Наталія Собчук – HR спеціаліст з багаторічним досвідом, softskills coach, автор курсів «EQ для НR». Ми поговорили про професію HR та коучинг, про секрети збереження молодості та краси, а також про те, як почати «спочатку» у новій країні.
Наталя, ви HR з багаторічним досвідом. Розкажіть, чому саме цю професію обрали для себе?
Ця сфера сама обрала мене (посміхається). Взагалі у мене 3 вищі освіти: я вчитель початкових класів, що допомагає мені зараз при підготовці до тренінгів та розробці навчальних матеріалів; я - менеджер з персоналу, що дало розуміння важливості людей для бізнесу; я коуч із міжнародною сертифікацією, що допомагає мені розуміти інших. І всі ці три напрямки поєднались в одне. Я люблю людей та комунікацію. Мені цікаво розкривати щось нове в інших, пізнавати та знаходити в людях найкраще. За свій багаторічний досвід я брала участь у всіх HR процесах: від підбору та адаптації – до моменту звільнення. Не кажучи вже про те, що саме HR-відділ складає кадрову політику компанії та стратегію управління найнятими людьми. В ідеалі, звичайно ж, менеджер має не просто знайти людей, дати їм роботу та вектор професійного розвитку, а й створити приємну для роботи атмосферу, прищепити кожному корпоративну культуру тощо. Мені подобається те, чим я займаюсь, але найбільше до душі - це займатися навчанням персоналу. В Україні я проводила тренінги про розвиток емоційного інтелекту, і все, що стосується softskills, вміння управляти часом, бути гнучким, розвивати лідерські якості. Також моєю гордістю є профорієнтаційний проект для старшокласників «Діти професій», на якому протягом декількох днів діти не просто дізнавались про професію HR-а, а мали змогу познайомитися із справжніми професіоналами із різних компаній і найголовніше, - попрактикуватися.
Наталя, ви працюєте в агенції з пошуку і підбору персаналу. Скажіть, чому компанії звертаються в агенції, чому самостійно не шукать персонал?
Звичайно, компанії намагаються шукати самостійно, але не завжди це приносить результати. Ну, по-перше, це делегування обов'язків. У невеличких компаніях просто немає окремої посади рекрутера, який би займався цілеспрямовано лише пошуком необхідних фахівців. По-друге, коли в компанії виникає великий набір співробітників. Це пов’язано або з виходом на новий ринок, або із відкритям нових філій, або із розширенням виробництва. Навіть зараз, під час війни, в Україні дуже відчувається нестача робочої сили. І в цьому випадку власний HR-відділ просто не справляється з потоком кандидатів, резюме, дзвінків та співбесід. У випадку залучання агенції, ми показуємо клієнтам вже фіналістів, які найбільше відповідають вимогам замовника, а це дуже економить час клієнта. Третя причина, з якої звертаються компанії до агенцій, це пошук унікальних, рідкісних спеціалістів, яких одиниці на ринку. Вони працюють і не знаходяться у пошуку роботи, в такому випадку залучаються професіонали-рекрутери. Крім того, я впевнена, що хороший «ейчар» має бути непоганим психологом або коучем. Тобто розбиратися в людях, проводити тестування та виявляти сильні-слабкі сторони. Причому знання коучингу, припустимо, допоможуть помітити деякі особливості людини, навіть якщо вона їх ретельно приховує. Це не лише слова, а й жести, і міміка, і навіть рухи очей. Загалом, HR та коучинг тісно пов'язані.
Вже помітна тенденція та є певне спостереження, що зараз коучем стати досить легко - 1-3 місяці навчання і ти готовий. Як ви думаєте цей підхід має бути?
Я дотримуюся думки, що коуч має бути сертифікований за стандартами міжнародної асоціації коучінгу (ICF). Отримати сертифікат коуча ICF зовсім не просто - потрібно пройти не менше 160 годин навчання, напрацювати підтверджені години практики, пройти тест, написати есе, провести показову коуч-сесію і записати кілька аудіо коуч-сесій, за якими експерти в коучінгу оцінять вашу роботу як коуча.
Розкажіть про ваше модельне життя. Як ви наважились піти вчитися в модельну школу?
Так зірки зійшлися (посміхається). Впадково натрапивши на оголошення про відкриття першої модельної школи для жінок 40+, я зрозуміла, щл мені потрібні були зміни як внутрішні, так і зовнішні. Я вважаю, що очі у жінки мають блищати у будь-якому віці. Однак насправді часто бачу зовсім інше. Поступово жінки вживаються в роль дружини, матері, бізнес-леді, і під вантажем турбот кожної з цих ролей вони немов забувають, що вони, як і раніше, жінки. Найчастіше навіть власне бажання та мрію не можуть сформулювати: все для когось. Безумовно, ці ролі вкрай важливі, але з часом, коли діти виросли, побут і робота налагоджені, потрібно відкривати себе заново. І я вирішила підти за своєю мрією. Навчання в модельній школі згуртувало ще більше мій характер, дало змогу познайомитися з купою класних жінок.
Поділіться своїми секретами збереження молодості та краси?
У жінки буває три віки: перша молодість, друга молодість (після 40 років), і вічна молодість. Звичайно, це жарт, але краса – це теж праця. Жінка за 40 повинна собі приділяти ще більше уваги, ніж у 30. Я дотримуюсь вже багато років інтервального голодування. Колись саме воно допомогло мені схуднути на 30 кг! А ще обов’язково потрібно рухатися. Це не означає виснажувати себе в тренажерних залах. Просто побільше гуляйте, замість ліфту пройдіться сходами. Я не дуже спортивна людина, але час на невеличкий комплекс занять вдома, басейн або прогулянку я завжди знайду. І третє – це наш емоційний стан. Наразі це дуже важко, адже війна робить свою чорну справу і ми живемо вже півтора роки у постійному стресі. Але з іншого боку саме війна вчить нас цінувати кожну хвилину життя. Радійте кожному дню, будьте вдячні за те, що маєте, і не переставайте мріяти!
Наталія, зараз ви проживаєте в Німеччині. Чому саме Німеччина?
Перед тим, як опинитися тут, я змінила 5 країн. Так склалася доля, що мені надали житло саме в Німеччині і я наважилась переїхати сюди. Війна внесла корективи в життя кожного українця, я – не виключення. Мені подобається в Німеччині, це зовсім інші люди, з іншим менталітетом та сприйняттям світу. Але моя основна місія тут – підтримувати і мотивувати до змін інших жінок. Так як професія вимагає від мене організованості, в Німеччині я швидко адаптувалася та приєдналася до інших українок з якими організовуємо різні фестивалі, зустрічі, марші і навіть покази мод українських дизайнерів! На жаль, багато українок, що приїжджають сюди, відчувають себе розгублено, шукають як влаштуватися на роботу. Адже у 70% є вища освіта, у деяких – не одна, а ринок праці очікував людей, що будуть погоджуватися на робочі професії. В Німеччині поки розробляють програму для біженців з України, адже вони не очікувала, що наша нація така обізнана і потребує окремих проектів. Щодо мене: я продовжую працювати онлайн, дякувати моя робота дозволяє, а також вчу німецьку.
Одного разу я їхала в метро. Була зима і ще той період, коли всі ходили в масках. Навпроти мене сиділа німкеня і уважно на мене дивилася. Потім не витримала і спитала: «Ви ж не з Німеччини?». Кажу – ні. А як ви здогадалися? А у вас навіть маска не така. У нас в Німеччині такі не продають. І я зрозуміла, що якби мені не подобалось в іншій країні, я хочу і буду залишатися українкою.
