матеріал підготувала Катерина Груднєва
Артист – відповідальна професія, яка потребує неабиякої підготовки у фізичному, психічному та психологічному аспекті. Під час війни вони перетворилися у так званих «волонтерів», які вселяють в нас дух незламності, допомагають не здаватися і також не забувати про те, що війна триває. Сьогодні ми поговорили з LERNY – молодою, амбіційною та надзвичайно талановитою співачкою. Обговорили складнощі, які можуть виникнути на початку кар’єри, звідки черпати натхнення для написання пісень, кумирів дитинства, зміну псевдоніма та багато іншого!
На які труднощі ти натрапила на початку своєї кар'єри та як зуміла їх подолати?
У Кременчуці, моєму рідному місті, майже не було студій звукозапису та багато можливостей займатися улюбленою справою на новому, крутому рівні з новим підходом. Тому, кожні вихідні, маючи можливість, я була у Києві. Інколи доводилося пропускати шкільні дні, бо моя вчителька з вокалу вже мене помітила і сказала «Приїжджай на заняття, ти мені потрібна». Саме тому, 4 години кожен день, у Києві я була на 100% присутня на заняттях, бо мала бажання узяти все та навіть більше. Вже потім, коли я переїхала до столиці, я іноді дозволяла собі працювати десь на 30%, коли мала погане самопочуття, та все ж таки, не полишала активну підготовку до випуску першої пісні. Також я мала труднощі з відмовою, приблизно у 15-16 років. Мені було страшно висловлювати власну думку, тому що я мала справи з поважними людьми та мені дійсно був потрібен час, щоб навчитися казати «Я бачу так, хочу так і ми робимо отак».
Яка з твоїх пісень є для тебе особливою?
Якщо казати про пісні, які вже можна вільно почути на різних платформах, напевно, це «Из моих снов». Я дуже люблю кожну секундочку цієї пісні та вона є моєю першою, серйозною роботою, коли був кліп, багато підготовки та спроб записати її на студії. Тексти своїх пісень я пишу сама, проте ніколи нікому не казала, але історія, яка закладена у цій пісні, для мене надзвичайно важлива. Саме сенс пісні та спогади, які вона викликає. Знаєте, кожен звучочок, кожне словечко у саме сердечко (сміється)! Чесно кажучи, шкодую, що «Из моих снов» написана не українською, але думаю, що скоріш за все я її перекладу, бо я дуже її люблю і цього вже достатньо. Якщо говорити про пісні, які Ви ще не чули, то там просто «рознос». «Доказом» є моя прем’єра, яка ось-ось відбудеться. І ця особлива, бо відчуття, наче я оголюю душу перед своїми слухачами. Там 100% моя історія і мені було дуже складно признати на початку, що таке було, є й так закінчилося у моєму житті. Я вважаю, що вона має сильний меседж і я навіть хотіла зробити татуювання із приспівом пісні – потім усе зрозумієте, бо правда, ці слова надзвичайно важливі.
Справа, якою ти зараз займаєшся, була твоєю дитячою мрією?
Абсолютно! Я з дитинства ще знала та ніколи не мала сумнівів про те, чим хочу займатися у житті. Я не бачила себе ніде, окрім сцени. Бо з дитинства пишу пісні, танцюю, всі мої прогулянки з друзями – це підготовка до концертів, а мій особистий час – фортепіано, акорди, тексти. Навіть, все що мене турбувало в той момент, завжди фіксувалося на папері. Тому, так, це була моя мрія і залишається!
Як ти можеш охарактеризувати себе, дивлячись на свої захоплення?
Однозначно, творча. Чуттєва, мені здається, я відчуваю все дуже тонко і це дає мені можливість потім транслювати це у піснях, танцях і творчості в цілому. Також вперта, бо якщо я хочу, то обов’язково цього досягну. Хоча, можливо, удам, наче вагаюся, але це тільки для того, щоб встати й піти до своєї мети ще швидше та з більшою впевненістю. Ще я організована, навіть була президентом школи й мала на собі багато відповідальності. Отже, ще й відповідальна, але інколи беру на себе занадто багато справ і не делегую ними, тому що краще це зроблю я і буду задоволена, ніж хтось інший. Звісно, у мене є і мінуси, я жива людина та маю їх достатньо, тому не знаю чи ділитися з Вами такими секретиками (посміхається).
Чим ти надихаєшся під час написання своїх пісень?
Своїм станом, це 100%. Не всі мої пісні про мої історії, тому що я чутлива людина. Я можу відчувати те, що відчувають інші люди та брати це за основу своїх пісень. Я сідаю, входжу в стан і думаю «що б я хотіла сказати та про що написати» і, звісно, під час цього процесу ця історія вже стає моєю, навіть якщо такого ніколи не траплялося у моєму житті. Це я зараз згадую пісню «BOY» про зраду та ревнощі. Також мене надихають книжкові історії, адже я багато читаю.
Хто є для тебе кумиром і чому?
В дитинстві я була фанаткою серіалу «Віолетта», головна героїня якого приїхала до музичної школи та почала там розвиватися, співати й танцювати. Я у ній наче побачила себе, адже я також танцюю та співаю майже увесь свій вільний час, тому мріяла стати такою ж і називала її своїм ідеалом. Хоча, мені навіть тато казав «Лєр, ну ти ж розумієш, немає в житті ідеалів», а я відповідала «ні, ти не розумієш як треба жити», ну така я бунтарка (сміється)! Мені здається, я перейняла у неї міміку, не боялася виражати свої емоції під час виступів. Одного разу, навіть моя керівниця підійшла до мене та сказала «Лєр, а можеш трошечки менше проявляти свої емоції, бо на фоні інших ти виглядаєш як біла ворона». Зараз я, звісно, слідкую за цією героїнею, вона стала сольною артисткою, але вже не так, як раніше, трошки інакше. Проте, вона все ж таки залишається моїм дитячим кумиром і я сподіваюся, що колись Ви почуєте наш фіт (посміхається)!
Як з'явився твій минулий псевдонім "LERA NEZHNAYA" і чому ти була змушена його змінити?
Це дуже прикольна історія, яку я сильно люблю. Одного разу, на уроці акторської майстерності, моя викладачка охарактеризувала мене як «нежная» і «пастельная», що я вся така лагідна, добра й таке інше. І хтось із моїх одногрупників підхватив цю фішку «нежная» й почати мене так називати. Після цього я подумала «ну дійсно, так і є», тому обрала собі такий псевдонім. Але, як виявилось, я взагалі не така. Можливо, одна моя сторона й така, а друга – зовсім інша. І коли ми робили фотосесії для обкладинки пісень, мої друзі кажуть «Лєр, ти ж «нежная», але твої образи й погляд не виглядають так. Та й взагалі, ти виглядаєш супер контрастно, тому нічого ти не «нежная»». Також, важливу роль зіграло те, що це російське слово, тому я вирішила обрати новий псевдонім. Він дуже цікавий, дещо бунтарський та дуже подобається мені.
Яка подія за час твого професійного зростання є для тебе найяскравішою та найпам'ятнішою?
Насправді їх дуже багато. Першою, мабуть, стала подія, коли я прийшла на студію і моїй мамі кажуть «Знаєте, у Вас така талановита дитина. Вона робить неймовірні речі у своєму віці», також моя викладачка з вокалу казала «Лєр, ти дуже особлива та цікава, тебе має побачити весь світ» і я зберігаю ці спогади назавжди у своїй голові. Якщо казати про більш масштабні події, то це затвердження зйомок кліпу, який узяли на М2. Це неймовірні відчуття, наче у казці! З останніх таких подій, то це написання пісні «Сонце». Написання тексту та створення аранжування полягало повністю на моїх плечах, а пізніше я виконала її чорновий варіант на швейцарському фестивалі. Після виступу до мене підійшла одна швейцарка зі словами «Слухай, я не могла стримати своїх емоцій, коли ти співала. Давай я профінансую створення й випуск цього шедевру, його має почути весь світ» і це було щось неймовірне для мене, адже я тільки переїхала і зовсім не знала куди мені йти та як далі рухатися. Так склалася доля, тому я погодилася на цей подарунок, також вона додала «Не піклуйся ні про що, я це роблю тому, що хочу та можу».
Як ти вважаєш, яку місію зараз переслідує артист?
Я вважаю, що моя місія полягає у тому, щоб завдяки музиці допомагати людям проживати різні емоційні стани, відпускати погане, бути поруч з ними у моменти щастя й розпачу, надаючи підтримку за допомогою влучних слів і відчувати всі можливі емоції, що є всередині. Бо, мені здається, найцікавіше, коли ти спілкуєшся з людиною – це побачити її особливості, можливо незвичні, десь цікаві й незрозумілі, але це й робить її індивідуальною. Ось, моя місія в тому, щоб допомогти таким людям це прийняти та не боятися проявляти себе.
Що б ти сама собі порадила, якби мала можливість повернутися на початок свого професійного шляху?
Розмірковуючи над цим питанням я зрозуміла, що весь мій досвід – тяжкий, але прекрасний. Тому, скоріше за все, я нічого собі не радила б. В мене було багато сесій з психологом, під час яких ми працювали над моїми установками у голові, над розкриттям, над проявом себе і якби я це все не пройшла, то навряд чи зараз була тією, ким я є. І я нервую та боюся, але дуже цікаво, що чекає на мене попереду!
Яку пораду ти можеш дати тим, хто мріє розвивати себе в тому ж напрямку, що й ти?
Все-таки, одну пораду можу дати як усім, так і собі. Це бути впевненою у тому, що робиш і робити тільки так, як хочеться тобі. От робити свою пісню так, щоб ти ловив кайф від кожної її секундочки та робити ту обкладинку, яку хочеш. Гнути свою лінію, так би мовити! Ти – артист, і це твій прояв, твоя творчість, тому тільки по-твоєму має все бути. І саме завдяки цьому буде натхнення просувати свою творчість, постійно бути з нею, співати і надихатися собою!
