матеріал підготувала Мироненко Марія
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»
Неймовірні рядки віршу Ліни Костенко влучно описують важливість поезії, яка торкається самої душі, особливо, коли її читають закордоном. Багато з нас, забуваючись від проблем сучасного життя, важкої праці чи особистого болю, хочуть почути рідні мотиви, слухаючи українські пісні або читаючи вірші рідною мовою. Це те, що завжди нагадує нам дім, тепло й затишок. Можливість прожити ці відчуття зараз, в умовах війни, дарує Каріна Нестер – журналістка, якій належіть ідея благодійних читань української поезії у Варшаві. Каріна з самого дитинства цікавиться поезією та декламує вірші на публіку, тож читання, про які ми сьогодні будемо говорити-це не просто проєкт, а частинка душі нашої героїні. Сьогодні нам випала нагода дізнатись більше про цей неймовірний захід, який не тільки об`єднує велику кількість українців, а ще й робить свій внесок в допомогу ЗСУ!
Каріно, розкажіть, з чого почалося Ваше захоплення поезією?
Ще у школі в мене зародилася любов до поезії. Мені дуже подобалося її декламувати. Сама вірші не писала, якось не мала до цього хисту, а от розповідати на публіку тексти Тараса Шевченка, Лесі Українки виходило чудово. Під час навчання у Варшаві я теж декламувала вірші: записувала відео і публікувала в себе на сторінці в соц.мережах. Коли читала і читаю поезію, ніби переношу тіло та душу в інший вимір. Це так чудово, коли словом можна торкнутися душі (посміхається).
Чи є зараз письменники або видатні діячи, якими Ви надихаєтесь?
Так, є письменники, яких читаю найчастіше. Це Настасія Семенюк, Богдан Фесик, Ліна Костенко, Тетяна Власова. А взагалі-то надихаюсь і Іздриком, і Жаданом, і поетами-початківцями, з якими знайомлюся у Варшаві на благодійних читаннях. У голові інколи не вкладається, наскільки влучно вони підбирають слова.
Каріно, а як Вам прийшла ідея організації благодійних читань?
У травні 2023 року до Варшави мала приїхати моя колега журналістка Ольга Нєсмєянова, яка пише вірші. Вона запланувала собі поїздку вперше закордон і я захотіла організувати у Варшаві її творчий вечір, бо в неї поезій назбиралося на цілу збірку. Пізніше ми разом придумали під час події назбирати кошти, щоб переказати ЗСУ. У затишному українському кафе неподалік Вісли, під мерехтіння свічок Оля читала свої вірші. На завершення ще кілька поезій Богдана Фесика та Насті Семенюк продекламувала я. Перші благодійні читання відбулися 23 травня. Як зараз пам’ятаю, тоді прийшло небагато людей, але саме вони дали мені поштовх організовувати таку подію щомісяця. Ідея благодійних читань української поезії у Варшаві – це і популяризувати українську культуру закордоном, і створювати комфортне поетичне ком’юніті, і давати можливість молодим поетам перед випуском збірки заявляти про себе, і, звичайно, збирати кошти на Збройні Сили України, бо зборів все більше, а донатів все менше.
Що найважче в організації благодійних читань?
Важко сказати. Важливо і локацію хорошу знайти, і домовитися, щоб там можна було збирати донати. Намагаюсь кожного місяця робити в різних місцях, щоб відвідувачам було цікаво. Також важливо знайти спонсорів, які готові надати знижки на свої послуги або можуть безкоштовно принести продукцію на подію аби роздати всім учасникам. Трохи більше часу займає пошук фотографа. Зі мною усі співпрацюють безкоштовно, адже це благодійні заходи, тому важче знайти такого, який приймає умови і який любить та вміє працювати на репортажній зйомці. На благодійнику виходять дуже круті світлини, фотографи молодці, я їм безмежно вдячна. Мені здається, результат ще й тому класний, бо на благодійних читаннях панує неймовірна атмосфера. Ми там і сміємося, і плачемо, і багато обіймаємось!
Каріно, а якими були емоції після того, як Вам вдалося провести читання на велику аудиторію вперше?
Найбільше українців на благодійні читання прийшло у серпні – приблизно 65 людей. Тоді був творчий вечір Настасії Семенюк. Вона погодилася на мою пропозицію приїхати з рідного міста у Варшаву, щоб подарувати емоції нам, українцям, закордоном. Також грала кавери і виконувала свої пісні дівчина просто з унікальним голосом, добрим серцем і чудовою усмішкою – Аліна Буловінова. Також долучилися прекрасні спонсори. Не припиняю дякувати кожному, хто відгукується на мою пропозицію і долучається до такої важливої події.
Якою була максимальна сума, яку Ви збирали на читаннях?
Найбільше донатів назбиралось власне у серпні. Тоді Настя Семенюк віддала ще % з продажів книг, і % з продажу хусток бренду Шпальта. Вийшло 30.000 гривень.
Особисто побувавши на цьому заході, можу порівняти читання з сеансом у психолога, адже наші неймовірні українці, читаючи вірші, наче розповідають щось приватне про себе. Знаю, що інколи дійсно люди діляться чимось особистим, тому не можу не спитати, який найбільш вражаючий виступ або історія Вам запам’яталась за весь час існування заходу?
Чудове запитання! Найбільше мені запам’яталася зустріч з дівчиною з Херсону. Вона після завершення події чекала довго в черзі, щоб підійти і просто мене обійняти. Подякувала за благодійні читання, за чудовий вечір і сказала щоб я не припиняла збирати українців у Варшаві. Мені стало так затишно на душі, а на очах з’явилися сльози.
А які емоції викликають вірші у Ваших відвідувачів?
Якщо прийти на подію, сісти і розглядати обличчя людей, то можна побачити розпач, страх, зневіру, в інших можна розгледіти захоплення, любов та щастя. Кожна людина на читаннях плаче. Це такий собі катарсис. Не можна бути байдужим до тих рядків, які вони чують…
Яка тематика віршів найбільш поширена серед українців зараз?
Звичайно про війну. На кожних благодійних читаннях поети читають рядки, які створили після 2014-го або після 24 лютого. Усі вони про солдатів, волонтерів, допомогу, про матерів, жінок і дітей, які чекають своїх воїнів додому. Насправді дуже болючі рядки. Багато теж віршів є про перемогу, яку ми усі чекаємо і задля цього допомагаємо нашим захисникам. Ця поезія всиляє надію, що це ось-ось завершиться.
Чи плануєте запрошувати когось із сучасних письменників в якості гостей?
Сучасних поетів я запрошую декламувати вірші. Думала, щоб розвинути проєкт і надсилати запити співпраці до видатних поетів, до акторів, зірок, щоб якомога більше людей зацікавити. Бо чим більше людей прийде на подію, тим більше донатів вдасться назбирати. Але це хороша ідея, щоб їх запрошувати у ролі слухачів. Дякую!
В своїх дописах в інстаграмі ви міркували на тему книгарні у Варшаві, де також можна було б створити літературний простір для читання поезії, опишіть, яким Ви хотіли б бачити цей проєкт?
Поспілкувавшись з експертами на ринку, я розумію, що цей проєкт ще потребує доопрацювання. Однак я б дуже хотіла в недалекому майбутньому відкрити книгарню з вузькою спеціалізацією, а також простір, де б можна було читати вірші, власне й робити такі благодійні вечори поезії, а також презентувати нові книги поетів. Зараз є велике зацікавлення українськими книгами, тому треба не втрачати можливості популяризувати її не тільки в Україні, а й закордоном. Розумію теж, що на цей проєкт треба багато коштів, часу і знань. Зараз працюю над цим, тому вірю, що все здійсниться (посміхається).
Які події плануються найближчим часом?
У лютому благодійні читання планую поєднати із міжнародним проєктом Unissued Diplomas: Ukrainian Student War Victims про студентів, які загинули від російської ракети і вже ніколи не отримають свої дипломи. Це буде 40 портретів і інформація про студентів. Також звучатимуть вірші про війну, про наших захисників. Подія буде присвячена другій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну. Наступні благодійні читання будуть 8 березня. Там буде поезія для жінок і про жінок. Мені подобається надихатися та надихати. Нехай у цей день кожна жінка ще більше відчує себе бажаною, коханою.
