Як це – почати життя з початку в США? Для більшості українців – це стало реальністю. Після повномасштабної війни багато українок виїхали в пошуку безпечного місця. Наша героїня – кваліфікований юрист, успішна жінка своєї справи в Україні, розпочала нову сторінку свого життя в США. Дар’я працює та проживає в Мічигані. Про імміграційний статус українців, нову роботу та шокуючі факти із судової системи в інтерв'ю для журналу GOSSIP.
Дар’я, наразі ви проживаєте в США та будуєте своє життя, кар’єру саме там. Розкажіть, ви переїхали у зв’язку із повномасштабною війною?
Так, війна була миттєвим каталізатором цього переїзду. Дякуючи Богу напередодні ми встигли повернутися з відпустки додому, в останній раз лягли спати у свої ліжка, а о 5-й ранку розпочалась війна. Того ж дня, приблизно о 5-й вечора ми виїхали машинами у сторону Польського кордону. Знаєте, я раніше щиро вважала, що мій персональний успіх настане тоді, коли я зможу працювати із будь-якої точки світу, і чомусь, завжди уявляла себе десь під пальмою на березі океану, у сонячній шляпі з широкими полями та маленьким лептопом у руках. Та після цієї вимушеної імміграції мені знадобилось більше року, щоб оговтатися та зрозуміти, що найголовніше: діти, лептоп та сонячна шляпа все ще зі мною.
А чому саме США?
Мабуть так мало скластися, все у цьому житті не випадково. Моя найліпша подруга та партнерка по юридичному бізнесу, працюючи зі своїм чоловіком в міжнародному усиновленні та співпрацюючи здебільшого з американськими агентствами, мають багато друзів, усиновлювачів у США, які буквально витягнули нас з України до Польщі, а потім з Польщі до Америки. Наразі ми з дітьми не маємо можливості безпечно проживати на Батьківщині, але якби довелось пройти ще раз цей шлях, я обрала б саме США. Ми всі виросли на голлівудських фільмах, Aerosmith та Pink, вивчали англійську з першого класу, все це, та звичайно привітність самого суспільства полегшило адаптацію та інтеграцію, тут майже не відчуваєш себе іноземцем.
Багато чуток ходить про складнощі легалізації в Америці. Як ви отримували статус біженця? Хто вам в цьому допомагав?
Ніхто не допомагав, довелось самостійно розбиратись з усіма нюансами, бо коли ми вперше подавали документи на Temporary Protected Status (TPS) ця програма лише стартувала. Зрозуміло, що не володіючи мовою та не маючи досвіду, може знадобитись професійна допомога, але є багато інформації в інтернеті українською мовою, центри надання правової допомоги. Щодо складнощі легалізації - так, імміграційне законодавство складне, існує багато прогалин, процес може тривати роками, особливо якщо ми говоримо про Asylum, простіше кажучи політичний притулок, де розгляд справи може тривати довгими роками. До того ж дві програмами, які наразі уряд США пропонує українським біженцям війни, TPS та U4U, є ні чим іншим як неімміграційним статусом, що не веде до отримання Грін Карти, посвідки на постійне проживання, що також не всі розуміють. TPS видається для іноземців, що знаходяться на території США і які не можуть безпечно повернутися назад додому, у нашому випадку, у зв’язку із діючим військовим конфліктом. U4U те саме, але для українців, які знаходяться поза територією США і лише хочуть тут «пересидіти» небезпеку. Так ти можеш працювати, отримати водійські права, сплачувати податки, але якщо ситуація в країні стабілізується, то програма закривається.
Цікаво почути вашу історію працевлаштування та налагодження зв’язків. Чи складно було знайти роботу?
Спочатку це було просто неможливо, я та всі мої знайомі, що подавалися приблизно в один час, чекали на погодження TPS та дозволу на працевлаштування від чотирьох до шести місяців. Я почала активно шукати роботу в середині липня, а працевлаштувалась лише в кінці листопада. За весь цей час пройшла лише три інтерв’ю, знаю, не дуже надихає (посміхається), перш ніж робота моєї мрії у Johnson Law знайшла мене.
Ви працюєте в юридичній фірмі в Мічигані. Розкажіть, а чим конкретно ви займаєтесь?
Наразі я працюю юридичним асистентом адвоката та засновника юридичної фірми, що займається захистом цивільних та конституційних прав у Мічигані. Ми супроводжуємо складні суспільно-важливі справи, пов’язані із державним імунітетом, медичною недбалістю, застосуванням надмірної сили, виробничою недбалістю. Фірма має два офіси, один у Детройті, другий у місті Флінт, та складається з 15 адвокатів та майже 20 юридичних асистентів (паралігалів), на чолі с засновником Веном Джонсоном, який нещодавно увійшов до топ-100 найкращих судових адвокатів у цивільних справах у Сполучених Штатах. Тож, дякуючи Богу, маю можливість навчатись у найкращих.
Дар’я, що ви можете порекомендувати українцям, які лише планують переїзд в США? До чого готуватися?
Я б порекомендувала для початку ретельно зважити рішення, врахувати всі позитивні та негативні аспекти життя в цій країні. Важливо пам’ятати, що Америка - країна велика, один регіон може кардинально відрізнятись від іншого. Висока вартість житла, складнощі з пошуком роботи, яка відповідала б рівню кваліфікації̈ та досвіду, іноземна сертифікація. Багато міжнародних дипломів та документів, які підтверджують рівень кваліфікації тут не визнаються, і це є одним із факторів, який вбиває американську мрію для багатьох експатів. Попри всі вище перелічені недоліки, США не дарма називають країною мрій і можливостей̆, і вони тут безумовно присутні.
Розкажіть, що з юридичної точки зору вас, як спеціаліста, шокувало, а що приємно здивувало в Америці?
Здивував сам по собі дієвий суд присяжних у цивільних справах. США чи не єдина країна, що практикує цивільні суди з залученням присяжних у широкому спектрі справ, про які я раніше розповідала. Я десь бачила, що з 54 країн, які забезпечують суд присяжних, 52 з них використовують його виключно в кримінальних справах. До того ж, присяжними стають за власним бажанням. Тобто, якийсь сумлінний та, бажано, психічно-здоровий громадянин повинен самостійно подати заяву та необхідні документи для включення його до списку присяжних. Тут вважають, що суд присяжних дає людям надію. Суд присяжних робить американську судову систему унікальною і справедливою тим, що він надає можливість адвокату боротись за перемогу свого клієнта у чесному бою, ну ви розумієте (посміхається).
Велика війна змінила життя усіх українців, а як вона змінила ваше внутрішнє? Що для вас стало по-особливому важливим, а що відійшло на другий план?
Війна нікого не оминула та залишила глибокий слід на серці кожного українця. Багато жінок, так само як і я, були вимушені покинути свої домівки, чоловіків, усе своє попереднє життя та їхати у невідомість, рятуючи дітей від воєнних дій - це величезний стрес та відповідальність. Та я не можу сказати, що щось відійшло на другий план. Діти, персональний розвиток та кар’єра - це найголовніші аспекти мого життя, на яких я намагаюсь концентрувати свій час та енергію!
