матеріал підготувала Гордєєва Христина.
Олена Крицак – засновниця танцювальної студії MixStyle, представниця України на міжнародних аренах та учасниця численних проектів із зірками світового масштабу. Її учні неодноразово здобували перші місця на найпрестижніших фестивалях країни. У нашому інтерв'ю Олена поділилася своїм шляхом у танцювальній сфері, розповіла про розвиток власного бізнесу та привідкрила завісу внутрішньої роботи свого колективу.
Олено, коли Ви вперше познайомилися з танцями? Що спонукало вас обрати цю сферу?
На танці я почала ходити ще з дитинства. Пам'ятаю, як вперше побачила, як танцюють справжні професіонали і просто зачарувалася. Мене вразила їхня грація, легкість, немов вони літають у повітрі. Я відразу сказала батькам, що теж хочу спробувати, і вони підтримали моє бажання. Батьки водили мене на різні, а згодом танці стали для мене не просто хобі, а способом реалізації свого потенціалу. Коли я танцюю, то забуваю про все і ніби «малюю» історію без слів своїми рухами. Це особлива магія, яка назавжди зачарувала мене!
Як ви вдосконалювали свою майстерність? Розкажіть, які етапи були найважчими у вашому професійному зростанні?
Моє професійне зростання завжди було нерозривно пов'язане з прагненням до розвитку та вдосконалення навичок. Важливу роль у моєму становленні зіграли подорожі – під час відвідування різних країн я завжди залишала можливість проходити майстер-класи. Наприклад, перебуваючи в Нью-Йорку, я відвідувала заняття, які не лише збагатили мій досвід, а й допомогли розширити професійний світогляд. Окрім цього, я активно займалася самоосвітою: вивчала нову техніку, переглядала навчальні матеріали, аналізувала роботи провідних фахівців і впроваджувала сучасні методи у власну практику. Велике значення має й обмін досвідом із колегами, участь у професійних заходах і роботі в різних умовах – усе це допомогло швидко адаптуватися до змін та вдосконалити свою майстерність!
У який момент Ви відчули, що готові викладати? Що потрібно для того, щоб стати викладачем?
Я почала викладати ще під час навчання в університеті. На той момент я вже усвідомлювала, що спеціальність, яку я обрала, не стане моєю основною професійною діяльністю в майбутньому. Однак я продовжувала відвідувати класи та розвивати свої навички в танцювальній сфері, яка мене захоплювала. З часом я помітила, що люди різного віку – як молодші, так і старші за мене – цікавилися тим, що я роблю, зверталися за порадою, спостерігали за моїм прогресом. Це стало для мене сигналом (посміхається). Саме тоді я вперше спробувала викладати. Цікаво те, що моя перша група складалася виключно з людей, які були старшими за мене. Це був цікавий виклик, адже мені потрібно було не тільки передати знання, а й вибудувати довіру та взаємоповагу, щоб студенти сприймали мене як викладача. Щодо того, як стати викладачем – це не лише про бажання, а й про відповідальність та професійний рівень. До нас часто приходять підлітки, які після 2-3 років занять прагнуть почати викладати. Однак я завжди наголошую, що кількість років тренувань не завжди дорівнює високому рівню навичок. Одні можуть танцювати 5-6 років і не мати достатньої бази, а інші за коротший термін демонструють глибоке розуміння техніки.
Олено, ви є засновницею танцювальної студії MixStyle. Розкажіть, як ви наважилися відкрити власну студію?
На той момент я працювала у тандемі з іншою дівчиною, і разом ми вирішили відкрити танцювальну групу. Спершу ми почали з однієї групи, але поступово їхня кількість почала зростати. Спочатку дві, потім три, і так далі. У певний момент у нас було вже одинадцять груп, і я зрозуміла, що це перетворилося на повноцінну справу! Згодом моя партнерка повідомила, що танці більше не займають таке важливе місце в її житті, і вона вирішила відійти від цього напряму. Відтоді я почала займатися всім самостійно та співпрацювати з іншими викладачами. Це був момент усвідомлення, що потрібно рухатися далі та розширюватися.
Яким був процес розширення бізнесу та відкриття нових філій у Києві?
Кількість людей, які приходять на класи, значно зросла, і нашого простору вже не вистачало для всіх охочих. Стало зрозуміло, що настав час розширювати свої кордони та відкривати нові філії. На момент початку пандемії COVID-19 ми вже були готові відкрити ще одну філію на Троєщині. Проте через карантинні обмеження та загальну нестабільність довелося тимчасово зупинити будівництво. Це був дуже складний період. Я відчувала страх і невпевненість, адже не знала, чи захочуть люди відвідувати заняття в умовах пандемії, чи буде попит на офлайн-навчання. Проте я вирішила ризикнути – згодом ми все ж таки відкрили студію. Після успішного відкриття нової філії в мене з’явилася амбіційна мета – створити найбільшу студію з усіх наших існуючих! Я почала активно працювати над цим планом, і реалізація відбулася у дуже складний час – під час повномасштабної війни. Попри невизначеності, логістичні проблеми та фінансові ризики, мені вдалося реалізувати задум і відкритися на Лук’янівці!
Олено, а як ви відбираєте викладачів для своїх студій? Які якості вважаєте найважливішими?
Часто я сама підмічаю перспективних танцівників і пропоную їм спробувати себе у викладанні. Якщо я вже знаю людину, то процес значно спрощується, адже я можу оцінити її стиль роботи, підхід до учнів і рівень відповідальності. Також бувають випадки, коли люди самі проявляють ініціативу й хочуть приєднатися до нашої команди. Основою для нас є конкурсні відбори, куди потрібно заповнити анкету. Це допомагає краще зрозуміти кандидата, його цінності та мотиви. Якщо у мене є сумніви щодо людини, я пропоную їй провести пробний клас, після якого збираю відгуки учнів та інших робітників. Найважливіше для мене – це мотивація людини. Якщо викладач приходить лише заради грошей або власного розвитку, то це точно не наш варіант (посміхається). Мені важливо, щоб викладачі були ініціативними, творчими й прагнули зробити студію кращою. Адже студія – це не просто місце для занять, це простір, який постійно змінюється та розвивається завдяки людям, які в ньому працюють. Також я категорично не терплю брехні. Чесність і відкритість – це базові принципи нашої команди!
Що сприяє професійному зростанню викладачів у вашій студії та зміцненню командної атмосфери?
Загалом викладачі можуть самостійно записуватися на різні курси та підвищувати свою кваліфікацію, і я завжди підтримую їх у цьому. Але, окрім індивідуального навчання, ми намагаємося разом проходити різні програми та тренінги, щоб команда розвивалася в єдиному напрямку. Це не тільки корисно для підвищення рівня викладання, а й дуже зближує. Я також намагаюся підтримувати постійний зв’язок із кожним викладачем окремо. Для мене важливо розуміти, як вони себе почувають, які в них є запитання чи проблеми. Окрім цього, кожного тижня ми збираємося всі разом, щоб обговорити важливі моменти. Це не просто формальні зустрічі, а можливість реально подивитися, як працює студія зсередини. Я хочу, щоб кожен з нас не просто приходив «відпрацьовувати» заняття, а дійсно кайфував від процесу. Тому ми постійно навчаємось, говоримо, підтримуємо один одного, і саме так створюється команда, в якій усі відчувають себе на своєму місці.
Наскільки важливе місце у вашій роботі займають творчі експерименти? Чи пробуєте нові стилі чи нестандартні формати занять?
Я завжди відкрито ставлюсь до нових ідей, які приносять мої викладачі. Ми хочемо акробатику? Добре! Ми хочемо фітнес? Добре! Також, коли хтось із викладачів пропонує ввести новий стиль або напрямок, я не вагаюся і даю зелене світло. Одним із таких напрямків став крамп, або ще не дуже популярне – електро. Ці стилі відкривають багато нових технік і можливостей для творчого самовираження.
Олено, а які програми та заходи Ви організовуєте для своїх учнів, окрім звичайних занять?
За весь час існування студії ми організували безліч заходів – батли, фестивалі, концерти та інші події, які допомагають нашим учням розвиватися, отримувати нові емоції та ділитися своєю творчістю з публікою. Одним із важливих напрямків є створення спеціальних заходів для певних стилів. Наприклад, у стилі heels насправді не так багато варіантів, де можна показати свої танці, окрім тренувального залу. Тому ми розробили унікальні івенти для тих, хто займається в подібних напрямках, щоб вони могли виступати, змагатися та отримувати визнання. Також ми проводимо виїзні літні кемпи, де можна поєднати відпочинок і танцювальний розвиток. Це неймовірний досвід. Для нас важливо, щоб учні не просто навчалися танцювати, а й відчували себе частиною великої творчої спільноти! Тому ми постійно придумуємо щось нове, створюємо події, які надихають, допомагають розвиватися та дають можливість проявити себе.
Чи стикаєтеся Ви з конкуренцією у цій сфері? Що, на Вашу думку, допомагає виділятися серед інших?
Якщо немає конкуренції – це погано. Конкуренція змушує постійно вдосконалюватися, шукати нові підходи та ідеї, щоб не втратити свою унікальність та залучати нових учнів. Вона стимулює нас бути кращими, більш креативними та інноваційними в тому, що ми робимо. Щоб виділятися серед інших, ми завжди намагаємося тримати високу планку у всьому: від рівня викладання до організації подій. Ми не зупиняємося на досягнутому і постійно шукаємо нові шляхи для розвитку. Головним показником є те, як швидко ми закриваємо реєстрації на заходи. Люди нам довіряють і це не може мене не тішити.
Олено, яким Ви бачите подальший розвиток своєї студії ?
Першочергово я хочу збільшити кількість груп та педагогів, тим самим покращити якість викладання. Ще планую сконцентруватися на додаткових послугах, таких як повноцінне кафе зі здоровою їжею та запашною кавою, або масаж у студії. Уявіть – мами, які приводять своїх дітей на заняття, могли б провести цей час із користю для себе, отримавши розслаблюючий масаж, замість того щоб просто сидіти і чекати. А для тих, хто виходить після важких тренувань, можливість відновлення та релаксації. Також є ідея організувати тури до інших країн окремо для фітнесу. Це був би справжній відпочинок для тіла та душі. Цікавий момент, що група людей, які готові зі мною їхати в цей тур, вже є, а організаційні моменти ще не вирішені. Але все тільки попереду.
З вашої професійної точки зору, що б Ви порадили тим, хто мріє перетворити своє хобі на бізнес?
Головним фактором для досягнення успіху в будь-якій сфері є справжня любов до того, чим ти займаєшся! Щоб досягти дійсно високого рівня, необхідно мати не просто навички, а й справжнє бажання розвиватися. Якщо людина вибирає професію лише через високий потенціал заробітку і не має справжньої пристрасті, то вона, ймовірно, просто вигорить.
