матеріал підготувала Снітка Тетяна.
Стукіт підборів по паркету, приглушене світло, прискорене дихання. Тут тільки вона в оточенні дзеркал. Кожен її рух – емоція, кожен змах руки – голос душі, кожен вигин тіла – поклик серця. Вона не танцює, вона розповідає свою історію. High Heels – це не просто стиль танцю, це про внутрішні відчуття, жіночність, чуттєвість, пристрасть. High Heels дає можливість розкритись, повірити у себе та розправити крила, і про це розповість тренерка з High Heels – Катерина Науменко.
Катерино, як ви вперше познайомилися з High Heels? Що вас привабило у цьому стилі танцю?
Танцювати на підборах вперше у мене з’явилась думка ще у 7 класі, тоді я поставила танець «зайчиків» для шкільного свята. Ми танцювали на високих каблуках, звичайно, маминих (посміхається). Тоді ще не було High Heels в Україні, але дитяча мрія – танцювати на підборах вже зародилася, а згодом, в дорослому віці – змінилася на реальне захоплення. Цей стиль мені одразу припав до душі, тому що він поєднує в собі жіночність, силу та грацію, що давало мені можливість виразити свою внутрішню свободу. Для мене танець на підборах — це можливість показати свою впевненість, емоційність та жіночність, і це те, що мене надихає.
Хто або що найбільше вплинуло на ваше рішення займатися High Heels професійно?
Я завжди хотіла займатися якимось видом спорту — чи то танцями, чи стретчингом. Після переїзду в Дніпро я почала пробувати різні напрямки, шукати місце, де я зможу реалізувати свої амбіції. Якось так сталося, що я одразу потрапила в жіночу студію Luna. Після спілкування з тренером по стретчингу, вона дізналась, що в мене є вища хореографічна освіта та великий досвід роботи тренером, і запропонувала поговорити з управляючою та власницями студії про можливість співпраці. Ми почали обговорювати це питання, і вони запропонували мені викладати танці і проводити заняття для дитячих груп. Але потім так сталося, що тренерка з High Heels часто була відсутня, і мене попросили замінити її. Я заміняла її протягом місяця, і в результаті мені запропонували продовжити вести групи. Це стало моїм початком професійної кар'єри в цьому стилі танцю!
Який досвід у вас був до High Heels? Чи займалися іншими видами танцю або спортом?
Взагалі на сцені я з 3-х років: співала, танцювала, ставила танці та займалася акторською майстерністю. В 13 років вирішила професійно займатися танцями і приєдналася до хореографічного колективу, але в 15 років мене звідти вигнали. Ситуація склалась так, що мені запропонували стати тренеркою для маленьких діток. Ми їздили на змагання, виграли 1 місце. Після чого, моя тренерка сказала: “Якщо ти тренер, то ми з тобою прощаємось”. Це не зупинило мене: я створила свій власний колектив у рідному Лисичанську, який існував декілька років. Пізніше я вступила в педагогічний університет у Харкові на спеціальність «хореограф» і працювала в колективі Gold Star. За пів року до війни я залишила цей колектив і мала рік затишшя, щоб відпочити після 9 років у цій сфері. Але, переїхавши в Дніпро, я знову повернулася до танців.
Коли ви зрозуміли, що хочете не тільки танцювати, а й навчати інших?
Коли ти хореограф з великим стажем, тобі не обов’язково показувати, тобі достатньо сказати. Коли я в 13 років прийшла на заняття з танців, у нас було шалене навантаження: по 5 хвилин у планці, по 100 присідань. І я пам’ятаю, що викладачка сидить на стільці, а я на неї дивлюсь і думаю: «Я теж так хочу! Буду так само сидіти і командувати». Власне, я зараз цим і займаюсь, але не сиджу (посміхається).
Катерино, чи було вам страшно починати викладати? Яким був ваш перший урок?
Так, було страшно — страх того, що не виправдаєш надій або зробиш помилку. Але коли тільки починаєш, це все одно дуже цікаво. Особливо, коли тобі 15 років, ти «гориш» своєю справою і не так боїшся. З часом починаєш більше усвідомлювати ризики. Якщо в 15 років я просто «летіла» вперед, то зараз я все роблю з тією ж енергією, але вже замислююсь над кожним кроком. Що стосується перших уроків з High Heels, то вони пройшли дуже добре. Я приходила на заняття, дівчата дивилися на мене, я на них, і ми просто посміхалися. Не пам’ятаю жодних ситуацій, щоб хтось був незадоволений. Мене всі люблять (посміхається)!
Які кроки потрібно зробити, щоб стати тренеркою з High Heels?
Щоб стати тренеркою з High Heels, потрібно не тільки вміти танцювати, але й мати лідерські та організаційні якості. Танцівниця та тренер — це різні ролі. Можна бути чудовою танцівницею з відмінною технікою, але не мати змоги пояснити рухи чи налаштувати учнів. Тренер повинен бути відповідальним, організованим і вміти комунікувати з учнями, щоб вони повертались на заняття. Важливо мати досвід роботи з дітьми, оскільки їхнє виховання формує характер, а зрозумівши, як працювати з дітьми, легше знайти підхід до дорослих. Танці — це не лише техніка, а й робота з душею. Людина, яка замкнена, не зможе розкритися, навіть якщо її техніка буде бездоганною. Тому важливо не тільки навчати, а й допомагати учням подолати внутрішні бар'єри. Також, звісно, важливі вроджені лідерські якості, хоча їх можна розвинути.
Катерино, як ви створюєте свої хореографії? Що вас надихає?
Я люблю ставити хореографії вдома, і це може зайняти як кілька хвилин, так і годину. Іноді, готуючи їсти під музику, я раптом придумую рух, терміново вмикаю камеру і записую. Коли я імпровізую, тіло працює на автоматі, і все йде потоком. Також я помітила, що чим більше я злюсь, тим складніше виходить хореографія, але тим краще їх вчать дівчата. Це мене завжди дивує. Мене надихає мій душевний стан — чи щаслива я, чи є настрій. Також важлива віддача від дівчат. Коли вони швидко вловлюють хореографію, я починаю шукати нові ідеї, щоб їм було цікаво. Я завжди стараюсь розвиватися, бо моїм головним мотиватором є дівчата. І я завжди кажу їм: «Якщо у мене вийшло, то і у вас вийде».
Одне з ваших відео в Тік Тоці набрало 5 мільйонів переглядів. Які були ваші перші емоції, коли побачили таку кількість переглядів?
У мене гарна самооцінка, і я завжди прагнула розвиватися. Коли з’явився Тік Ток, я почала викладати відео, але спочатку вони не набирали переглядів. Тому я зосередилася на Інстаграмі, а в Тік Ток просто додавала відео для галочки, знаючи, що платформа колись «вибухне». Перше відео, яке стало популярним, було з подругою вдома, і почали з’являтися різні коментарі. Мені подобається, що 90% з них позитивні, і навіть один поганий коментар не може перекрити підтримку інших. Коли я побачила, що перегляди ростуть, це було дуже приємно. Розумієш, що твої зусилля не даремні, і ти отримуєш енергетику та емоції від людей. Це дуже радує, і я обов’язково продовжую працювати в Тік Ток, хоч знімати відео кожен день — це складно. Але це того варте, і я дуже щаслива, що все вийшло.
У Тік Тоці багато людей повторюють ваші хореографії. Як ви до цього ставитеся?
Є дівчата, які відмічають мене під своїми відео – це дуже класно. Я взагалі захоплююсь дівчатами, які по відео вивчили хореографію. Це талант, і його потрібно розвивати. Але є інша сторона медалі – це люди, які крадуть хореографію і виставляють її як свою. На жаль, цього зараз дуже багато. Наприклад була ситуація, дівчинка, яка раніше приходила до мене на тренування, виставляє відео, як танцює мою хореографію. Я в неї питаю: «Ти попросила тренера вивчити мою хореографію?». Вона каже: «Ні, це тренер вчить цю хореографію». Я в таких ситуаціях зазвичай не реагую, адже в танцювальному ком’юніті, якщо ти колись крав чужі хореографії і виводив за свої - хтось про це дізнається і твоя репутація злетить на ні. Надихнутись - це одне, але повністю вкрасти – це відвертий плагіат. Ти сам не зможеш вийти вище на рівень, адже не в стані придумати щось своє. І, навіть, коли ти будеш ставити свої хореографії, люди будуть думати: «А в кого ж ти вкрав цю хореографію?». І вже ніхто не буде тобі вірити, на жаль.
З чого варто почати новачкам, які хочуть займатися High Heels?
По-перше, потрібно знайти тренера, чия енергетика вам підходить, адже кожен має свій стиль і вайб. По-друге, важливий зовнішній вигляд: одяг і підбори. Я завжди кажу, що у піжамі ви будете почувати себе відповідно, а в більш стильному одязі відчуття буде іншим. Щодо підборів, починати можна без них, але потім обов'язково потрібно придбати правильні хілси. Порадьтеся з тренером, щоб вибрати підходяще взуття, адже неправильні підбори можуть зіпсувати враження від тренувань. Не бійтеся запитувати тренера про все — де купити взуття чи одяг. І найголовніше — не бійтеся пробувати, навіть якщо спочатку не виходить. Це нормально, потрібно просто докласти більше зусиль.
Обов’язково мати фізичну підготовку перед тим, як почати займатися?
Все залежить від групи. Якщо це про-група, то підготовка важлива. Якщо стартова група, то не обов'язково, але все одно є нюанси. У кожного тренера стартова група може бути різною: у мене є новачки, які зовсім не знайомі з танцями, а є ті, хто вже має досвід. Тому краще запитати тренера, чи працює він з новачками. Не бійтеся почати з початкової групи — всі, хто в про-групі, колись також починали і стикалися з труднощами.
Катерино, а як танці на підборах допомагають дівчатам відчути себе впевненіше?
По-перше, викладач має велике значення: він може підняти вас на новий рівень, допомогти відчути себе впевненою. По-друге, підбори — це символ жіночності. Танці змушують випрямити спину і підняти голову, додаючи відчуття впевненості. Коли дівчина вдома взуває нові підбори, і ходить по будинку, тероризуючи сусідів знизу своїм цоканням. Але вона задоволена стоїть перед дзеркалом, з гулькою на голові, в пухнастому халаті, зате на підборах. Це маленька радість, яка допомагає розвивати впевненість. Крім того, танці на підборах допомагають дівчатам розкрити свою жіночність. Коли вони соромляться, тренер може дати імпульс, щоб вони випрямилися і побачили себе з іншого боку. Ми часто забуваємо про свою жіночність через буденні справи, і танці допомагають повернути це відчуття. Вони вчать не засмучуватися через невдачі, а розуміти, що для досягнення мети потрібно працювати. Це допомагає і в житті, роблячи нас стійкішими до проблем. Обмін компліментами і досвідом серед дівчат на заняттях також сприяє розвитку і допомагає зрозуміти, що кожна з нас унікальна.
Що б ви порадили дівчатам, які мріють спробувати себе в High Heels, але бояться?
Запитайте себе: «Чого я боюсь?» Засудження? Засудження кого? Тренера? Тоді це не ваш тренер. Дівчат? Тоді це не ваш колектив. У нас стільки чудових викладачів, обирай того, хто тобі підходить. Ви не єдині, усі бояться. І тренери, і учні — ми всі проходили через це. Кожен день хтось один пише: «Я боюсь, але хочу». Ми не боїмось, ми просто діємо. Якщо хочеш — береш і робиш. Боїшся? Ти можеш стояти й далі боятися, але ти залишишся на тому місці, де тобі комфортно, де все зрозуміло. Але ти не розвиватимешся. А якщо зробиш крок вперед? Що відбудеться? Не помреш, не зламаєшся. Засудять тебе? Підеш до іншого тренера, і там тебе не засудять — тебе підтримають. Дай собі шанс стати іншою, дати собі можливість розкритись. Ти той закритий бутон, що боїться розцвісти. Так, буде страшно, незрозуміло, але це точно буде того варте. Головне — почати і не боятись.
