Вигорання, страх за майбутнє, депресія, панічні атаки – сьогодні все більше людей стикається з подібними проблемами та знаходяться в пошуку їх вирішення. Ми поговорили з психологом про те, як допомогти собі в тяжкі моменти, чи безпечно приймати АД та коли варто звернутися до спеціаліста. Бубир Ірина – психолог у транзактному аналізі, член УСТА, член EATA – для журналу GOSSIP!
@irenabubyrpsy
Ірино, ви психолог у транзактному аналізі. Розкажіть детальніше, як будується робота та в чому ваша методика?
Транзактний аналіз – це модель психотерапії, створена Еріком Берном, в її основі лежить концепція, яка включає життєвий сценарій і життєву позицію людини. Транзактний аналіз вчить усвідомленню своїх вчинків; прислухатися до своїх і чужих слів і бачити за ними справжні мотиви; керувати своїм мисленням, поведінкою та емоціями. В своїй роботі з клієнтом я працюю з трьома его станами: дорослого, дитини та батька. Ці его стани визначають те, як клієнт спілкується і проявляє себе з людьми.
Взагалі ця модель психотерапії допомагає покращити комунікаційні навички, зрозуміти та змінити непродуктивні патерни взаємодії. Трансакційний аналіз використовується у роботі з різними особистісними розладами, допомагаючи людям усвідомити та змінити негативні патерни поведінки.
А з якими проблемами до вас частіше звертаються?
Я б поділила запити клієнтів, бо велика різниця між запитами до повномасштабного вторгнення і після. Фокус людей змінився з мирного життя на життя в умовах постійної погрози. До повномасштабної війни люди приходили з проблемами емоційного вигорання на роботі; багато хто приходив з питанням постановки цілей, побудови кар'єри; комусь треба було допомогти з розвитком емоційного інтелекту, бо не виходило опанувати емоції самостійно. Але зараз все змінилося, сьогодні запити в основному – підтримка. І це зрозуміло, люди стикнулися з жахіттям.
Знаєте про що говорить кожен клієнт? Що він сумує за минулим життям, за життям, якого більше не буде. І головна задача психологів в терапії – допомогти клієнту прогорювати втрату минуло, навчити клієнта будувати життя в нових умовах, навчити надавати підтримку собі та близьким, бути урівноваженим, наскільки це можливо. Одна з головних тем, з котрою працюю – це втрати. Люди стикаються з депресією, апатією, постійною тривогою, втратою сенсу життя, не можуть впоратися зі складнощами у відносинах, деяких наздоганяють панічні атаки, вирує психосоматика на фоні постійного стресу.
Стрес - невідʼємна частина життя, але сьогодні ця тема більш актуальна. Вихід — це антидепресанти чи є інший спосіб?
Я підтримую приймання антидепресантів, адже це гарна підтримка клієнта в психоемоційні часи, але тільки за умови, що вам препарат підібрав лікар та прийом ліків відбувається під наглядом. Якщо депресія проходить легкою або помірною мірою, а також, коли вона є психогенною, у тому числі невротичною, реактивною або астенічною (депресії виснаження) можна спробувати впоратися без антидепресантів. Важливо пам'ятати, що антидепресанти – не панацея. Не існує чарівної пігулки, котра вгамує ваш біль та вирішить всі ваші проблеми. Саме в терапії з психологом ви навчитеся справлятися з обставинами самостійно, регулювати свої емоції, шукати саме свої шляхи подолання негараздів.
Багато публічних людей відкрито говорять про панічні атаки. Здається, що це «нова хвороба». Як людині дізнатися, що їй вже потрібно звернутися по допомогу?
Яскравим маркером того, що людині варто звернутися до спеціаліста буде дві відповіді «ні» на наступні питання: чи заважає це мені, моєму здоровому існуванню? чи можу я сам впоратися з цим? Причинами панічних атак можуть бути стрес, підвищена тривожність, депресія, загальне виснаження організму, а це саме той стан, в котрому зараз живуть майже всі українці. Мабуть, саме тому панічні атаки зараз називають «новою хворобою», але вона не нова, просто саме зараз має дуже широке розповсюдження через кількість людей у стресовому стані.
А чи можете дати декілька порад, як самостійно утримати «на плаву» своє психологічне здоров’я?
Важко зараз всім. Тим хто залишився в Україні, тим хто виїхав та намагається адаптуватися, важко волонтерам, підприємцям, що намагаються утримати бізнес, важко всім без виключення. Ми всі переповнені страхом за майбутнє, тривогою за себе, близьких, свої надбання, бізнес тощо. Емоційні гойдалки розгойдують нас і важко втримувати рівновагу та тверезо мислити, приймати вірні рішення. Перше, на що варто звернути увагу – це ваші базові потреби: фізичну, емоційну, фінансову безпеку. Це ваші опори, котрі завжди мають бути в порядку, це те, на що ви опираєтесь в найважчі часи, це саме те, що дає вам змогу пройти ці важки часи. Фізична безпека – це не тільки про убезпечення себе від умов постійної небезпеки від неблагополучного сусіда. Це також про важ фізичний комфорт, наприклад, зручний матрац для сну, зручне взуття, зручне крісло для праці, потрібне оснащення світлом для ваших очей тощо. Диявол у дрібницях, як то кажуть (посміхається). Подивіться навкруги, де ви можете проявити фізичне піклування про себе.
Ваша емоційна безпека може складатися з ізоляції зовнішніх новин, токсичних відносин з близькими, партнерами, варто проаналізувати що саме вас усаджує на емоційні гойдалки, на які тригери ваша нервова система миттєво вмикається. По-друге – це збереження свого внутрішнього ресурсу. Ваш внутрішній ресурс – це енергія, паливо, завдяки котрому ви рухаєтесь по життю, проходите важкі періоди, досягаєте цілей тощо. Моя наполеглива порада – звернутися до психолога, віднайти саме ваших крадіїв енергії та навчитися не тільки витрачати енергію а й знайти свої джерела наповнення!
Тобто, якщо людина не хоче вставати вранці, вмиватися, робити якісь домашні справи — це може бути не лінь, а розлад, на це теж треба звернути увагу?
Я б не ставила отак одразу діагноз, що це саме розлад. Але це точно те, на що треба звернути увагу, за відмовою від своїх базових потреб може стояти глибша проблема ніж просто лінь. Наприклад, саме з цього може починатися емоційне вигорання, або людина рухається в сторону депресії, ще багато чого. Для мене, як для психолога, ця інформація дуже важлива для збору анамнезу та в подальшому для побудови лікувального протоколу.
Ірино, якщо говорити про тривогу чи можете ви порадити якісь фізичні вправи, якими б людина могла заспокоїти себе.
Тривога – це емоція, і як вже доведено лікарями, емоцію можна вивести з організму тільки через тіло, фізіологічно. Якщо замикати емоцію всередині, то рано чи пізно вона призведе до психосоматичних захворювань. Найшвидший шлях – дати собі фізичне навантаження і не важливо – це біг в тренажерному залі чи генеральне прибирання вдома. Трохи повільніший шлях, але золота альтернатива, кому не доступні фізичні навантаження – це дихальні вправи. Наприклад «дихання 4-7-8»: вдих через ніс протягом 4 секунд, затримайте дихання на 7 секунд, видихайте через рот протягом 8 секунд, дозволяючи видиху робити природний звук, ніби ви задуваєте свічку, повторюйте поки не відчуєте спокій.
Варто усвідомити, що ніколи не буде ідеальних умов для життя, бізнесу, навчання, стосунків тощо. Завжди щось буде відбуватися навколо. І головний лайфхак, як жити це життя – бути готовим із середини. А як підготуватися? Потрібен час, ваше бажання та спеціаліст поруч, котрий підбере індивідуальний шлях розвитку та підтримки саме для вас!
