матеріал підготувала Анастасія Овчаренко
Іван Лихоліт – футболіст із Полтавщини. Розпочав свою кар’єру у ФК «КРЕМІНЬ» 2007 року під керівництвом Сергія Мурадяна. Завдяки своїй цілеспрямованості та дисциплінованості Іван показує гарні результати. Він вже встиг зіграти у Німеччині за Дойц 05 U-17, відзначився у складі збірної України U-16, після підписав контракт з італійською «Аталантою» на три роки з можливістю подовження. У нас з’явилась нагода поспілкуватися з Іваном та дізнатись про його професійний шлях.
Іван, розкажи, чому для власної кар’єри ти обрав спорт та, безпосередньо, футбол?
На перше тренування мене привів тато у 6 років. Мені неймовірно сподобалось, а з часом це стало невід’ємною частиною життя. Я був завзятим вболівальником та мріяв побудувати кар’єру футболіста. Мені, мабуть, пощастило, бо першим футбольним тренером для мене став Мурадян Сергій Вардкесович, і, у певній мірі, саме завдяки йому я став тим, ким я є. Іноді він відправляв мене тренуватись зі слабшими хлопцями, але я доводив, що вартий тренуватись під його керівництвом. Це зробило мене сильнішим, навчило не здаватись та впевнено йти до своєї мети. Він навчив мене всьому у футболі, підтримував, вірив і бачив мій потенціал. Тож я дуже вдячний Сергію Вардкесовичу за його наставництво та підтримку.
А як ти потрапив до Німеччини? Які складнощі виникали?
Взагалі, я радий був грати у своєму місті, але ж кожному хочеться росту. Після початку повномасштабного вторгнення я разом зі своїм другом їздив «на перегляд» в Угорщину у декількох клубах. Приймаючи рішення, де все ж таки тренуватись та грати, я отримав нову пропозицію. Мені написав футбольний агент та запропонував поїхати у Німеччину. В цій пропозиції були перспективні варіанти та агент запевняв, що саме це допоможе моєму успіху. Коли я дістався Німеччини, то знову був на перегляді у декількох клубах, та в результаті обрав Дойц 05 – команда з міста Кельн, тренувався і виступав за склад U-17 команди. Спочатку були складнощі, адже це переїзд до іншої країни, зокрема вивчення мови. Але з практикою і плином часу я втягнувся, головне – розуміти тренера і виконувати поставлені переді мною задачі, що я і робив.
Іван, розкажи про виклик до збірної України U-16.
Агент, який покликав мене до Німеччини, показав нарізку моїх відео з ігор головному тренеру збірної. Він запросив мене на збори до Словаччини. Я був дуже радий цьому запрошенню, адже це новий рівень та класна можливість проявити себе.
Що дав тобі цей досвід для кар’єрного росту?
На зборах у Братиславі я провів всі три гри в основному складі, забив гол у ворота Латвії та віддав асист у матчі зі Словаччиною. Показавши хороші результати, мене помітили скаути з різних клубів, після чого я почав отримувати пропозиції. Вже після першої гри мені написали з італійської «Аталанти». Звичайно, я був щасливий грати на такому рівні, бо це доволі перспективна команда, тому й погодився.
Цікаво знати: за цей клуб виступав Руслан Маліновський (2019-2023р.р.)
Про переїзд до Італії та контракт. Які результати вже показав?
Як я вже сказав, менеджери «Аталанти» написали мені вже після першої гри за збірну. Вони вважали, що я гідний грати на такому рівні і запропонували переїзд до Італії, взявши всі витрати на себе. Обіцяли мені професійний контракт, якісні тренування та проживання в академії, в принципі зараз в мене все це і є. Влітку 2023 р. я підписав свій перший професійний контракт, який затверджує мене гравцем «Аталанти» на три роки з опцією продовження. Та переїхавши в академію мені довелося деякий час зачекати, доки робили документи, які допускали мене до матчей. Коли я їх отримав, мене випускали зіграти ненадовго. Через деякий час тренер став більше мені довіряти і бачити прогрес. Він почав мене заявляти в основному складі. За цей сезон, я відзначився двома голами, один з яких був переможним – у ворота Мілану. І хоч тут теж виникали деякі складнощі, я показую гідну гру. Перешкоди роблять нас сильнішими!
І на завершення: хто весь цей час був твоєю підтримкою та мотивацією? Що для тебе є запорукою успіху?
Сто відсотків, найголовніша та найкраща підтримка – це моя мама (посміхається). Вона допомагала з переїздами, вірила в мене та була поруч. І зараз теж продовжує це робити, підтримуючи щодня, за що я їй безмежно вдячний. Мотивує мене бажання стати успішним та професійним футболістом. Запорукою успіху, на мою думку, є дисципліна. Дисципліна у всьому: від тренувань до режиму сну і того, що ти їси. А також, вдача – вона важлива, але найголовніше – це постійна робота над собою та цілеспрямованість!
