матеріал підготувала Ксенія Губанова
Про них знімають кіно, серіали та документальні фільми. На просторах мережі Інтернет лунає безліч теорій змов та здогадок. Ви точно чули хоча б одне з цих імен: Зодіак, Андрій Чикатило, Сергій Ткач, Джеффрі Дамер — цей перелік можна продовжувати нескінченно. Сьогодні поговоримо про true crime (тру крайм) та чому він так зацікавлює не лише аудиторію, а й творців у цій сфері.
True crime (з англ. справжній злочин) — це документальний жанр, який розповідає та аналізує скоєні злочини. Найчастіше його автори звертаються до серійних вбивць або ж висвітлюють місцеві кримінальні справи. Творці знімають відео, створюють подкасти або пишуть тексти. Наразі відповідний хештег в англомовному TikTok має майже 900 тисяч переглядів, що показує неабияку зацікавленість користувачів. На думку професора літератури у коледжі Квінс університету Нью-Йорка та автора книг про тру крайм Гарольда Шехтера, корні жанру сягають декількох століть до нашої ери. А у часи раннього відродження трагічні історії передавалися за допомогою пісень, через неосвіченість селян.
Але цей жанр приваблює не лише блогерів, а й великі кінокомпанії. Адже фільми за мотивами реальних історії та постатей привертають увагу, а на їхні ролі запрошують відомих акторів. До прикладу, як це було з Еваном Пітерсом у серіалі «Дамер — чудовисько: Історія Джеффрі Дамера». «Фільми засновані на реальних подіях, завжди цікавіше дивитись, це викликає емоцію, це лякає, це показує світ зовсім з іншого боку, з темного боку, а зло, воно притягує. Як казав Стівен Кінг (це не точна цитата, я її так запамʼятав): “Люди завжди пригальмовують, щоб подивитися на аварію”», — пояснює автор YouTube каналу
«КОВАЛЬСЬКИЙ» Ігор Ковальський.
На жаль, такі випадки навпаки романтизують злочинців, надають їм привабливого вигляду. Це доказує гейт, який отримала кінокартина «Звабливий, поганий, злий», де Зак Ефрон виконує роль одного з найбільш жорстоких серійних вбивць Теда Банді. Ще за життя ґвалтівник став справжньою зіркою газет та телеекранів, а його зовнішність приваблювала фанатів, зокрема жінок. Попри те, що він зізнався у 30 скоєних вбивствах. І хоча це частково відображає реальну ситуацію, така репрезентація може заподіяти шкоди через захоплення фігурою вбивці. Користувачка мережі «X» з ніком _silhouwet зазначає: «Співчуваю родинам вбитих, адже їм доводиться дивитися на пережитий жах у втілені кумедного романтичного трилера». На противагу цьому існують не менш відомі, але не романтизовані картини — «Зодіак», серіал «Мисливець за розумом», «Садоводи» та інші.
Український тру крайм також не стоїть на місці. Найчастіше блогери публікують свій контент на YouTube, а їхні відео можуть нагадувати мініфільми. Архівні кадри, графіка, стилізована студія та закадрова музика — усі ці деталі допомагають глядачам максимально зануритися в історію, а авторам якомога ширше її освітити. Але що чіпляє у цьому жанрі? «Мою увагу завжди привертали документалки тру крайм, оскільки вони надають можливість пізнати реальні історії, що відбувалися з реальними людьми, що, на мою думку, робить їх набагато цікавішими, ніж вигадані детективні сюжети. І одного дня я вирішив зробити власний true crime випуск і завантажити його в YouTube. Це було більше для себе, але наступного дня, коли я побачив, що відео зібрало 600 переглядів, через день ще три тисячі. Я зрозумів, що мій контент потрібен не тільки мені. І тоді взявся за роботу над другим випуском», — ділиться Ігор Ковальський.
Дарʼя, ведуча YouTube каналу «POMIDOROVA», додає, що почала цікавитися таємничими історіями ще коли була підлітком. «Я дуже часто дивилася канал Investigation Discovery, там зазвичай розповідали про випадки злочинів, зникнень і як поліція розслідує ту чи іншу справу, це мені здавалось дуже цікавою роботою. І якось мій чоловік помітив, що я дуже часто дивлюсь криміналістику і сказав: “А чому б не спробувати знімати на YouTube самій?”»
True crime — це не просто переказ біографії порушників закону чи сухі факти злочину. З цим, наразі, справляється Wikipedia. Це комплексна робота з інформацією, що також вимагає дотримання етичних норм сучасного світу. Автори приміряють ролі справжнього детектива або ж журналіста-розслідувача та психолога. Займаються пошуковою роботою, обирають теми для контенту, які б цікавили аудиторію, аналізують злочини та психологічні портрети злочинців, створюють сценарій, пізніше стають ведучими та відео монтажерами. Дарʼя розповідає: «Найскладніше для мене — це коли справа цікава, а фото (відео) матеріалу по ній мало або немає взагалі. Коли я монтую відео, люблю аби все було логічно і послідовно, тобто кожний фото або відео матеріал відповідав змісту розповіді. Обмеження у ньому — це дуже довгий процес монтажу, а я не люблю затягувати. Усе повинно бути якісно, але щоб не топтатись на одному місці пів дня».
«Найважче у підготовці, це зібрати до купи інформацію, щоб написати сценарій. Я можу це порівняти із домашнім завданням в школі або написанням курсової в університеті. Гуглити й читати про якусь справу, це не те ж саме, що обирати найцікавіше для свого сценарію. Особливо складно «копатися» в газетних архівах, це займає чимало часу, і не завжди знайдеш щось цікаве для глядача», — додає Ігор Ковальський.
Відео українського сегмента жанру на YouTube можуть набирати понад 1 мільйон переглядів. Складно описати аудиторію цього специфічного контенту. Але мережею ширяться публікації саме від дівчат, які вільно коментують або зізнаються, що їх цікавить тру крайм. Тож, чому жінки…ні, не вбивають, а дивляться криміналістику? Ігор Ковальський зазначає, що 65% його аудиторії — жінки, але він не в змозі пояснити цей феномен. «На жаль, жінки частіше стають жертвами різних злочинів, тому ми повинні знати як себе захистити та де бути обачнішими, бо цей світ занадто жорстокий. У злочині завжди винуватий злочинець, але треба берегти себе, бо у тих, хто вчиняє вбивство або насильство у голові «вавка», вони не задумуються про наслідки. Велика доля тих, хто кайфує від цього і їм начхати на те, що жінки намагаються донести. На те, що ми маємо право (умовно) ходити у сукнях, гуляти ввечері без крику у нашу сторону “сама винувата, спровокувала”. Якось чула від знайомого таку теорію, що жінки дивляться true crime, бо їх приваблюють погані хлопці, злочинці. Але ні! Ми дивимось через те, що боїмося бути вбитими. А особисто я дивлюсь криміналістику, бо люблю спостерігати і дізнаватись про методи розслідувань й як розвивається ця сфера», — пояснює Дарʼя.
За статистикою Всесвітньої організації охорони здоровʼя 1 з 3 жінок піддавалися фізичному або сексуальному насильству з боку або ж сексуального партнера або сторонньої особи. Отже, тру крайм, для деяких жінок, дійсно може бути відображенням персональних історій чи способом набуття знань, аби запобігти насильству.
На думку авторки каналу POMIDOROVA true crime подобається широкому загалу, тому що «злочини — це те, від чого ніколи не позбутись. Це небезпека, а зазвичай те, що загадково — дуже приваблює».
«Тру крайм — неймовірно цікава тема, але важливо бути готовим до всіх тонкощів цього жанру. Не кожен насправді готовий до шокуючих подробиць про якесь вбивство чи вбивцю. Ще з дитинства дивилась на телеканалі Інтер, «Слідство вели» з Леонідом Каневським та з часом ця зацікавленість почала зростати. Доволі багато часу витратила на перегляд відео, фільмів, серіалів на подібну тему. Найбільша кількість контенту — англійською. Лексика в цих відео не найлегша, але можна зрозуміти. Я неймовірно рада, що і в Україні є канали на YouTube про тру крайм, "люблю дивитися ці відео поки їм"», — ділиться Вікторія, фанатка жанру.
Дійсно, шлях у тру крайм багато з нас почали несвідомо, наприклад споглядаючи телепрограму «Слідство вели» з Леонідом Каневським, пізніше цю ланку частково зайняли «Сімейні Мелодрами» на 1+1. А зараз це ж повноцінний документальний жанр, який пропонує якісний аудіовізуальний або ж текстовий контент та успішно розвивається в Україні.
