instagram.com/advokat_yromanova
Адаптація до нового життя та професійного середовища завжди вимагає наполегливості та глибокого бажання зростати. Юлія Романова – адвокатка, яка не зупинилася на досягнутому, а обрала шлях розвитку. Переїхавши до Німеччини, вона не лише подолала труднощі бюрократії та мовного бар’єру, а й вирішила здобути юридичну освіту, щоб працювати в міжнародному правовому полі. Її історія – це про виклики, адаптацію та прагнення до професійної досконалості!
Юліє, наразі ви проживаєте в Німеччині. Розкажіть, це був вимушений переїзд?
Так, це було вимушене рішення через повномасштабну війну. Я не обирала країну свідомо, просто знала, що маю вивезти свою маленьку дитину у безпеку. Це сталося спонтанно: мені зателефонував знайомий, сім’я якого їхала в Німеччину, і я вирішила приєднатися. На початку все було чужим і незрозумілим, особливо через мовний бар'єр, а англійська – допомагала лише частково, тому я відразу вирішила вчити німецьку. Це був єдиний спосіб адаптації та інтеграції в систему.
Як ви адаптувалися до життя та роботи в Німеччині? Які були найбільші виклики?
Найбільший виклик – бюрократія. У Німеччині все дуже регламентовано, кожен документ має значення, а жоден процес не відбувається швидко чи спонтанно. Наприклад, щоб віддати дитину в садочок або отримати будь-яку допомогу, потрібно було заповнювати величезну кількість паперів, а без знання мови це практично неможливо. Спочатку це здавалося безкінечним лабіринтом правил і вимог, де кожен крок вимагав підтвердження, довідок і терпіння. Щодо професійної діяльності, тут також були серйозні труднощі. Мій український диплом не визнавався автоматично, і я розуміла, що мені доведеться докласти чимало зусиль, щоб підтвердити свою кваліфікацію. Спочатку я почала знайомитися з німецькими юристами, вивчати місцеве законодавство, аналізувати схожість та відмінності правових систем нашої країни. Це допомогло мені лише зрозуміти специфіку німецької юриспруденції, а й знайти професійні контакти, які стали в пригоді згодом. Паралельно я працювала над вдосконаленням мови – без цього було б неможливо інтегруватися в правову систему країни. Я відвідувала курси, слухала лекції в університеті та намагалася зануритися в мовне середовище якомога глибше. Це був непростий шлях, але він привів мене до головного рішення – я усвідомила, що хочу працювати офіційно й отримати відповідну ліцензію. Адаптація була складною, але кожен етап дав мені новий досвід, знайомство і розуміння того, як працює система середини. Тепер я можу допомогти іншим, хто опіняється перед подібними викликами, і це додає ще більше сенсу моєї роботи.
Ви адвокат, що спеціалізується на українському та міжнародному праві. Чи складно було розпочати адвокатську діяльність у Німеччині?
Так, це непросто. У Німеччині не можна працювати адвокатом із іншої країни без дозволу місцевої адвокатської палати. Мені довелося пройти підтвердження кваліфікації, довести досвід роботи в Україні, отримати місцеву реєстрацію. Я також відкрила власну юридичну практику, щоб надавати консультації українцям. Одна з найбільших проблем – брак спеціалістів, які можуть працювати з українськими клієнтами. На жаль, багато людей мають юридичні проблеми, пов'язані з житлом, соціальними виплатами, розлученнями, але їм важко знайти компетентного адвоката, який обізнаний із українськими реаліями. Я допомагаю заповнити цю прогалину!
Юліє, наразі ви отримуєте юридичну освіту в Німеччині. Це була необхідність чи ваше прагнення до досконалості?
Швидше друге. Я могла б працювати тільки в українському правовому полі, використовуючи свої знання та досвід, але мені було цікаво глибше зануритися в німецьке законодавство та розширити свої професійні горизонти. Спочатку я сприймала це як додатковий виклик – щось, що допоможе краще розуміти місцеві правові норми, зокрема ті, що стосуються міграційного, трудового та цивільного законодавства. Університет запропонував мені мовні курси, які стали чудовою можливістю не лише вдосконалити знання, а й адаптуватися до академічного середовища Німеччини. Тоді відкрилася перспектива отримати магістерську ступінь, і це вже було рішення, яке змінило мою професійну траєкторію. Занурюючись у навчання, я розуміла, що мені це дається, що я отримую задоволення від розуміння логіки німецької правової системи, яка місцями значно відрізняється від української. Це складний, багаторічний процес, що вимагає повного занурення, але він відкриває двері до серйозної кар'єри в юридичному середовищі: роботи в органах прокуратури, судах, адвокатурі, а також у міжнародних юридичних компаніях. Для мене це не тільки освіта, але й шлях до професійного зростання та можливість інтегруватися у високий рівень європейської юриспруденції. Я бачу в цьому не тільки кар'єрні перспективи, а й нові можливості для допомоги людям, особливо тим, хто опинився у складних правових ситуаціях через міграцію, бізнес чи особливості обставини.
Чи важко навчатися? Які відмінності від української системи освіти?
Величезні (посміхається). В Україні освіта базується на теорії, тоді як у Німеччині все максимально практично. З першого дня нас вчать вирішувати реальні юридичні кейси. Крім того, в Німеччині все максимально прозоро, але навчатися надзвичайно складно. Понад 50% студентів провалюють іспити та змінюють спеціальність. Так як я вже маю бекграунд, адже в Україні я працювала як адвокат та прокурор, мені дається навчання легше.
А з якими юридичними питаннями до вас звертаються?
Основні запити – розлучення та інші сімейні спори, міграційні питання, нотаріальні дії та засвідчення документів апостилем, купівля-продаж цінного рухомого та нерухомого майна в Україні з подальшою законною легалізацією отриманих коштів в Німеччині, визнання арбітражних судових рішень України та стягнення заборгованості. Особливо поширене питання – це саме юридичний супровід фізичних та юридичних осіб при вирішенні їх правових проблем в Німеччині. Це обґрунтовано тим, що зазвичай є спеціалісти лише в німецькому або українському праві. В цей час я можу допомогти людині отримати кваліфіковану юридичну допомогу та знайти оптимальний шлях вирішення її проблеми з огляду одночасно на законодавства обох країн. Це стало можливим також завдяки налагодженій мною комунікації з німецькими адвокатами, над удосконаленням та побудовою якої я постійно працюю. Головні виклики в Німеччині – зовсім інший підхід до врегулювання договірних відносин, що дуже впливає не тільки на юридичних, а й на фізичних осіб в будь-якій сфері. Наприклад, багато українців укладають договори, а потім роками не можуть їх розірвати. Також проблема у виконанні контрактів. Буває, що українські компанії працюють із німецькими партнерами, які потім не виконують зобов'язань. У таких випадках особливо важливо орієнтуватися в законодавствах обох країн.
Які поради ви можете дати українцям, які планують вихід на німецький ринок?
Перше – знайти компетентного адвоката для супроводження, який допоможе уникнути багатьох помилок. У Німеччині дуже суворе законодавство, і будь-яке порушення може коштувати бізнесу значних втрат. Друге – заздалегідь розібратися з особливостями договірного права Німеччини, адже воно містить унікальні норми, які критично відрізняються від інших країн світу.
Юліє, а що вас найбільше мотивує у вашій професії?
Люди. Я люблю допомогати їм розібратися в складних ситуаціях і побачити реальні результати своєї роботи. Для мене немає більшого задоволення, ніж виграна справа, коли клієнт отримує справедливість, на яку заслуговує. Це момент, коли розумієш, що твоя праця має значення, що вона змінює чиєсь життя на краще. Кожна справа — це не просто юридичний процес, а людська історія. За кожним зверненням стоять емоції, надії, страхи та віра в те, що правду можна довести. І коли після довгих днів аналізу документів, судових засідань і переговорів ти бачиш полегшення в очах людини, розумієш: усе це було недаремно. Моя професія дає мені можливість боротися за справедливість, захищати тих, хто цього потребує, і змінювати систему на краще. Саме це мене надихає і дає сили рухатися далі, навіть коли справи складні, а шлях до перемоги — нелегкий.
