побачила як оперує завідувачка. З того дня моєю метою було стати хоч трохи схожою на неї, адже мені дуже подобалося як вона оперує. Так і вийшло, що побачивши таку хірургію, я закохалася в хірургічну онкологію! Це підкорило моє серце назавжди!
Професія онкогінеколога є надзвичайно складною в емоційному плані, але, почитавши відгуки у соцмережах, я побачила дуже багато коментарів щодо Вашого позитиву. Що дає Вам сили та енергію рухатися далі та заряджати позитивом багатьох людей, які з Вами спілкуються?
Лікування онкологічно хворих пацієнтів- це завжди дуже важка та тривала робота. Ця хвороба завжди приходить дуже несподівано, коли ти зовсім її не очікуєш. Це викликає великий шок, тому для пацієнта дуже важливо мати постійну підтримку лікаря. Я завжди кажу: «Нам доведеться здолати цей великий і довгий шлях до одужання. Ми разом з Вами пліч-о-пліч пройдемо цей етап від початку до кінця!».
Так, дійсно, бути лікарем онкогінекологом дуже важко. Буває таке, що наприкінці емоційно важкого дня я відчуваю, що вже не маю енергії. А у один момент, наприклад, коли пише пацієнт: «Дякую! У мене ремісія! Ви мене вилікували! Тепер у мене все гаразд!», то ці слова окрилюють мене та змушують почати новий день з позитивними емоціями, які допомагають рухатися далі.
З початку повномасштабного вторгнення багато моїх пацієнтів виїхали за кордон, де продовжили отримувати безкоштовне спеціальне лікування у багатьох країнах світу. Було дуже приємно, коли вони писали мені у різні месенджери, де зазначали про гарні відгуки щодо лікування або успішно проведеної мною операції згідно з міжнародних протоколів, які діють по всьому світу. Це надихає не тільки мене, але й пацієнтів.
Дійсно, якщо пацієнт не вірить у своє одужання, то ніяке якісне лікування та підбадьорюючі слова йому не допоможуть. Я, як лікар, маю підібрати такі слова, які допоможуть моєму пацієнту почати довіряти мені та всій команді спеціалістів, які будуть займатися його лікуванням. Так, інколи це буває дуже важко, адже агресивні види лікування онкології провокують деякі ускладнення, але треба йти до кінця, а саме: до перемоги над хворобою.
Якщо коротко, то сили мені надає те, коли я бачу позитивні результати не тільки моєї роботи, а й команди лікарів, коли пацієнтка поборола хворобу, коли на контрольній томографії бачу відсутність рецидиву або продовження пухлинного процесу. Ось це все те, що заряджає мене на нові професійні перемоги.
Який етап в роботі з пацієнтом для Вас є найцікавішим? Заради яких емоцій Ви працюєте?
Кожен етап у моїй роботі є по-особливому цікавим та особливим, адже зі своїми пацієнтами я стаю єдиною командою проти хвороби. Я чекаю з ним результати аналізів або контрольної діагностики, а пацієнт, у свою чергу, чекає коментарів від мене. Мені часто кажуть, що у мене багато чого написано на обличчі. Наприклад, якщо під час огляду я починаю щось довго та уважно дивитися або наближати зображення результатів КТ чи МРТ досліджень для детального ознайомлення, то це одразу викликає занепокоєння.
Пацієнти, які хворіють на онкологію, дуже чуттєві та вразливі. Я не маю права на помилку, адже підриваючи довіру пацієнта, він не зможе на всі 100% почати знову довіряти мені.
У першу чергу в одужання має вірити лікар та своєю вірою допомагати рухатися пацієнту. За статистикою, зазвичай, хворі на онкологію 4 стадії мають велику смертність, але у моїй практиці були чудові випадки одужання. Це диво відбувалося завдяки тому, що пацієнт щиро вірив, виконував всі рекомендації, мав велике терпіння та бажання одужати. Це, дійсно, дуже важливо, хоча здається таким банальним.
Заради яких емоцій я працюю? На жаль, під час лікування не буває все ідеальним, адже це дуже копітка та важка робота з обох боків. Буває таке, що пацієнт хоче припинити своє лікування з багатьох причин, але це лише хвилинна слабкість, яка може коштувати життя. Всі емоції своїх хворих я пропускаю через себе, без цього ніяк. Стоячи в операційній, я декілька годин свого життя проводжу поряд з пацієнтом, та, окрім хірургічної майстерності, я вкладаю частину своєї душі, для того, щоб він подолав цю страшну хворобу. Дуже приємно після лікування отримувати такі повідомлення: «Сьогодні мій другий День Народження, який я святкую завдяки Вам!». Ці слова у мене викликають велику хвилю неабияких емоцій. Ось, заради чого я працюю!
За понад 20 років своєї професійної діяльності Ви стикалися з багатьма різними ситуаціями. Який випадок під час роботи запам’ятався Вам найбільше?
За багато років роботи лікарем онкогінекологом я стикалася з багатьма дійсно цікавими ситуаціями. Насправді, всі вже й не згадаєш, але я завжди буду пам’ятати ті, які мають, як у казці, гарний кінець, де добро перемагає зло.
Однією з них стала проведена мною операція з видалення найбільшої пухлини в Україні, вага якої складала 31 кілограм. Жінка 50 років звернулася до лікарів, коли її великий живіт став завдавати незручності у найелементарніших справах. Діагноз, який було встановлено після гінекологічного огляду пацієнтки та проведення діагностичного дослідження, був поставлений такий: пухлина придатків матки гігантських розмірів, яка була схожа на онкологічну. Протягом тривалого часу внутрішні органи пацієнтки, розташовані в черевній порожнині, під час зростання пухлини, відтіснялися нею, тому консиліумом було прийнято рішення про хірургічне втручання в обсязі радикального видалення цієї пухлини. Операція була ризикованою, адже команді лікарів було дуже важливо, окрім того, що видалити гігантське новоутворення, ще й зберегти життя пацієнтки. За багато років пухлина стала частиною організму, та її видалення могло призвести до смерті пацієнтки. Операція пройшла успішно. Після певних досліджень виявилось, що новоутворення мало доброякісну природу. Зараз вона живе насиченим та повноцінним життям, у якому ця пухлина їй більше не загрожує.
Також я не можу не тішитися тим клінічним випадкам, коли після лікування мої пацієнтки народжують здорову малечу. Наприклад, до мене прийшла пацієнтка, яка нещодавно вийшла заміж, та подружжя дуже хотіло народити дитину. Візит був профілактичний, але після огляду їй було поставлено діагноз – рак шийки матки у початковій стадії, а саме: нульовій. Через те, що пацієнтка молодого віку, то її лікування повинно бути органозберігаючим, для того, щоб вона могла зберегти свою репродуктивну функцію. Лікування було складним, під час якого пацієнтці була видалена майже вся шийка матки. Після одужання та проведених контрольних досліджень, вона завагітніла. Їй було важко зберегти вагітність та виносити здорового малюка, але за допомогою лікарів сталося диво. Згодом вона народила здорову та повноцінну дитину. Зараз хлопчику два роки. Своїм народженням він подарував радість не тільки своїм батькам, а й усій команді лікарів, які боролися за цю можливість.
Насправді, усі, кого я лікую, стають для мене близькими. Пацієнт починає довіряти мені не тільки своє життя, а й своїх близьких та рідних людей. І лише після такого важкого шляху до здоров’я, жінки розуміють важливість регулярних та профілактичних гінекологічних оглядів.
Як вплинула війна на Ваше професійне та особисте життя? Як Ви впоралися з цими «хвилями» негативу та через який час Ви знову повернулися до більш-менш нормального життя?
Ми живемо під час війни, потрібно це прийняти. На початку воєнних дій приватні медичні центри були відчинені. Через деякий час деякі з них зачинилися, і залишилася лише ургентна служба для допомоги пораненим. В кінці лютого, коли почались активні бойові дії неподалік Києву, багато центрів приватної допомоги зачинили. На звичайний плановий прийом до гінеколога потрапити було неможливо, але, дійсно, у той період життя про це ніхто й не думав. Крім того, потрапляння ракети в один з медичних центрів, де я працюю, призвело до руйнувань.
У квітні 2022 року центр відновив свою роботу. Так, на початку, замість вікон, була плівка, яку згодом адміністрація замінила на нові склопакети. Ці події ще більше об’єднали команду лікарів, адже вони приїжджали навіть задля одного пацієнта. Це було дуже важко через відсутність доступного палива. Той період був дуже схожим на квест, адже щоб приїхали до медичного центру, треба було увімкнути кмітливість. Згодом ситуація з паливом налагодилась, але пацієнтів було ну зовсім мало.
Пройшов деякий час. Пацієнтів стає все більше. Багато з них приїжджає лише для того в місто, аби виконати свої справи. Також стали набирати популярність онлайн-консультації, коли хворі перебувають за кордоном або в інших регіонах України. Не може не тішити те, що дійсно люди повертаються додому, а з ними- більш-менш нормальне життя.
Наразі, запобігають поверненню до повноцінного життя лише віялові відключення світла, які спричинені масованими ракетними обстрілами. Багато медичних центрів вже придбали генератори. Навіть, якщо місто повністю знеструмлено, то операційна виглядає, як біла хмарка під час сильної зливи. Там працює все: від команди лікарів і до всіх апаратів, які потрібні. Українці навчилися пристосовуватися, тому продовжують жити, але вже в суворих реаліях війни. 
Останнє питання на перший погляд може здатися банальним, але воно є важливим для жінок. Що Ви, як висококваліфікований спеціаліст, можете порадити для збереження жіночого здоров’я? Та які «дзвіночки» є негайними для звернення до лікаря онкогінеколога?
Найперше, що має зробити будь-яка жінка, якщо вона давно вже не була у гінеколога або мамолога, то піти просто на профілактичний огляд. Навіть, якщо відсутні скарги, а якщо вони присутні, то до лікаря треба не йти, а бігти. Лікар у свою чергу знає які аналізи та діагностики потрібні, щоб допомогти пацієнтці.
Щодо «дзвіночків». Будь-які виділення, швидка зміна ваги, порушення циклу, різка та часта зміна настрою, підвищення температури протягом тривалого часу, дискомфорт або біль під час та після статевого акту, свербіж або печіння, а також якісь новоутворення на тілі- ось це все може бути тим самим «дзвіночком» до негайного відвідування лікаря гінеколога. Про це мало хто каже, але також важливо робити зовнішню оцінку тих частин тіла, які бачить лише сама пацієнтка. Будь-які зміни на тілі зазначають про те, що щось не так. Також потрібно слідкувати за дивними, на ваш погляд, родимками, які змінили свій вигляд.
На жаль, сучасні жінки віддають перевагу ідеальному зовнішньому вигляду, аніж міцному здоров’ю. Вони наполегливо обходять регулярні відвідування таких спеціалістів, як гінеколог, мамолог або стоматолог. Багато хто забуває, що онкологічні захворювання на ранніх стадіях зовсім ніяк не турбують пацієнтів і виявляються лише при огляді.
Я дуже б хотіла, щоб жінки не нехтували своїм здоров’ям та профілактично відвідували лікарів! Саме це допомагає діагностувати на ранніх стадіях хворобу та зберегти Ваше життя! Найдорогоцінніший скарб- це Ваше здоров’я!
