Свіжа випічка, запашна кава та … котики! Все це про кав’ярню, яку створила business woman Леся Сребродольська. Леся – підприємниця, власниця кото кафе в Києві «LEO cafe». Для журналу GOSSIP Леся розповіла про складнощі відкриття, хейт та пухнастих, за яких вона несе відповідальність.
Леся, ви є засновницею справжнього кото кафе в Києві. Розкажіть, як прийшла ідея до створення такого місця?
За своєю натурою я – підприємець. Близько 10 років займалась флористикою, віддала себе повністю квітам та улюбленій справі, але як будь-якій амбітній людині, мені захотілося змінити діяльність. Спочатку я планувала відкрити звичайну кав’ярню, але з цікавим інтер’єром. Кав’ярню «присвятила» Персику – моєму рудому коту (посміхається). Зробила інтер’єр в кото стилі: фото шпалери з котиками, картини на стінах з котиками, смішні вислови на стінах та все, що стосується котів. Ми зробили ремонт і я планувала відкриття 8 березня 2022 року. Почалось повномасштабне вторгнення і мені довелось все покинути. Я закрила квітковий магазин, кав’ярню, яка ще не відкрилась та поїхала до Європи на 4 місяці. Для мене це було тяжке випробування. В Україні я горіла своєю справою, мала амбітні плани, а тут, в Європі відчувалось, що ти нікому не потрібен, це не твоя земля, не твої люди. Я ставила собі питання: а що далі? Вже влітку 2022 року я вирішила повертатися назад та відкривати кав’ярню, про яку так мріяла. Не дивлячись на страх, мене штовхала велика любов до своєї справи, бажання творити та реалізовуватись. Вже 7 жовтня ми відкрилися!
А як у вас з’явилися котики в LEO cafe?
Коли відвідувачі заходили до нас, перше, що вони запитували: а де коти? Чому тільки портрети та фотографії, а де самі котики? Я зрозуміла, що не маю права підводити людей. І знаєте, в житті не буває випадковостей. Через деякий час, вже взимку, коли в Україну прийшли морози, я разом зі співробітницею, виходячи з нашої кав’ярні побачили кішку, нашу першу красуню, яку ми прихистили в кав’ярні – її звали Луна. Вона була дуже зморена, піджимала лапки та тремтіла від холоду. З неї все і почалося. Так кав’ярня перетворилась на кото кафе – місце кави та терапії (посміхається). Згодом ми прихистили кота Семена, а потім з’явився Лео. Рудий красунчик, який став символом нашого закладу.
Чи не страшно було відкривати кав’ярню в 2022 році, коли була активна фаза війни?
Я більше скажу, мені і досі страшно, адже я несу велику відповідальність за співробітників, за тварин, які проживають у нас. Страх – це невід’ємна частина сьогодення, але я прийняла рішення жити життя, не відкладати на завтра. Маючи досвід підприємницької діяльності, оптимістично налаштувавшись, ми продовжуємо робити свою справу. В умовах повномасштабного вторгнення, в умовах війни, кожен має віднайти свій сенс життя. Я свій знайшла, тому продовжую створювати бізнес в Україні та займатися благодійною справою.
Леся, розкажіть, яких правил ви дотримуєтесь у LEO café?
Ми максимально дотримуємо правил гігієни та усіх санітарних норм. В наших котиків є вакцинація та паспорти, котики оброблені від усіх паразитів, вони доглянуті та нагодовані. Ми стежимо за тим, щоб не було запахів у закладі, тому користуємось високоякісним наповнювачем. Існують також правила відносно відвідувачів: не можна чіпати котиків, коли вони не хочуть; не можна годувати їх своїм кормом, але якщо людина хоче зблизитись із твариною, ми даємо свої смаколики та ласощі, що призначені ветеринаром.
Відвідування подібних закладів - це справжня терапія. Особливо під час війни, коли стрес відчуває кожен українець. Які відгуки ви чуєте від ваших відвідувачів?
Дуже часто бачу «картину», коли людина заходить до нас в кав’ярню з сумним обличчям, але побачивши наших хвостатих, вираз обличчя змінюється – з’являється посмішка. Наші відвідувачі «медитують», не побоюсь цього слова, коли гладять котів, граються з ними та просто знаходяться поряд. Всі наші котики дуже контактні, особливо, коли бачать, що у вас в руках є смаколики (посміхається). Людям зараз дуже потрібні позитивні емоції, а для мене це велике щастя, я насолоджуюсь тим, що мій заклад дає людям такий позитив!
Нещодавно ви заснували благодійний проєкт, в якому допомагаєте прихистити тварин в добрі та надійні руки. Чи багато охочих?
Насправді, охочих взяти в сім’ю нового члена родини вистачає. Все почалося з Люсі, домашньої кішечки, яку нам принесли в кав’ярню. У Люсі померла хазяйка і вона шукала добрі та надійні руки. Взагалі, у нас в кав’ярні є 3 основні зірки: Луна, Семен та Лео. До нас зверталися люди, які хотіли взяти їх до себе додому, стати їхніми котобатьками, але ми їх не віддаємо. Це вже наша сім’я, без них ми не уявляємо ні нашу кав’ярню, ні наше життя (посміхається). Наразі ми шукаємо сім’ю для Кусі. А загалом ми вже знайшли сім’ю п’яти нашим хвостатим. Деколи їх нам приносять волонтери та просять допомогти, деколи ми підбираємо на вулиці. Перед тим, як віддати тварину в сім’ю, ми проводимо певний «кастинг». Нам важливо розуміти, що людина серйозна та оцінює свої можливості по утриманню тварини.
Чи отримували ви хейт за час існування LEO cafe? Як реагуєте на нього?
Вперше, коли я зіткнулась із хейтом – дуже переживала. Але вже зараз розумію, що це інша сторона популярності. Ми ростемо активно, в соціальних мережах у нас є багато підписників, про нас знімають сюжети на телебачення та пишуть ЗМІ. Звичайно, знаходяться люди, «які шукають того, чого немає». Спочатку мене це ображало, обурювало, а зараз відношусь до всього спокійно. У нас працює менеджер, який коректно та професійно відповідає на негатив (або хейт).
Чи є у вас в планах відкрити подібні заклади в інших містах Україні?
Наше кафе знаходиться на лівому березі Києва, а я хочу відкрити ще й на правому, адже не усім киянам зручно їздити до нас. Наразі я займаюсь реєстрацією ТМ нашої кав’ярні, і як тільки я її отримаю, планую створити франшизу. Хочу поділитися новиною: зараз я роблю ремонт в приміщенні, поряд з LEO cafe, в якому ми з командою готуємо відкриття суші-бару. Взагалі, я така людина, якій потрібно бути в русі. Тому будуємо плани і чекаємо в гості!
