Гончарук Валентина – організаторка івентів в Португалії з українською душею та енергетикою. Її свята – унікальні, а кожен івент несе за собою місії. Об’єднувати та завергати традиції – ось що важливо!
Валентина, сьогодні ви проживаєте в Португалії. Скажіть, чому ви обрали саме цю країну для еміграції?
Я людина, яка обирає все по-душі (посміхається). Куди лежить душа – туди і я, тому коли розпочалась повномасштабна війна я одразу розуміла, що поїду до Португалії, тим паче в цій країні я вже була, але й подумати не могла, що доведеться тут жити. Я дуже люблю все «живе», а Португалія манила мене океаном, скалами та живою цнотливою природою. А ще, тому що в Португалії багато українців, ми дружні та тримаємось разом. Мені довелося пожити ще півроку в Німеччині, я багато знаю про життя в інших європейських країнах і зробила висновок, що краще ніж в Португалії мені лише в Україні.
Період адаптації для кожного українця – складний. Ви одразу знайшли для себе роботу чи проект, в якому зможете реалізовувати свій потенціал?
Насправді ні. Останні 6 років в Україні я працювала з Дмитром Карпачовим – телеведучим та психологом, була фінансовим директором компанії. Також займалася його особистими консультаціями та майстер-класами + брала в роботу додаткові проекти. Взагалі, працювати я почала рано та досвіду у різних сферах маю багато: працювала в проектах Іцхака Пінтосевича, в Києво-Могилянській бізнес школі та завжди була дотична до івентів, заходів та презентацій, але самостійно ніколи не проводила, адже була задіяна в продажах, фінансах та плануванні. Ще до початку повномасштабного вторгнення я планувала відкрити власний бізнес в Україні – готель для собак. Попри заробіток, реалізацію, мені важливо займатися благодійністю. Моя ідея була така: я відкриваю готель для собак і паралельно вступаю в партнерство з притулками для тварин, де зможу знаходити для них сім’ю. Але сталася війна. Я впала в «творчу кризу», адже я не знала, чим хочу займатися. Перебуваючи в Німеччині я дала собі час «заземлитися» та спробувати відчути себе. Кожного дня займалася йогою, практикувала та намагалася прислухатися до себе, до своєї душі. І здається, мені вдалося!
Наразі ви – організаторка івентів. Що вас надихнуло?
Для мене важлива українська пісня, українське слово, традиції та обряди – все те, чим багата наша культура. Але через те, що українців розкидала по світу війна, у мене виникло бажання посприяти зближенню – де б ми не були, у нас має бути «куточок» для своїх людей. З цієї ідеї і зародилися івенти, адже я хочу об’єднувати, допомагати Україні, даруючи іншим відчуття дому хоч на певний час, тим самим збирати донати та допомагати Україні. Я розуміла, що ця потреба в об’єднанні є, адже я сама зіштовхнулася з цим. Я хотіла влаштовувати українські вечора, наші традиційні застілля, нагадувати нашим людям в Європі – яка ми сильна, квітуча нація.
А як ви організовували свій перший івент в Португалії? Де шукали ідеї?
Ідея самі з’являються в моїй голові (посміхається). Звичайно, по переїзду в Португалію мене ніхто не знав і потрібно було створити щось красиве, цікаве, таке, чого ще немає на ринку. Підготовка до першого івенту була шалена: тут, в Португалії неймовірно дорога оренда приміщень, яхт, локацій, але я ризикнула. В мене була ціль – весь прибуток задонатити на допомогу Україні. Перший івент був на яхті, але це не через те, що я люблю яхти (посміхається), а через те, що ми в Португалії живемо біля води, це літо і ще в Києві ми влітку завжди святкували різні заходи саме на Дніпрі. Тому я захотіла перенести цю частинку «Києва» сюди, в Португалію. Після першого івенту, на який я зібрала 70 людей – увесь заробіток я переказала потерпілим від трагедії, яка саме в той час сталася в Херсоні.
Валентина, а який івент, що ви організували, був найкращим?
Я не можу апелювати такими категоріями. В кожному івенті моя душа, кожен захід, який організовую – я ним пишаюсь. Для мене дуже важливо зберігати українські традиції та нагадувати людям про наше, українське. Тому івенти – Різдво, Пасха, Івана Купала – це свята, від яких у мене завжди мурахи по шкірі. Якби моя воля я б українські свята організовувала кожен місяць (посміхається), але для того аби розбавляти та тримати аудиторію я організовую різні івенти. Одним із моїх улюблених івентів – була вечеря в саду. Я створила українське застілля, по типу весілля в селі: ми неймовірно красиво засервірували столи з нашими українськими квітками, які часто ростуть у бабусі біля хати, ми повісили плакат «Ласкаво просимо», як раніше малювали на воротах на весілля, ми співали пісні та багато сміялися.
Валентино, на ваших заходах є дуже багато українського: традиції, обряди, пісні. Кожен івент, що присвячений українським святам – він особливий. Розкажіть, чому?
Українська глибина, її культура, зв'язок з родом – для мене дуже важливі. Я організовувала івент до свята Івана Купала – це свято я святкую з 7 років і ніколи не пропускаю, роблю всі практики та дякую своєму роду. До цього івенту, який я організувала в Португалії, я самостійно ліпила вареники з вишнею, адже хотіла, щоб все було з моєю енергетикою, по-справжньому з відчуттям дому, а на Різдво – нам пекли хліб, готували домашню ковбасу, свічки стояли в солі на столі, як робили наші бабусі та дідуся. Я хочу щоб українці відчували себе вдома та відчуваю велику вдячність та любов до нашого українського роду, адже все що ми знаємо, все що у нас є – зберігалося кров’ю. Усі традиції, наша мова, пісня, обряди заборонялися століттями, а наше покоління, сьогодні, це єдине покоління, яке може продовжити усі традиції. Адже якщо ми не будемо зберігати культурну складову нашої країни – ми її втратимо. Я плекаю любов та вдячність до всього, що сьогодні ми маємо. В цьому відчуваю свою місію, адже я багато вивчаю, знаю та практикую, тому мені хочеться ділитися та розповідати про це людям. Мені важливо не просто збирати людей на івенти, а передавати цінність та традиції аби ми зберігали це для наступних поколінь. Наприклад, до свята Різдва та Великодня, кожен із учасників івенту отримав посібник, де було написано все про свято: чому воно так називається, які пісні співаємо, а чому їмо кутю та співаємо колядки. Щоб людина не просто почула інформацію та забула, а погрузилася у свято та ця історія їй закарбувалася в пам'яті.
Окрім івентів ви влаштовуєте приватні заходи. Скажіть, а що організовуєте? Для кого?
Окрім своїх свят, я організовую приватні: весілля, сімейні свята, дитячі івенти, бізнес події та конференції, корпоративи і тд. Працюю як з українцями, так і з іноземними клієнтами. Я відкрита до співпраці і поступово буду заходити в цю нішу!