Анастасія Могилова та її історія про кар'єру в галузі, де без фундаментальних знань та стовідсоткової віддачі своїй справі досягти успіху складно. А ще вона показує чудовий приклад того, як можна реалізувати себе у професії та при цьому залишатися розкішною жінкою, яка отримує корони та титули на конкурсах краси. Вона поєднує самобутність, гармонію та впевненість. Анастасія - професорка кафедри маркетингу та міжнародного менеджменту факультету економіки ДНУ ім. О. Гончара, переможниця Всесвітніх конкурсів краси «Mrs World Diversity-2022», «Mrs Queen Universe-2022» та «Mrs Millenium Universe-2023» - у відвертому інтерв’ю розповіла про участь у конкурсах, про благодійні проєкти та волонтерство.
Анастасія, в жовтні цього року усі ЗМІ в Україні прогриміли новиною про «Професорку, яка посіла перше місце на Всесвітньому конкурсі краси». Як вам вдалося завоювати титул?
Сьогодні конкурси краси – це не лише про зовнішню вроду, гарну фігуру чи красиві костюми, а й про внутрішню силу. Щоб виграти всесвітній конкурс краси, слід продемонструвати всі свої справжні якості та характер. І лише сильні, амбіційні, наполегливі та впевнені у собі учасниці можуть дійти до фіналу і виграти конкурс. Я пройшла неабиякий життєвий шлях, з усіма злетами та падіннями, аби стояти на сцені з іншими учасницями та достойно представляти себе, свою націю та країну. Вважаю, що журі побачили в мені жінку з сильною енергією, місією та ціллю, яка заслуговує на титул та звання «Mrs Millenium Universe-2023».
А яка основна мета участі в конкурсах краси? Це дитячі мрії чи особлива місія?
У грудні 2021 року відбувся мій перший конкурс краси Mrs Dnipro Official. Коли я перемогла, то зрозуміла, що конкурси – це величезна платформа, де я можу «голосно» говорити та привертати увагу до проблем, які важливі суспільству. Оскільки я дуже люблю тварин і багато років допомагаю притулку для безхатніх чотирилапих «Друг», то подумала, що це стане гарною нагодою привернути увагу людей до цієї проблеми. Як переможницю регіонального конкурсу мене затвердили до участі у наступних конкурсах. Так я опинилася у Mrs World Diversity-2022 та Mrs Queen Universe-2022, а вже потім на Mrs Millenium Universe-2023.Тільки зараз, окрім історій про безхатніх тварин, я маю можливість розповідати людям з інших країн світу про реалії війни, яка відбувається в моїй країні. Я стала бійцем на інформаційному фронті. Перед кожним конкурсом я домовлялася з організаторами про те, що зі сцени я скажу декілька речень про війну в Україні. Це була моя принципова позиція! Там у Малайзії, окрім перемоги у конкурсі, я стала Global Ambassador for Peace from the United Nations Organization (Всесвітній Амбасадор за Мир від ООН). Я рада, що тепер матиму більше можливостей для допомоги своїй країні.
З якими труднощами довелося вам зіткнутися під час конкурсу?
Під час підготовки до конкурсу у нас була кожна хвилина розписана. Повертаючись в номер, я буквально валилася з ніг. Був невеликий стрес, оскільки репетиції були по сім годин щодня, але у нас був досить дружній колектив та добра атмосфера. Підготовка проходила у пошуку балансу між роботою, конкурсом, спортом та духовними практиками (посміхається). Сподобалося, звичайно, те, що давалося найскладніше. А найскладніше — подолати себе, вийти з ролі професорки, стати просто жінкою та публічною особистістю, отримати задоволення від фотосесій та дефіле.
Анастасія, дивлячись на ваші розкішні фото, на вашу посмішку, ніколи не скажеш, що історія цієї жінки могла бути дещо інакша. В 23 роки ви пережили трагедію, після якої, в буквальному сенсі, заново «стали на ноги». Що допомогло вам пережити той період в житті і сьогодні блищати на світових сценах?
У віці 23 років я потрапила в дуже серйозну автомобільну аварію, була кілька днів непритомна, пережила операцію та довгий шлях реабілітації. Поруч зі мною постійно були близькі люди, які мене щиро любили і не давали зануритись у тугу, печаль, сльози. Ми проводили весь час разом, згадували мої досягнення, які відбулися до аварії. Ми детально планували наступні досягнення. Я відчувала їх абсолютну любов і віру в мене. Саме після тієї аварії я глибоко переконана, що немає нічого важливішого за дружні родинні звʼязки. Сьогодні лише кілька шрамів на моєму тілі нагадують про те, що зі мною сталося. Одразу після аварії ті шрами дуже засмучували мене і трохи не додали мені певних комплексів. Але одного дня мій тато сказав мені: «Що за дурниці плакати через ці шрами! Невже ти дійсно вважаєш проблемою ці шрами на тілі? Набагато гірше, якщо шрами в душі!» Саме ці слова в одну мить змінили моє ставлення до будь-яких недосконалостей на тілі і стали одним із девізів, якими я керуюся у житті, – «Набагато гірше, якщо шрами в душі!»
Ви волонтер, зараз у вас проживає 4 котики, яких ви забрали з притулків, також допомагаєте військовим та біженцям. Що вас мотивує допомагати?
Волонтерство допомагає пережити біль війни. Але насамперед мене надихають українці. У цій надважкій ситуації ми стали великою 40-мільйонною родиною і довели, що не буває чужих українців, не буває чужих проблем. Я хочу бути гідною представницею свого народу та показати світу красу, гідність і талант українських жінок. Наразі у мене в планах є втілення одного проєкту, який допоможе жінкам з інклюзивністю відчути себе принцесами. Цей план наразі в розробці, але я вважаю, що такі проекти важливі в Україні.
Яку пораду хотіли б дати жінкам, які втратили себе в роботі, але які бажають спробувати себе в чомусь новому?
Головне знати: все можливо! Найпростіше робити те, що любите. Складніше робити те, чого боїшся. Йдіть за своїми страхами і ви створите найкращу версію себе. Повірте в це, отримайте величезне задоволення від процесу, а нагорода перевершить усі очікування. І не забувайте, що насамперед ми — жінки. Приділяйте увагу своїм захопленням, робіть те, від чого горять очі та захоплює дух. Ми такі різні, але в кожній величезна сила. Вірте у себе, і ваші мрії стануть цілями. А досягти будь-якої мети реально!
