матеріал підготувала Вілейко Анастасія
Олена Кірюшкіна - засновник центру іноземних мов «Альбіон», психолог та волонтер в «Nova Ukraine». Олена переїхала до Польщі, коли почалась війна. Закрила 5 офісів центру «Альбіон» в Нікополі і продовжила працювати лише онлайн. Згодом, стала волонтером та активно надає психологічну підтримку співвітчизникам. Наскільки важким був цей шлях? Які були складнощі та як їх вдалося пройти?
Як прийшла ідея відкрити власний центр англійської мови? З якими складнощами ви стикалися?
Ідея відкрити Мовний центр «Альбіон» виникла передбачено. Я викладала англійську з першого курсу університету. На момент відкриття (в 2006 році) я вже закінчила університет та встигла попрацювати на великому підприємстві. Відкривали центр ми з моїми двома одногрупницями. Потім розділились. Я почала розширювати діяльність і в Центрі з’явились нові напрямки: інші мови, дитячі гуртки, психолог, логопед, творчість, різноманітні ігри. Щодо складнощів, то їх при відкритті не було. Але завжди є таке явище, як сезонність: влітку діти хочуть відпочивати, а не навчатися, тому кожне літо було важким періодом для центру. І хоч інші проекти, як літні табори існували, вони не вирішували всіх проблем.
Якого методу викладання дотримувались ви та іншу викладачі в центрі?
Ми завжди дивились на потреби наших учнів та практикували індивідуальний підхід. Наприклад, якщо дитина готується до екзамену, то це одна методика; якщо вивчає мову для свого розвитку (мій улюблений варіант), то це комунікативна методика. Я завжди за те, щоб навчатися за британськими комплексами. Над цими підручниками працює велика група людей, фокус-групи досліджують ефективність. Вони показують відмінний результат вже багато років. Але для вивчення мов, велике значення має те, хто є вашим провідником у світі знань. Бо підручника замало.
Як змінилась робота центру від початку війни? Що зараз з ним відбувається?
Наразі офлайн центр зачинено. Наше місто під обстрілами. Один з офісів сильно постраждав, він також був пограбований. Тож чекаємо закінчення війни. Насправді, вчителі частково перейшли на онлайн-форму раніше, ще під час карантину. Ще тоді це був перший шок для нашого колективу. Звичайно, не такий, як війна, але ще тоді ми мали перейти в інший формат. Сподіваємось на відновлення та новий старт нашого проекту.
Чому ви вирішили стати психологом? Які труднощі були з цим?
Психологічну освіту я почала здобувати під час другого декрету (з 2016 року). Мої учні завжди ділилися зі мною багатьма своїми болями та секретами, тож я, перш за все, хотіла бути більш професійним педагогом Зараз я дуже радію, що в моєму житті є ще один інструмент допомоги людям. Це стало у нагоді і мені самій у 2022 році. Труднощів також не було. Було цікаве навчання, знайомство з багатьма людьми під час нього. Хіба що, я не знала спочатку, що під час навчання треба відвідувати власного психотерапевта та супервізії. Це були додаткові витрати. Але це було і є необхідним.
Будучи психологом з чим ви стикаєтесь найчастіше?
Наразі я найчастіше стикаюсь зі станом розгубленості у людей. Вони не знають що їм робити, як саме жити і де. Стан невизначеності.
Розкажіть про найскладніші випадки за Ваш досвід роботи.
Найскладніше — це було під час війни почати працювати з людьми, які постраждали від неї. Я завжди уникала цієї теми. Потім пройшла декілька навчань (одне з яких від психотерапевтів з Ізраїлю) і почала підтримувати наших людей. Не одразу. Бо на початку війни мені теж потрібна була допомога, і я вдячна кожному, хто зустрівся на моєму шляху в перші місяці війни. В цей час я допомагала людям лише інформаційно. Писала дописи про місця, куди можна звернутися, куди дзвонити, на що розраховувати.
Як переїзд до Польщі вплинув на вашу роботу?
Переїзд до Польщі був неочікуваним. Коли ми сіли в переповнений евакуаційний потяг, я запитала людей: «Куди він взагалі їде?». Він їхав до Львова. Я почала писати подрузі, яка там проживає з питанням: «Які у нас є варіанти?». Також писала друзям в Польщі. Мій друг, якого я знала тільки онлайн (вже 18 років) запропонував кілька варіантів і ми поїхали до його міста, яке моя сім’я дуже полюбили згодом. Я бралась за будь яку роботу тоді. Відразу відкрила благодійні групи (вивчення англійської онлайн) для українців. В той же час почала викладати українську для англомовних людей. Це не аби-як розширило коло мої друзів. Це неймовірні люди!
Чому ви вирішили стати волонтером? Чим саме ви займаєтесь?
Офіційно, як волонтер, я почала працювати з листопада 2022 року, коли моя знайома запропонувала мені це. Я обрала напрям Social Media і зараз допомагаю з перекладом текстів та субтитрами для відео, викладаю пости про роботу фонду, відповідаю за роботу сторінки в інстаграм. Зараз вивчаю принципи роботи в соцмережах і хочу застосувати їх для розвитку сторінки фонду.
