матеріали підготувала Яців Юлія
Після 24 лютого, Максим Девізор радикально змінив свій життєвий сценарій. На цьому новому етапі свого життя він віддає перевагу не аплодисментам та камерам, а захисту нашої країни. Талановитий актор театру і кіно відкриває завісу свого життя. Однак у цьому інтерв'ю проблискує не лише бойовий дух героя, а й його людська сторона. Він викинув акторські маски та розв'язав кіношнурки, обмінявши їх на військовий камуфляж.
В розмові про своє весілля з коханою Максим оживляє свої внутрішні почуття та мрії про майбутнє. Також поділився частинкою свого минулого, додаючи інтриги та загадковості до його захопливого життя.
Максим розповім, що кіно заворожило його увагу завдяки здатності трансформувати реальність. Інсценізації та глибокі почуття, що передаються через екран, завжди його манили. Вибір акторської кар'єри був власним виразом відданості цьому чудовому мистецтву.
"Щодо моєї родини, акторство не було для них типовим напрямком. Але моя талановита матуся стала моєю першою наставницею в цьому світі. Вона не лише підтримала мої амбіції, але й відвела мене та мого молодшого брата Валика на кастинг для захоплюючого рекламного проекту, пов'язаного з кондитерською фабрикою. Мені подобається у роботі актора здатність відтворювати різноманітні емоції та створювати глибокі дій. Щодо можливих змін, я, бажав би більше відводити часу для творчого експерименту та співпраці з різними режисерами і акторами. Акторство - це мистецтво, яке завжди відкрите для розвитку та пошуку нових виразних засобів"!
Моя улюблена книга - "Шантарам". Вона розповідає про неймовірні пригоди чоловіка на ім'я Шандорам в Індії. Цей роман, частково біографічний, вражає своєю динамікою та багатством подій. Автор, який сам перебував у вʼязниці в Австралії та приховувався в Індії, передає у книзі власні життєві перипетії. Після першого прочитання в мене виникла надія на екранізацію, особливо коли чув, що головну роль мав грати Джонні Деп. Але, коли серіал вийшов, головну роль відіграв інший актор, і я відчув розчарування. Він, на мою думку, не зумів передати емоції так, як це вдалося б Джонні Деппу, що трохи зіпсувало моє бажання дивитися цей серіал.
З Вікіпедії:
«Девізоров став частиною першого в росії музичного спектаклю, ролі в якому виконують тільки діти — «Кольорові сни Еколь». Займався в творчих колективах «Республіка Kids», модельному агентстві «Парадіз». Зніматися почав з 2012 року — з'явився в ролі Ярика у російському молодіжному багатосерійному фільмі «Після школи», який транслювався на російському Першому каналі.»
Як так сталося, що спочатку ви були на просторах російського телебачення, а зараз захищаєте нашу країну?
Компанія, в яку мене кликали на зйомки в росії, на тої час працювала у двох країнах. Але я мешкав у Києві та відвідував творчій центр в республіці Kids, також їхній офіс знаходився в Москві. Насамперед, це було модельне агентство, яке я відвідував. Мої перші зйомки відбулися в цьому творчому центрі, ще в дитинстві, в спокійні часи, можна сказати. Тоді я був дуже малим і мало свідомий, і незважаючи на пропозиції знятися в кількох інших зйомках, я відмовлявся і не розглядав це як можливості.
Зараз в Україні війна, але рано чи пізно вона закінчиться. Що мрієте зробити одразу після перемоги? Можливо поїхати з дружиною на відпочинок?
Звісно, коли кордони відкриються і настануть мирні часи, я б дуже хотів поїхати до Барселони або, можливо, в південну Америку. Моя кохана цікавиться різними духовними практиками, і це було б цікавим для неї, і для мене це була б неймовірна духовна подорож.
Чи підтримуєте ви зв’язок із братом, який зараз на фронті?
Так, я підтримую зв’язок із своїм двоюрідним та рідним братом, які також служать у Збройних Силах України. З рідним братом ми спілкуємося і підтримуємо зв’язки, хоча це не завжди легко, оскільки у нас часто бувають періоди, коли ми не можемо отримати доступ до телефонів через службові обов’язки. Але кожного разу, коли випадає можливість, ми розмовляємо і підтримуємо один одного.
Ви творча людина, яка в тяжкий для країни час взяла в руки зброю. Після війни ви плануєте продовжити займатися діяльністю, яка була в мирні часи. У вас є можливість зараз якось розвиватися на фронті, саме в творчому аспекті?
Так, в принципі, на фронті може бути час для розвитку. Бувають моменти, коли потрібно знайти собі заняття, і я вирішую читати книжки. До сих пір я люблю читати все, що пов'язано з акторством. Іноді я навіть співаю. На фронті є декілька хлопців, які також були акторами і навіть заслуженими артистами України, тому у нас є багато спільних інтересів і тем для спілкування.
Максиме, а як ви познайомились зі свою дружину?
Я познайомився зі Світланкою в театрі, де працював - Театр драми і комедії на лівому березі. Після цього ми вирішили піти в кіно, і ця зустріч була нашою першою зустріччю, яку можна назвати коханням з першого погляду (посміхається). Світланка - фантастична дівчина, і це було очевидно з першого моменту, коли я її побачив. Проте наша перша справжня зустріч відбулася в тирі, коли ми вирішили взяти в руки зброю. Це було пов'язано з серіалом "Плут", в якому Світланка грала роль співробітниці оперативного розшуку. Ми вирішили зробити це нестандартно та організували романтичну зустріч, хоча це було далеко від типового побачення. Було надзвичайно весело та захопливо.
Війна підірвала психологічне та моральне здоров’я кожного українця. Як ви почуваєте себе зараз?
Це досить складне питання. Ми час від часу розмовляємо про це з хлопцями, здається, ніби все нормально, ніби все гаразд. Але, коли ти береш відпустку і розумієш, наскільки це складно. Важко спілкуватися із тими, хто не був на війні, хто не має схожого досвіду. Дехто може сказати, що тут легше, бо все зрозуміло і немає штучно створеного дисонансу. Але іноді ти просто хочеш трохи відпочити і підняти своє моральне здоров'я, і тоді ти розумієш, що скоро повернешся додому до родини і все буде гаразд.
