матеріал підготувала Чаюн Мирослава
Ірина (TikTok: @irynablck) переїхала у Лондон в квітні, після початку повномасштабної війни. За освітою - юристка та перекладачка, але тричі спробувавши себе в юриспруденції, зрозуміла, що ця сфера не для неї. Розповідає, що на колишніх роботах були і нездорові стосунки в колективі, і навіть плакала в туалеті. Після цього довгий час викладала англійську мову для дорослих, оскільки має подвійний диплом.
Після переїзду заповнила профіль у LinkedIn і HR-спеціаліст самостійно її знайшла.
«Як у всіх, хто переїхав через війну закордон, було бажання просто знайти хоч якусь вже роботу. Я собі в голові мала приблизну картинку того, що я хочу і якось так сама мене робота і знайшла. Мені не писали назву компанії. HR сказала, що їм сподобалось моє резюме і в них є позиція».
Дівчина зізнається, що спочатку хотіла відмовитись, бо перша думка була, що це щось на кшталт «пройдіть наші курси і потім ми можемо надати вам роботу Sales Manager». Але потім під час розмови менеджер з персоналу вказала, що це - TikTok.
«Я була в шоці. Мені пощастило, що вони мене знайшли».
Ірина розповідає, що на той час в неї за місяць було лише одне інтерв’ю. Це була співбесіда у британську редакцію Vogue, але там дівчина отримала відмову, від чого сильно засмутилась.
«TikTok наймав мене на роботу двічі. Першого разу мені подзвонили, я пройшла співбесіду, сказали, щоб я чекала другу співбесіду. Але потім зателефонували і вибачились, бо вже закрили цю позицію. А через місяць зі мною зв’язались, оскільки з’явилась ще одна вакансія. Загалом було 3 чи 4 розмови. Від першого дзвінка до останнього дзвінка, коли мене взяли на роботу, пройшло 3 місяці».
Дівчина відзначає, що корпоративна культура в Україні та у лондонських компаніях дуже відрізняється.
«Кожного разу я чекала якогось підвоху. Не може бути таке ставлення у людей до інших людей в компанії. Щоразу було лячно, щось очікувала поганого, але нічого не траплялось (сміється). А ще тут цінують life-work balance, ніхто не перепрацьовує».
Ірина згадує, що зазвичай після роботи в Британії колеги ходять в паб, але оскільки з 15:00 до 19:00 в офісі наливають пиво, то працівники просто підіймаються на потрібний поверх.
Графік роботи з 8:00 до 17:00, хоча переважно в Великобританії працюють з 9 ранку. Ймовірно, це пов’язано з тим, що компанія знаходить в Китаї і китайський менеджмент має своє відображення. Як і більшість компаній у Лондоні, офіс надає можливість працювати віддалено: два дні з офісу, три дні з дому.
Зараз Ірина має власну TikTok-сторінку, де ділиться моментами з життя та роботи. Проте посаду, на якій працює, не вказує навмисно, у цілях безпеки.
«Мені незнайомці надсилають нікнейми людей і кажуть, щоб я їх розблокувала чи заблокувала. Навіть писали українські блогери, в яких сотні тисяч підписників, з проханнями просунути їх облікові записи. Люди не розуміють, що по-перше, це заборонено, а по-друге, в компанії не працюють три людини. Це великий бізнес з великою кількістю працівників. У кожного відділу своя відповідальність, у сферу якого ти не маєш доступу».
Офіс, де працює дівчина, має wellness room, масажний кабінет, пін-понг, місце, де можна випити каву або почитати книгу. На двох поверхах є кухні, де, окрім снеків, шоколадок, кави, є кейтеринг.
«Якось ми у wellness room з колегами караоке співали (сміється). Загалом все зроблено для того, щоб ви не відчували себе серйозним дядьком, який працює і дня білого не бачить».
Ірина додає, що найулюбленіше місце в офісі - їдальня, а не подобається прокидатись о 5 ранку, щоб зібратись до офісу на 8. Проте роботою задоволена. Дівчина жартує, що тут навіть плакати не доводилось, на відміну від колишніх робіт, бо атмосфера дуже приємна.
«Найбільше подобаються в роботі стосунки з керівництвом. В Україні в мене такого не було, щоб я могла спокійно обговорити з керівником всі свої питання, які виникають. До речі, моя начальниця завжди мене запитує, як справи в Україні, у родині. Це мені дуже подобається. Ми можемо з нею піти на 7 поверх попити пиво. Звісно, я розумію, що це моя начальниця, але в мене немає страху».
