матеріал підготувала Юлія Ящук
У світі сучасного розвитку та впливу навколишнього середовища на світогляд людства, важливу роль відіграє правильна самооцінка, відстоювання своїх кордонів та вчасне звернення до спеціалістів в стресових ситуаціях.
Надія Скобицька – дипломований фахівець даної галузі з досвідом, яка точно знає важливість психологічної допомоги, як вчасно говорити слово «ні», правильно відстоювати свою позицію в суспільстві та ефективні методи боротьби зі стресом в непростий для всіх час.
Надіє, ви досвідчений спеціаліст своєї справи, яка надала допомогу не одній людині. Розкажіть, з чого розпочався ваш шлях та чому вирішили обрати для себе дану професію?
Скільки пам’ятаю себе, я легко контактувала зі своїм оточенням. У садку, на подвір’ї, у школі – завжди було багато друзів. Причому була дуже допитливою і любила людей, нові місця, нові знання. У віці 14 років захопилася психологією, самовдосконаленням та саморозвитком, тому що зрозуміла, що хочу вчитися та допомагати людям. Далі вступила на факультет психології на денну форму навчання в КНТЕУ. Паралельно проходила особисту терапію та базовий курс по психологічному консультуванню.
В суспільстві існує думка, що краще завищена самооцінка, чим занизька. Як ви вважаєте, чи правильне це твердження? З чого починається формування здорової самооцінки?
Самооцінка – це оцінювання себе в порівнянні з іншими. Кожен другий клієнт приходить до психолога з запитом на роботу, з самооцінкою, маючи на увазі, зовсім різні проблеми. Чому люди взагалі хочуть її підвищити? Вони прагнуть всередині почуватися добре. Але насправді це не про самооцінку, а про самоцінність. Самооцінка – це ніби внутрішній критик, який оцінює нас ззовні. Наприклад, можна змушувати себе йти у спортзал, тому що в мене не настільки гарна фізична форма, як у Маші, і бути через це незадоволеним. А можна піти в спортзал, бажаючи підтримувати своє здоров’я, та силу в тілі. Тому замість цього, було б добре розвивати самоспівчуття – ставлення до себе, як до хорошого друга. Існують дослідження, які показують, що люди з любові до себе досягають більшого в житті, ніж ті, хто порівнює себе з іншими й займається самокритикою. Найчастіше наш внутрішній критик – це наші внутрішні батьки. У дорослому віці ми починаємо самі себе критикувати так, як колись нас критикували батьки. А стати другом собі – це якраз про те, щоб спробувати переформатувати свого внутрішнього критика.
На своїй сторінці в соціальній мережі Instagram, ви поділилися дописом про те, що являють собою психологічні кордони та як їх правильно захищати. Чи пов’язують низьку самооцінку зі страхом правильного відстоювання своїх кордонів?
Насамперед порушення своїх кордонів треба відчувати. Зазвичай люди не можуть захистити власні кордони з двох причин. Перша: у людини взагалі немає такої навички, бо її цього не навчили. Тоді завдання − знайти того, хто в цьому допоможе. Найкраще з цим впорається психотерапевт. Другий варіант: люди вміють захищати свої кордони, але не можуть протистояти в конкретній ситуації. Іноді вони вміють захищатися, але роблять це в якійсь одній формі або, наприклад, занадто агресивно. Коли реакція на порушення кордонів − крик у відповідь, це не завжди погано, але якщо ви будете кричати на начальника, вас можуть звільнити. Тоді завдання психотерапевта полягає в тому, щоб допомогти знайти більш адекватні способи захисту.
Які поради, ви можете дати людям, які хочуть навчитися правильно відстоювати свої кордони, вчасно говорити слово «ні» і взагалі почати себе поважати?
У людей буває романтичне уявлення про свої кордони. Їм здається, що в разі порушення вони мають обов’язково дати відсіч. Але іноді достатньо просто розвернутися і піти. Буває так, що в момент порушення наших кордонів нам бракує часу й сил, щоб зрозуміти, як реагувати. Варіанти спадають на думку вже після конфлікту, і ми уявляємо, як могли б себе захистити. Але важливо дати собі право зрозуміти, що атака була занадто сильною, а протистояти було не в наших силах. Не варто думати про себе «Я слабак».
У деякої частини людства існує велика залежність від думки інших типу: «Хто що може сказати, подумати, а що буде далі?». Як побороти цю залежність, бути впевненим в собі, нарешті жити своїм життям, у своє задоволення?
Якщо наші кордони проломлюються і ми нічого не встигаємо з цим зробити, це нам шкодить. Але іноді ми можемо добровільно посунути їх. Наприклад, я не хочу, щоб мама приїжджала, але розумію, що образити її буде для мене гірше, тому я свідомо посуваю власні кордони. Це однаково порушення, але в мене з’являється зона контролю. Коли людина знає, в яких ситуаціях зазвичай порушують її межі, варто встигати в ці моменти взяти паузу буквально на кілька секунд і запитати себе: «А що зі мною? Що я зараз відчуваю?». Необов’язково якось інакше реагувати, просто дайте собі кілька секунд подумати над почуттями. Після такої ситуації треба теж поставити собі запитання: «Що сталося зі мною?». Якщо, як у випадку з мамою, я боялася образити її, можна спробувати зрозуміти, чому виникла така думка. Можливо, є попередній досвід, коли найрідніша людина образилася після відмови у приїзді або, навпаки, такого досвіду не було. Тоді питаємо себе: «Звідки у мене таке уявлення?».
Наразі триває повномасштабна війна. Багато людей самотужки стараються боротися зі стресом. Чи важливо в таких ситуаціях звертатися до спеціаліста? І чому?
Якщо ви чи ваші рідні відчуваєте тривогу, у вас трапляються панічні атаки, ви близькі до депресії чи навіть на межі – обов'язково зверніться за підтримкою та допомогою до спеціалістів. Без кваліфікованої допомоги тривалий стрес та емоційні потрясіння можуть призвести до затяжної депресії та проблем зі здоров’ям.
Важливе питання, яке зараз хвилює багатьох. Як самостійно боротися з підвищеною тривожністю в стресових ситуаціях?
Важливо відстежувати думки. Постійне “пережовування” новин у голові лише підсилює тривогу, тому треба змусити себе перемкнути увагу на щось інше. Наприклад, можна спробувати розв’язати важку задачу чи кросворд — варто робити щось, що допоможе максимально залучити когнітивні здібності та відвернутися від думок про теперішню ситуацію в країні. Коли відчуваєте тривогу, то можете спробувати дихальні вправи: робити глибокі вдихи й видихи, зосередившись на цьому.
На останок, які у вас цілі на майбутнє? Чи плануєте далі допомагати людям, проводити консультації, розвиватися у своїй професійній діяльності?
Так, звичайно. Планую далі розвиватися у своїй сфері діяльності, проводити консультації, допомагати людям, адже вважаю це своїм покликанням у житті. Хочу покращувати свої навички, продовжувати професійно зростати та вчитися новому.
