матеріал підготувала Кушнір Поліна
На шляху до великих музичних мрій і досягнень кожна історія сповнена неймовірних випробувань і несподіваних обертів. Сьогодні ми зануримося у світ вражень та відкриттів співачки MARIYELL, яка з рішучістю та відданістю вирушила в епічну подорож на проєкт «Голос Литви».
Поговорили про її шлях до цього великого етапу, від початкових натхненних мрій до миттєвого рішення змінити своє життя, занурились в захоплюючий музичний світ та дізнались, як відважна музикантка MARIYELL робить кроки на завойовання музичної сцени!
Чому ти вирішила взяти участь у проєкті «Голос Литви»?
Mоє бажання взяти участь у «Голосі Литви» було доволі спонтанним, проте має довгу історію (посміхається). Тривалий час я захоплювалася творчістю литовського гурту «The Roop», вони представляли Литву на Євробаченні у 2021р. та надихали мене, я мріяла потрапити на їх концерт, проте від початку повномасштабного вторгнення моє життя, як життя багатьох українців, змінилося. Я залишалася в Україні аби бути тут корисною, мої пріоритети та мрії абсолютно стали іншими, і в якийсь момент я відчула, що починаю втрачати себе як артиста, як вокаліста. Переглядаючи стрічку Instagram я побачила історії цього гурту про те, що треба ризикувати, мрії повинні нас лякати і подумала: можливо це знак? Я просто зайшла на офіційну сторінку «Голосу Литви» і побачила, що кастинг на новий сезон добігає кінця і надіслали свою анкету. В минулому і перед тим як прийняти рішення, я довго аналізувала, наважувалась, зважувала усі «за» та «проти», але якраз цей крок взяти участь у голосі дав мені зрозуміти, що в житті треба ризикувати, не боятися, а іноді такі неочікувані рішення можуть привести нас до успіху.
Розкажи, як ти готувалася до відбіркового етапу та які виклики тебе спіткали?
Насправді багато глядачів вважають, що те, що вони бачать в етері – це все, що відбувається на «Голосі», проте ні. Існує дуже багато етапів підготовки і кастингів перед сліпими прослуховуваннями. Особисто в мене було декілька етапів як дистанційних, так і очних, коли я приїжджала в Литву. Головний виклик – це відстань! Я не переїхала до Литви на час проведення проекту, а кожного місяця їздила на репетиції і буквально жила на 2 країни: 2 тижні я перебувала вдома, на 2 тижні їхала туди. У той час коли я була вдома, постійно репетувала, шила костюми, тобто повністю занурювалсь у робочі процеси.
Які емоції та враження ти пережила під час виступу на сцені?
В залежності від етапів мої емоції різнилися (посміхається). Наприклад, на сліпих прослуховування було дуже незвично знову стояти на сцені та комунікувати з аудиторією, проте я відчула свободу та те, що я можу доносити людям сенси через творчість, передавати енергію через пісню. Складність полягала в тому, що коли тебе тренери слухають спиною, ти не можеш читати їхні емоції і під час виконання пісні ти чекаєш на той момент, коли вже повернеться крісло. Це було поєднання щастя і водночас розуміння того, що наразі певним чином вирішується твоя доля.
А яка атмосфера панувала за під час конкурсу?
Атмосфера на батлах вже відрізнялась, адже цей етап відбувався на великій арені в Клайпеді і відчувались конкуренція, але конкуренція не між виконавцями, а між фанбазами аудиторії на арені. Було складно не зважати на ці емоції та як професіонал співати до кінця.
Які були твої враження від співпраці з тренерами та учасниками? Чи відчувала якийсь тиск з боку учасників?
Саме люди – це найцінніше, що я отримала завдяки проєкту «Голос Литви». Ми багато створювали музики, обговорювали подальші проєкти, незважаючи на те, що були конкурентами, підтримували один одного, витирали сльози, коли хтось вже вирушав додому. Для мене досі люди, яких я зустріла там – це велика підтримка. Ми радимося коли пишемо музику, плануємо випускати спільні пісні і я неймовірно щаслива, що зустріла їх. Тому, якщо хтось планує брати участь у такому проєкті, я би порадила не думати про перемогу, тому що переможець буде один і ніхто не знає як складеться його доля. Головне – взяти по максимуму від перебування на проєкті. Атмосфера справді унікальна завдяки людям, які вас оточують. Це творче середовище, однодумці, люди з якими ви зможете працювати і створювати щось неймовірне в майбутньому.
Будучи українкою, були труднощі із порозумінням з учасниками?
Це був інтернаціональний сезон, тому учасники були дуже різні і цікаві. Ми багато розповідали про свої культури, навчали один одного народним пісням наших країн. Атмосфера в принципі була дуже дружня, тому тиск взагалі не відчувався, навпаки – ми один одного полюбили. Литва – це країна, яка постійно безупинно підтримує Україну як фінансово, так і морально. Більшість їх концертів, івентів, проєктів проводяться з благодійною метою під час яких відбуваються збори. Я дуже вдячна їм за те, що вони надали мені можливість постійно згадувати про те, що у нас йде війна і таким чином нагадувати жителям цієї країни, що нам все ще потрібна допомога. В мене не було жодних непорозумінь з учасниками. Більшість із них навпаки намагались мені допомогти, щось пояснити, перекласти, пропонували свою допомогу і я відчувала найбільшу вдячність. В мене було відчуття того, що ми неймовірні і з такими союзниками обов’язково переможемо.
Чи є які-небудь особливі моменти чи історії за лаштунками, якими ти могла б поділитися?
Я задоволена тим тренером якого обрала, хоча з його творчістю познайомилася під час того, як їхала на сліпі прослуховування. Намагалася запам’ятати його ім’я і прізвище – Justinas Jarutis, аби все правильно вимовити на сцені, бо відчувала, що саме він може повернутися до мене і так сталося (посміхається). У нас були дуже сімейні репетиції і я вдячна йому за те, що він мене підтримував, давав поради. Він така людина, що постійно випромінює тепло і я вдячна йому за те, що навіть після завершення проєкту він підтримує учасників, підтримує нас і частинка його душі залишиться назавжди в моєму серці. Залишаючи проєкт, я подарувала своєму тренеру каблучку з українською символікою. Він подякував і ще раз звернувся до громадян Литви із закликом аби вони продовжували підтримувати Україну. Через певний час я переглядала відео з інших знімальних днів і побачила, що він не знімав каблучку та продовжував її носити. Це ще раз підкреслює те, що цей народ, люди яких я зустріла там – з великими серцями.
Чи бачиш ти своє майбутнє в Україні? Чи відчуваєш різницю в музичній індустрії за кордоном та в Україні?
Так я планую своє майбутнє в Україні як артист, як медіапродюсер на якого вчуся. Восьмого грудня в мене відбувся реліз моєї україномовної пісні «Істина» і це тільки початок мого сольного проєкту. Також планую весною випустити ще декілька пісень. Щодо різниці в музичній індустрії за кордоном та в Україні – так, вона є. Особливо, якщо взяти приклад музичних вподобаннь аудиторії, які дуже відрізняються, проте я думаю, що це було-б дуже цікаво – об’єднувати, створювати фіти і поєднувати різні фішки, техніки, які використовують у Литві та в Україні. Треба зазначити, що рівень проведення шоу між країнами на дуже високих рівнях і фахівці, які працюють в цій індустрії, справжні професіонали.
Як «Голос» вплинув на твоє мистецьке самовираження та кар'єрний шлях?
Я вважаю, що якраз проєкт став поштовхом до моїй музичній кар’єри, адже потрапивши на масштабне телешоу ти починаєш розуміти, що для тебе означає музика. Для мене вона завжди була більше аніж хобі і я зрозуміла, що хочу бути артистом, хочу випускати свої пісні, які буду резонувати з іншими людьми та, можливо, комусь буду допомагати. Моя перша пісня вже лунає на всіх стрімінгових платформах. Під час проєкту і після я написала багато своїх сольних пісень і планую їх випускати найближчим часом.
А які плани та проєкти у сфері музики ти поставила собі на цей рік?
Хочу сфокусувати наразі над своїм сольним проєктом MARIYELL та планую випустити нові пісні. Сподіваюся, що слухачам вони також сподобаються. А також готова до участі у нових проєктах, скоро ви про них почуєте!
