матеріал підготувала Олена Стебніцька
Двічі чемпіонка України, тричі чемпіонка Білорусі та двічі чемпіонка Туреччини – українська футболістка Любов Шматко. Свої перші кроки на футбольному шляху Любов зробила ще в дитинстві, в селі Калинівка, що на Миколаївщині, навчаючись гри у свого брата. З часом, завдяки важкій праці та дисципліні, футболістка досягла значних досягнень у спорті. На сьогодні Любов Шматко займає позицію півзахисниці Турецької команди «Галатасарай» та грає за Національну Збірну України.
З чого розпочалася Ваша зацікавленість футболом? Хто познайомив Вас із цим видом спорту?
Навіть не знаю, все пішло само собою (посміхається). В мене є два старших брата, вони якось грали у футбол і ми з сестрою бігали за ними. Мені сподобалось і старший брат навчив, показав як бити по м’ячу, розповів про правила та «тренував». З цього все й розпочалося. Трохи згодом, я пішла на додаткову секцію з футболу, що була у нашій школі та грала там з хлопцями.
Чи пам’ятаєте першого тренера? Які у вас були стосунки і чи важливу роль тренер відіграв у Вашій подальшій кар’єрі?
Мій перший тренер – вчитель фізичної культури. У мене є сестра-близнюк, саме з нею ми брали участь у шкільних змаганнях. З часом, перейшли у спортивну школу чернігівського «Спартака», що знаходилася за 600 кілометрів від дому, де моїм тренером став Скоб Борис Петрович. А вже в професійній команді першим тренером став Сапронов Сергій Валентинович. Стосунки були чудові, дружні, тренери дуже підтримували, нас гарно навчали, за що ми дуже вдячні!
А яким був Ваш дебют у професійному футболі?
Перший виступ у професійному футболі відбувся за команду «Легенда» - це було чотирнадцять років тому. Тренер дав мені небагато часу на полі, хвилин п’ятнадцять, але я гарно впоралася з цією задачею та в кінцевому результаті наша команда перемогла. В цей момент, я була, мабуть, найщасливіша людина на світі (посміхається).
За досить короткий час ви встигли двічі стати чемпіонкою Туреччини, у складі команд «Фомгет Генчлік» та «Галатасарай». Наскільки швидко Вам вдається адаптуватися у нових командах?
У «Фомгет Генчлік» мене запросили після початку повномасштабного вторгнення, нас було п’ять українок. Адаптація пройшла добре, комфортно, почувалася як у своїй тарілці. Ми були там три місяці, згодом підписали контракт ще на рік. Колектив був хороший, справжні професіонали, проблем з адаптацією не було. У «Галатасарай» я перейшла одна з п’яти українок, перший час було справді важко, адже я не знала досконало мови. Трохи згодом я познайомилася з колегами по команді, які дуже допомогли мені в адаптації.
Нещодавно Ви взяли золото з командою «Галатасарай» на Чемпіонаті Туреччини. Як можете оцінити власну гру на чемпіонаті?
Дуже складно себе оцінювати. В будь-якій команді я викладаюся на повну і вважаю, що гарно показала себе на Чемпіонаті!
Яку перемогу вважаєте найбільш значущою у Вашій кар’єрі?
Усі перемоги важливі! Але найбільшою моєю мрією є потрапити зі Збірною України на Євро і я впевнена, що у нас все попереду.
Наша збірна зараз успішно змагається за кваліфікацію на Євро, які у Вас передбачення щодо України на Чемпіонаті?
Перед нами ще стоїть задача зіграти дві кваліфікації, з Туреччиною дві гри, після – з наступною командою, якщо пройдемо. Думаю, в нас є великі шанси і Українська Збірна буде робити все, щоб потрапити на Євро. В нас хороші гравці, молоді, досвідчені, тому команда у нас сильна.
Зараз Ви виступаєте на позиції центрального захисника, якби була можливість змінити, на якій позиції хотіли би грати?
За всю кар’єру я зіграла на багатьох позиціях, мабуть, окрім воротаря. За якого я би не хотіла грати (посміхається). Не знаю щодо інших позицій, зараз мені комфортно грати за центрального захисника та не хотіла б нічого змінювати.
Чи маєте Ви кумира серед українських спортсменів? Хто Вас надихає?
Когось точно виділити не можу. Я слідкую за багатьма видами спорту, слідкую на спортсменами на Олімпійських іграх. Але справжню мотивацію дає мені лише моя праця!
Щодо цього питання є багато думок, але особисто для Вас, яке місце зайняти найбільш прикро?
Я вважаю друге місце найбільш неприємним. Адже ти близько до перемоги, проте чогось не вистачило, щось ти значить зробив не так.
Які поради ви можете дати починаючим спортсменам?
Молодим спортсменам хочу порадити бути більш дисциплінованими, слухати свого тренера. Кар’єра не завжди може скластися добре, але важливо залишатися людиною!
