матеріал підготувала Гук Софія
Ми зустрічаємось з Анастасією в зумі. Попри нічний обстріл, вона посміхнена та виглядає впевнено , тож одразу роблю їй комплімент щодо зовнішнього вигляду. І це не дивно, адже Анастасія – кріейторка успішного етно бренду 1991 ethno studio, який набирає шалених обертів. Якщо коротко описати її бренд – він про вінтажні піджаки з ручною вишивкою, які ви точно мали б помітити, коли гуляли вулицями Києва чи пили каву на Золотих. Але коротко не вийде, бо за ним стоїть значно глибша філософія, ніж видається на перший погляд. Тож чи лише в піджаках діло та в чому полягає історія успіху 1991 – читайте в цьому інтерв’ю.
Ідея створення бренду 1991 ethno studio прийшла до вас вже під час повномасштабного вторгнення. Цікаво як це – наважитись в такий нестабільний час на створення власного унікального продукту? Що підштовхнуло до цього рішення та як на нього відреагували рідні?
Насправді буде зовсім неправильно порівнювати й казати що на той момент «ми втратили все», бо в нас в принципі не було власної нерухомості, супер великих статків та зарплат. У мене була маркетингова агенція, яка на час повномасштабної війни була на паузі. Тобто в нас всі джерела доходу закінчились, моїй дитині на той час було три місяці та ми вирішили переїхати з Києва в Івано-Франківськ з міркувань безпеки.
В мене з’явилась ідея і на той час не було нічого, що б їй заважало, бо не було роботи full-time, яка б займала час і тоді з’явилась думка: «А що я втрачу?». Звісно, було що втрачати, але на той момент воно здавалось як раз вчасно, доречно. Дуже хотілось підтримувати ось це українське, бо ми розглядали варіант з малишкою (дочкою Анастасії – ред.) переїхати за кордон вдвох і я одразу думала: «Так, я буду точно ходити на якісь мітинги, зібрання. Я точно хочу висвітлювати це публічно. Що ж такого можна одягнути, щоб це було про Україну, але без оцього заїждженого «рускій воєний корабль ***» та всіх фраз, які ми звикли чути на початку повномасштабного вторгнення?» (сміється). Моя сім’я загалом дуже про вишивку. В мене бабусина сестра, прабабуся вишивали, а на свій випускний я одягала вишиванку, яку мені вишила бабуся один рукав, бабуся – інший, мама – посередині орнамент. Тому мені важливо було це пов’язати з вишивкою і так з’явилась ідея. А я просто така людина, в якої коли з’являється ідея-картинка, я спати не можу: в голові прокручується як це можна розвивати. Власне, від ідеї до першого проданого блейзера в нас пройшов тиждень.
Погоджусь, що однією із найкрутіших фішок ваших блейзерів є вишивка – завжди унікальна, бо зроблена вручну. Тож чи можете поділитись частинкою процесу: як знаходили майстринь, в яких куточках України для вас вишивка найкрасивіша?
За півтора року роботи з вишивкою досі не можу виділити яка подобається, бо мені подобається все. Якщо зараз відкрити гардероб, в мене напевно піджаків 13 наших з різною вишивкою, і ні один не повторюється. Всі піджаки для мене про історію. Ми навіть в якийсь момент почали детальніше вивчати з етнографами розвиток вишивки та її первинне значення.
А майстрині у нас здебільшого з Івано-Франківської та Чернівецької областей, власне, у мене сім’я (мамині батьки) з Коломийського регіону. Тож ця вишивка мені більш звична та притаманна, але все одно виокремити якусь не можу.
Для мене кожна вишивка класно поєднується з різними форматами піджаків: в нас є короткі жилети, сорочки кежуал варіанту. Піджаки мають різний крій, текстури, та це все не змінює гармонії поєднання.
Нещодавно в 1991 etno studio був неймовірний дроп upcycling сорочок, де основними фігурами були українські мисткині та їхні цитати – від Ольги Кобилянської до Лесі Українки. Що надихнуло на створення цієї колекції?
Як не дивно, українські жінки. Ми обрали таких головних, всім відомих сильних особистостей та їхні фрази, які дуже надихають. Мені здається, багато дівчат хотіли б носити ці фрази на собі як певне нагадування.
Також мене надихнули жінки навколо мене. Коли я задумалась про те, що в мене в оточенні є дівчинка, яка керує ювелірним брендом, є дівчинка, якій 18 та вона підняла авдиторію до 80.000, в мене виникало лише «Ого!» та щире захоплення. А хто так може, як не ми?
От зранку списуємось з подругами і хтось каже: «О, мені сьогодні уламок прилетів на балкон». І ми такі: «Ок, йдемо пити каву на Золоті». (сміється)
І ми в цей час говоримо про масштабні проєкти, і кожна з нас, попри те, що намагається вберегти свою сім’ю, так вдало переплітає материнство-безпеку для дитини-садочки-масштабні проєкти-мільйонні бюджети-нічні вибухи, а ще нові ідеї, що приходять на думку у ванній під час повітряної тривоги. Тож для мене українські жінки – те, що надихає найбільше.
Зараз 1991 старається по максимуму розпродати залишки старих дропів, частіше за все ще й з непоганими знижками. В сторіс ви зазначали, що на бренд чекає ребрендинг. Чого очікувати авдиторії – величезних змін чи чогось незначного?
1991 сильно зміниться, бо насправді він робився на запалі, і чимало ідей треба було допрацьовувати. В мене не було досвіду роботи у фешн-бренді зсередини. Хоч я теоретично розуміла як це працює в плані маркетингу, натомість в плані стібків, деталей піджака та інших нюансів я не знала нічого. Здається, слово «лацкан» (відворот грудної частини одягу – ред.) вивчила вже тоді, коли з’явився власний бренд. (сміється)
Зараз хочеться більш продумано, якісніше, лімітованіше. Гарантую, що це буде на рівень вище, бо мені здається, що ми давно виросли з формату, в якому досі працювали. Нас продублювали та сплагіатили вже десятки брендів. Хоча ми й досі дуже вирізняємось, та ми можемо зробити ще краще. В нас зараз лише upcycling, та хочемо додати серію з власного виробництва та активно над цим працюємо. Зміниться все: пакування, тексти, та блейзери з вишивкою, звісно ж, залишаться.
Щодо конкуренції: хоч 1991 etno studio на нашому ринку були першими, хто вирішив поєднати вінтажний блейзер та вишивку, все ж з’явилось чимало брендів, які вирішили скопіювати у вас цю ідею. Як справляєтесь з цією конкуренцією та чи насправді вона така велика?
Я взагалі дуже принципова та прямолінійна людина, тому всі перші бренди, які починали за нами повторювати, викликали у мене дуже багато емоцій. Мені хотілось зі всіма сваритись, блокувати, публікувати сторіс.. Зараз напевно раз в тиждень мені скидають щось нове: наприклад, зараз ціна блейзера 1991 приблизно 6000 ₴, а мені скидають блейзери з вишивкою, яка куплена на ринку за 700 ₴. Раніше я б дуже сильно злилась, та зараз мені спокійно. Розумію, що в нас є наша авдиторія, нас обирають. Ми їздили в Цюрих на Ukrainian Fashion Week, нас запрошують в Лондон, Берлін, Варшаву, Сінгапур, Братиславу, Відень… Також працюємо зі стилістами телебачення, лідерами думок, мільйонниками.
Тобто це копіювання зараз не викликає у мене жодних емоцій, бо це було закономірно. Неприємно, але закономірно, що це популярний формат, який класно сприйнявся. Я думаю, що ми вклали дуже багато сил в те, щоб поширити це та продемонструвати людям те, що піджак з вишивкою - це не щось дивне, а навпаки - щось класне, що його можна вдягати хоч кожен день та стилізувати з джинсами, карго чи спортивними штанами. Саме так ми цю нішу й побудували.
Я не впевнена, що це можна назвати конкуренцією, я це швидше приймаю як «надихнулись». Та це ніяк не впливає на нашу роботу, бо я не вірю, що людина, яка знає історію, формат, якість, буде обирати між нами та брендами, які повторюють.
Чи плануєте відкривати 1991 для міжнародного покупця, чи ваш продукт швидше для українського покупця?
Наш продукт загалом для українців, але за час існування бренду від 10 до 20 іноземців купували блейзери – до речі, як чоловіки, так і жінки. Ми абсолютно відкриті до покупців з інших країн, тому що розуміємо наскільки важливо для українок з-за кордону транслювати свою ідентичність.
Думаю, при зародженні бренду це й була наша цільова аудиторія, бо чимало дівчат виїхало і їм було важливо носити річ, яка б нагадувала про дім та відрізняла їх від наших «сусідів». Зрештою, слов’янська зовнішність сприймається іноземцями досить однотипною.
Нам навіть розповідали клієнти, що наявність вишивки часто стає темою для розмови чи знайомства – за неї чіпляються, про неї говорять, і так розуміють, що побачили своїх. Загалом, зараз десь 70 % покупок йде закордону, та пріоритетним є розвиток на Україну. Бачимо, як одягаються українські дівчатка, надихаємось івентами типу Kyivness чи Кураж Базар, і бажання розвивати український ринок тільки посилюється.
Який дроп 1991 є вашим найулюбленішим та приніс найбільше задоволення?
Якщо не рахувати саме сорочки, які є нововведенням, серед блейзерів я б обрала весняну колекцію з квітковою вишивкою з мереживом. Вона така ніжна та дівчача - ми її навіть фотографували на рожевому фоні. Я одразу ж після зйомки забрала собі один, а через деякий час ще один – і це враховуючи те, що колекція була лімітованою.
Чи був якийсь конкретний момент, в який стало зрозуміло, що ваша команда створює унікальний ціннісний продукт?
Для мене це усвідомлення постійне протягом всього часу нашої роботи, бо ми ніколи не шукаємо референси чи намагаємось надихнутись якимось брендом. Над розробкою дизайнів здебільшого працюю я, рідше – команда (та цей процес все одно відбувається під моїм контролем), тому впевнена, що такого, як робимо ми з командою більше немає. Також дуже люблю зустрічати людей в наших блейзерах на вулиці або ж коли друзі скидають фотографії людей, одягнутих в 1991. Зазвичай всі блейзери з вишивкою вже сприймаються як наші. Це наштовхує до розуміння, що як ми цю нішу відкрили, так ми її й закриваємо в будь-якому випадку.
Наостанок: що б ви порадили жінкам, які хочуть наважитись під час війни відкрити власний бізнес під час повномасштабного вторгнення?
Я б порадила абсолютно не боятись та починати з маленького. Розвиток йде дуже швидко – особливо якщо робити це щиро та вкладати свій час, зусилля. У мого найкращого друга є чудова фраза – «де фокус, там і результат». Водночас варто пам’ятати про те, що є бюджет; не треба захоплюватись тільки ідеєю, бо чималу роль і відіграє маркетинг. Як на мене, найважливіше те, що ваш бренд – це ви і нічого не розвиває бізнес краще за особистий бренд. Транслювання ваших переконань, цілей має гармонійно вливатись у створений вами продукт. 
