Краса врятує світ? Цвентарна Мирослава – business woman та власниця салону краси «Мирослава», яка за 24 роки плідної праці створила своє «імя», репутація якого бездоганна. В новому інтерв'ю для журналу GOSSIP magazine поговорили про те, як перетворити улюблене захоплення у справу всього свого життя, про роботу салону та важливість безперервного бажання займатися тим, що приносить задоволення. 
Мирославо, вже багато років професійного життя ви присвятили beauty сфері. Розкажіть, чому саме пов’язали своє життя з красою?
Ще з дитинства я полюбляла експериментувати і змінювати інших, завжди підмічала, що людина підійде краще, яка зачіска та колір волосся. А з часом почала експериментувати і над власним стилем і тепер, самі клієнти вимагають від мене цього, якщо довгий час у мене немає кардинальних змін, мене запитують: «Мирося, чого не міняєшся?» Вже розумію, що пора хоч якусь прядку волосся пофарбувати в бірюзовий (посміхається). Вступивши навчатися на майстра-перукаря, а починала я саме з цього – до мене ринули перші клієнти. В той час, та й сьогодні, чудово працює сарафанне радіо. Сусіди ставали в чергу та просили створити їм стрижку, хоча я тільки починала і знала лише теорію. Але практика – наше все. Поки інші вчилися, я вже не мала відбою від клієнтів (посміхається). До речі, у мене є постійні клієнти, які зі мною ще з тих часів. За допомогою підтримки моєї сім’ї, яка дарувала мені крила, я повірила у свої сили і відкрила, спочатку перукарню, а з часом я і не помітила, як це все виросло! І у мене вже величезний салон краси. Оглядаючись назад, я не знаю скільки сили потрібно було, щоб все це утримати, адже крім салону у мене ще є троє дітей і жодного декрету у мене не було. Я постійно працюючий майстер. Перевтілювати, створювати нові образи, дарувати емоції та бути в класному комюніті – стало рушійною силою вибору професії.
Чи не боялися ви втратити бізнес, який вибудовували роками, коли почалося повномасштабне вторгнення?
Коли почалося повномасштабне вторгнення, я взагалі не мала страху втратити бізнес, адже в перші дні ніхто не розумів масштабу того, що відбувається. І я чесно зізналася собі: якщо це кінець мого бізнесу, я готова це прийняти. Але мені було страшно за своїх людей та за свою команду. Це люди, за яких я відповідаю. Вони і є тим стимулом, завдяки якому ми працюємо, масштабуємося і підкорюємо нові вершини. Найбільша мотивація - бачити, як ростуть свої ж. Дякуючи клієнтам, ми не те, що не втратили людей, а навпаки – примножили!
Мирославо, а що допомогло вам підтримувати нервову систему у цей складний період?
Знову ж таки – сенси. Салон не переставав працювати. Невизначеність має на нашу психіку дуже негативний вплив. Для того, щоб прийняти рішення про відновлення роботи, має з'явитися новий зміст, що тягне за собою і нову мету, і покроковий план її реалізації. Новий зміст та його пошук створює певну напругу для нервової системи. Але це здорова напруга як спорт для м'язів. І задоволення отримуєш майже таке саме, як після якісного тренування. А згодом приходить і гнучкість, і впевненість, і чудові рельєфи твого продукту. Моя особиста рутина зазнала тих самих змін, що й рутина 60% наших клієнтів. Дуже несподівано, але ми стали сміливішими у реалізації власних бажань. Тобто і я, і наші клієнти дозволили собі більше не відкладати всі ті зміни та образи, які раніше були десь глибоко всередині.
Тобто ви почали працювати одразу?
Так! Адже багато українців виїжджали зі своїх домівок і їхали в сторону західної України, тікаючи від війни в більш безпечні місця. Люди, які проїжджали повз Хотин, а це вже 25 лютого, просили хоча б помити голову. Наші місцеві всі поховались по домівках, і коли ми запустили рекламу, в якій повідомили, що працюємо, нам писали: «Ви що, серйозно? Які брови, які стрижки? В країні війна». Роль салонів краси у підтримці особистого балансу кожного клієнта справді неймовірна. Ще під час ковіду ми усвідомили, що послуги салонів краси є продуктом першої необхідності, які можна сміливо відносити до категорії базових потреб. Майже всі, а особливо ті, хто залишилися на території України, зараз цінують свою психологічну безпеку не менше фізичної. А відвідування салонів краси дарує позитивні емоції та створює відчуття психологічної безпеки.
Ви власниця салону краси — «Мирослава». Чи можна сказати, що ваша робота – це покликання?
Так! Я можу сказати, що це моє покликання. Бьюті індустрія – це найкрасивіше та найперспективніше направлення. Це ж так кайфово працювати в насолоду. Мене завжди запитують: «Як ти працюєш без вихідних з ранку до вечора»? Я завжди відповідаю, що це треба кохати! Ми стали топ-салоном краси. Чому? Тому що швидкість та якість! Я, зі своєю командою майстрів, змогла поєднати все. Я люблю те, що роблю та роблю те, що люблю.
На чому спеціалізується салон «Мирослава»? Які ваші топ послуги?
Ми пропонуємо різні послуги: від косметології до перманентного макіяжу, від лазерної епіляції до масажу. Також фарбування, манікюр, зачіски та макіяжі, нарощення волосся – повний спектр (посміхається). І це не просто базові послуги. Справа в тому, що ми живемо в досить невеликому місті, але салоні краси у нас багато. Але до нас приходять найвідданіші поціновувачки краси, якості та комфорту. Я обожнюю, коли клієнт приходить в одне місце, до нас в салон, і за декілька годин відчує, як наші майстрині бережно та технологічно виконаються усі beauty забаганки. Я завжди слідкую за новинками та намагаюсь привозити їх в наш салон. За що нас і люблять наші клієнти!
А чи не було ідеї продажу франшизи, може відкритися в іншому місті України чи Європи? Є в планах?
Наразі ми розширюємось та розвиваємось в середині нашого салону. Через нестабільну ситуацію в країні, мій перфекціонізм, любов до свого краю та салону – я хочу зосередити увагу на ньому. Ми з командою продовжуємо працювати там, де вміємо робити це краще. З вірою у власний бренд та красу, яка за ним стоїть!
Мирославо, ви працюєте з людьми щоденно, віддаєте їм свою енергію та даруєте позитивні емоції. Але чи бувають у вас моменти, коли ви відчуваєте вигорання? Моменти, коли руки опускаються? Як допомагаєте собі в таких ситуаціях?
Даю собі відпочити. Якщо вам здається, що ви в глухому куті, - це сигнал, що ви просто втомилися. У такому разі варто попросити допомоги, делегувати завдання, вимкнути телефон і побути наодинці з собою – це супер ресурсний спосіб свіжим поглядом побачити можливі шляхи вирішення проблеми. А відпочивати регулярно і вчасно – це взагалі ідеальна схема уникнення «опущених рук».
