Ірина Денисенко – понад 10 років працює у сфері комунікацій та PR, вона майстерно поєднує свою роботу з психологією. Її гласно - Більше творчості та неочікуваних рішень. Як психологія впливає на життя в піарі та чому саморозвиток – справжній двигун прогресу? В інтерв'ю для журналу GOSSIP.
Фотограф: Тетяна Деордіева @tdeordieva
Авторка тексту: Аліна Фартушна
Ірино, понад 10 років ви будуєте карʼєру в PR індустрії. Кажуть, що професія піарника — одна зі стресових. Це правда?
Це 100% правда, але коли ти поринаєш у професію, то ще глибше розумієш, що на світі багато речей на які ти просто не можеш вплинути, і різко стає легше (посміхається). PR дає мені усвідомлення, що я просто людина, і попри напружену роботу, я не можу вплинути на все одночасно. Варто впливати лише на те, що я дійсно можу. Але зараз стрес – невід’ємна частина в будь-якій професії, наше пряме завдання – чинити дії, які його нівелюють. Наприклад, у мене є перелік причин, чому саме зараз варто займатися піаром і чому ні. Плюси – це можливість спілкуватися з різними людьми, коло знайомих у хорошого піарника дуже цікаве. Мінуси – постійні несподіванки, неадекватні дедлайни, високий темп роботи, ненормований графік. Але я ціную той калейдоскоп вражень та можливостей перетворювати світ, які зосереджені в руках піарника. А він ніколи не вичерпується. Сумувати і нудьгувати просто немає жодних шансів. Постійні пригоди та враження ніби ти дивишся кіно про себе в режимі онлайн.
А чому саме PR?
Для мене завжди важливим було знаходитися в колі творчих та цікавих людей стратегів, спостерігати за проявами креативності. На мій погляд, саме в піарі сформовано коло людей, які на одній енергії рухають світ, формують у людей враження від певних явиш (явленій) та соціальних процесів. Найголовніше в професії для мене – це змога якомога філігранно доносити інформацію, де слово – твоя «зброя». А ще, чому саме піар? Тому що поринувши у цю професію, у тебе не буде шансу десь застрягнути, і не розвиватися. Сфера стрімко прогресує і постійно потрібно тримати руку на пульсі, а я з тих людей, які обожнюють розвиток і завжди в пошуку нових інструментів створення реальності для себе. Я дослідник життя (посміхається). Я досліджую життя, кожен момент, кожну людину, яку зустрічаю та дуже радію тому, що маю широке коло можливостей. На «фоні війни» ми стаємо ближчими до себе, більш справжніми.. Тому сьогодні я часто ділюся с друзями своїм новим слоганом, і вам раджу частіше вдаватися до цього: «Більше неочікуваних рішень!» Адже повномасштабна війна відкрила в нас інші сторони, які раніше ми приховували або відкладали на майбутнє. Сьогодні – великий час трансформації для людей, для країни, і я дуже відчую це на собі. Цей час про рішення, рішення, які запускають дію! А піар якраз межує з усім нестандартним, незвичним, саме тому я тут, в цій професії.
Ірино, окрім піару ви ще й психолог. Розкажіть, як у вашому житті з’явилася психологія? Це був напрямок для підвищення скіла в піарі чи особиста історія?
Це сталося якось органічно. Я завжди цікавилася психологією, але мені важливо пізнавати науку не лише фрагментарно, а предметно. Тому коли в житті настав певний етап, в ньому я побачила гарну можливість здобути освіту та вступила на другу вищу освіту. Психологія – це про емоційний розвиток інтелекту, про пізнання та вивчення людини, це софт скіл, який в піарі високо оцінюється. Я фахівец з комунікацій та психолог. Для мене важливо поєднувати ці дві сфери і мені, як я відчуваю, непогано вдається. Адже психологія – один із прикладних інструментів в моїй роботі, піарник повинен бути гарним психологом. Тому, коли я отримала другу вищу освіту – магістр клінічної психології, мене ще глибше затягнув це світ вчення про людський мозок та поведінку. Знання психології вивели мене на новий рівень комунікації з іншими. Це про щирість, про чути та слухати, і глибше відчувати. Це про розуміння особливостей інших…
Але сьогодні ви позиціювати себе як піарник, а не психолог. Чи думали ви про те, що ви можете займатися психологією?
Я не виключаю такого повороту в моєму житті (посміхається). Як ми бачимо, в наш час, в житті здається все можливо. )) Але саме зараз мені подобається поєднувати та не робити конкретний вибір.
Ірино, розкажіть, як ви працювали на початку повномасштабного вторгнення? Чи виїжджали з України?
Дякуючи інтуїції, яка мені загострилась в мені, в тому числі через знання з психології, я виїхала з Бучі за 5 днів до страшних подій. Звичайно, був період шоку на початку повномасштабного вторгнення, але я розуміла, що повинна працювати аби не зійти з розуму. Я виїхала до Швейцарії, де мій досвід та знання англійської дозволи влаштуватися в міжнародну корпорацію та працювати, пізнавати нове та як губка вбирати в себе новий досвід. Перший час за кордоном я багато волонтерила, розуміючи, що потрібно боротися та акумулювати ресурси, адже вони нам будуть дуже потрібні, бо ця війна надовго.
А як ви відновлюєтесь? Як боретесь зі стресом? Як набираєтесь сил та стабілізуєте ментальне здоров’я?
Стрес на кожного впливає дуже по-різному, тому важливо індивідуально відстежувати усі процеси, які відбуваються в вашому організмі. Припустимо, хтось через декілька місяців нормально сприймає повітряні тривоги, а дехто і на 3-й рік повномасштабної війни може мати як наслідок серйозний розлад. Це дуже залежить від здатності до адоптації. Головні речі, які балансують мене від надмірного стресу – це робота над тілом та творчість. Будь-які формати фізичних навантажень будуть корисними: тілесні практики, слухати власне тіло, прислухатися до дихання – і це про ближчий зв'язок із собою. А щодо творчості – все що в моменті приходить на думку: і фотографія, малювання, вишивання, ліпка, складанні віршів – будь-що. Інколи варто згадати, що ви полюбляли робити в дитинстві, і зусиллям вивести це на перший план. Зараз будь-яка творчість дуже важлива. Це дозволить поринути в інші стани. Якщо говорити про себе, то я люблю писати. Пищу щоденник, роблю замітки, таким чином рефлексую та відключаюсь від негативних думок. Мій інструмент – це слово, в якому є сенс. Я досліджую слово. Иого звук, ритм, вплив. Я виросла в сім’ї філологів, тому любов до мови – це «генетично» закладена особливість. Сьогодні ми живемо в «цікаві» часи, які варто було б занотувати, тому я пишу щоденник аби передати свої думки майбутнім поколінням, чому б ні?
Ірино, ви знаєте декілька мов, вільно володієте англійською, вивчаєте італійську, працювали в багатьох українських та міжнародних проєктах. Що для вас саморозвиток?
Саморозвиток – це про нові перспективи, відчуття гармонії та щастя, відчуття того, що ти живий! Для мене важливо постійно підвищувати свої навички, від цього я отримую задоволення. Мені здається, що розвиток людини потребує кардинальних змін. Щоб перейти на інший етап свого життя, не зважаючи на вік, тобі потрібно досить різко відсікати те, що вже не є актуальним. Адже ти не матимеш поштовху до руху. З цікавості до себе, починається й любов до себе. Адже людина часто не знає себе справжнім. В процесі життя ми всі постійно досліджуємо себе, вивчаємо. Перетворіть це в цікаві етапи, які будуть траплятися у вашому житті. Саморозвиток – це про якісне, цікаве, наповнене життя, де кожного дня тобі хочеться прокидатися аби познайомитися з собою та своїми здібностями.
